вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 910/8447/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025, повний текст якого складений 26.03.2025,
у справі № 910/8447/24 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір»
про стягнення 68 649,01 грн
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір» (далі - відповідач) про стягнення 68 649,01 грн, з яких: 59550,81 грн компенсації, 6 721,89 грн інфляційні витрати та 3% річних у розмірі 2 376,31 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», який як постачальник не здійснив постачання природного газу відповідачу у травні 2016 року в обсязі 11,351 тис.куб.м., у червні 2016 року в обсязі 4,116 тис.куб.м. та у квітні 2018 року в обсягу 6,442 тис.куб.м., внаслідок чого відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи з ресурсу позивача за вказані періоди та в загальному обсязі 21,909 тис.куб.м. на суму 129 929,13 грн без поданих постачальником газу (будь-яким замовником послуг транспортування) номінацій, вартість яких відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу відповідно до порядку, встановленого частиною другою ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII, в редакції Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX, який набрав чинності 29.08.2021.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі №910/8447/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 68 649,01 грн, з яких: 59 550,81 грн компенсації, 6 721,89 грн інфляційні витрати та 3% річних у розмірі 2 376,31 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент розгляду даної справи доказів оплати вартості відібраних у спірні періоди без номінацій обсягів природного газу матеріали справи не містять, тому вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 59 550,81 грн є обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволенню.
Стосовно застосування до спірних відносин строку позовної давності суд першої інстанції зазначив, що у відповідача, в силу імперативної норми Закону виникли відповідні зобов'язання компенсувати (оплатити) вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу лише з 01.10.2021, тобто зі строком оплати компенсації за жовтень 2021 року до 01.11.2021. Відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відсутні підстави для застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 25.07.2024 і відповідно в межах загального строку позовної давності.
Також, суд першої інстанції, з огляду на порушення відповідачем строків оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, та пені, дійшов висновку, що останній є арифметично вірним та вимоги в частині стягнення 6 721,89 грн інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 2 376,31 грн, які розраховані щомісячно за загальний період прострочення з 01.11.2021 по 01.07.2024, є обґрунтованими й підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі №910/8447/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, а саме апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості у сумі 221 209,19 грн на підставі розрахунків позивача, який застосував «коефіцієнти» зміни розміру нарахувань за теплову енергію для Товариства із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 всупереч Закону та умов договору.
Так, апелянт вказує, що в 2021 році позивач вже звертався з позовом до відповідача про стягнення 284 279,79 грн за відбір природного газу в обсязі 21,909 тис. куб. м. за той же період травень, червень 2016 року та квітень 2018 року, за результатами розгляду якого, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/13309/21 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі № 910/13309/21, виклавши її у редакції даної постанови, дійшов висновку про те, що споживання відповідачем у спірний період природного газу відбулось на підставі укладених із НАК «Нафтогаз України» договорів про передачу у власність (постачання) природного газу: № 1395/16-TE-41 від 21.12.2015 про передачу у власність природного газу у 2016 році та № 2105/1718-TE-41 13.09.2017 про постачання природного газу у 2018 році, що спростовує доводи позивача про безпідставний відбір природного газу відповідачем за спірний період; резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі № 910/13309/21, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, залишено без змін.
Таким чином, на думку скаржника, в судовому порядку встановлено, що відбір природного газу відповідачем здійснювався відповідно до договорів укладених з НАК «Нафтогаз», а тому позов про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за травень, червень 2016 року та квітень 2018 року в розмірі 59 550,81 грн є безпідставним.
Також апелянт зазначає про застосування строків позовної давності, оскільки трирічний строк для звернення до суду з вимогами компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу в травні-червні 2016 року, сплинув у червні 2019 року, у в квітні 2018 року - у квітні 2021 року.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, направленому до суду 30.05.2025 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, при цьому в процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною і в її задоволенні має бути відмовлено та залишено рішення суду першої інстанції без змін.
Також позивач вказує, що він та відповідач є суб'єктами господарювання, відносини яких, щодо компенсації вартості природного газу, використаного за період з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року, без подання номінацій, унормовані Законом України № 1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення». Жодна норма діючого законодавства України, не надає право ТОВ «Управляюча компанія «Простір» використовувати природний газ безоплатно.
Позивач зауважує, що наданими ним доказами, підтверджується споживання збоку відповідача протягом травня, червня 2016 року та квітня 2018 року природного газу без виділених номінацій в обсязі 21,909 тис.куб.м. Таким чином, у спірний період відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу позивача обсягом 21,909 тис.куб.м., без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування. При цьому, у своїй апеляційній скарзі, відповідач жодним чином не спростував та не навів жодних контраргументів щодо долучених позивачем до позовної заяви доказів.
Стосовно строку позовної давності позивач зазначає, що зобов'язання підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виникло з імперативної норми Закону України № 1730, а саме ч. 2 ст. 8 цього закону, в якому вказано, що у таких підприємств та організацій, виникли відповідні зобов'язання компенсувати (оплатити) вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу лише з 01.10.2021, зі строком оплати компенсації за жовтень 2021, починаючи з 01.11.2021 і так далі. Відтак позивач
вважає, що позовна давність для заявлених позовних вимог не сплила взагалі.
Крім того, позивач вказує, що зобов'язання виробників теплової енергії у
розумінні ст. 8 Закону № 1730 виникло з 01.10.2021 року щодо компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, натомість ще 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
До того ж, відповідно до п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Обставини дії воєнного стану на території України є загальновідомими та не потребують доведення.
Позивач також посилається на сформовану судами усталену практику щодо стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на підставі ч.2, 3 ст. 8 Закону України №1730.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/8447/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Суліма В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/8447/24 залишено без руху.
19.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано: вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав пропуску строку; докази сплати судового збору у розмірі 4 542,00 грн; докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу (Акціонерному товариству «Укртрансгаз»); відомості щодо наявності у апелянта зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/8447/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/8447/24 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №882 від 02.02.2013 на ПАТ «Укртрансгаз» було покладено функції оператора Єдиної газотранспортної системи України.
Відповідно до п. 19 частини першої ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 28.02.2013 № 211 видано ПАТ «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801) ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами на території України строком дії п'ять років.
Відтак, АТ «Укртрансгаз» до 31.12.2019 провадило господарську діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) після отримання відповідної ліцензії, тобто було оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) у період виникнення спірних правовідносин.
Приписи п. 37 частини першої ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачають, що споживач фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
ТОВ «Управляюча компанія «Простір», відповідно до положень п. 37 частини першої ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», є споживачем - юридичною особою, яка отримувала природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (далі - Споживач).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», Кабінетом Міністрів України постановою від 01.10.2015 №758 було затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (втратило чинність на підставі Постанови КМ №867 від 19.10.2018); від 22.03.2017 №187 було затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (втратило чинність на підставі Постанови КМ №867 від 19.10.2018), від 19.10.2018 №867 було затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (втратило чинність 20.05.2021), якими, зокрема було покладено спеціальні обов'язки на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 №1064-р «Деякі питання опалювального сезону 2015/16», від 05.10.2016 №742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17», від 04.10.2017 №720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року» на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та постачальникам природного газу покладено обов'язок забезпечити безперебійне постачання природного газу теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям для початку та проходження опалювального сезону, а також покладено обов'язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2015/16, 2016/17, 2017/2018 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі, ТОВ «Управляюча компанія «Простір».
Враховуючи вищенаведене, господарський суд доходить до висновку, що ТОВ «Управляюча компанія «Простір» є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідно до п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» та з дотриманням принципу недискримінації.
Так, 21.12.2015 між ПАТ «НАК «Нафтогаз» (постачальник) та ТОВ «Сервісна компанія «Простір» (споживач) було укладено договір № 1395/16-ТЕ-41 постачання природного газу (далі - договір № 1395/16-ТЕ-41), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (п. 1.2. договору № 1395/16-ТЕ-41).
Умовами п. 2.1. договору № 1395/16-ТЕ-41, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2016, постачальник передає споживачу з 01 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) газ обсягом до 75 тис.куб.м., в тому числі по місяцях, з яких: травень - 15 тис.куб.м. та червень - 15 тис.куб.м.
Згідно з п. 2.1.5. договору № 1395/16-ТЕ-41, в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, розподіл природного газу за цим договором здійснює Оператор ГРМ.
Розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ «Київгаз», з якими споживач уклав відповідні договори.
Відповідно до п. 3.2. договору № 1395/16-ТЕ-41, в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016, обсяг поставки підтверджується Постачальником шляхом надання оператору ГТС номінації на відповідний місяць поставки (розрахунковий період) в установленому чинним законодавством України порядком.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.4. договору № 1395/16-ТЕ-41).
Умовами п. 5.1. договору № 1395/16-ТЕ-41, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2016, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 травня 2016 встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.16 № 315.
Пунктом 6.1. договору № 1395/16-ТЕ-41 передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяці, наступного за місяцем поставки газу (абзац другий в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016).
13.09.2017 між ПАТ «НАК «Нафтогаз» (постачальник) та ТОВ «Сервісна компанія «Простір» (споживач) було укладено договір № 2105/1718-ТЕ-41 постачання природного газу (далі - договір № 2105/1718-ТЕ-41), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору № 2105/1718-ТЕ-41).
Пунктом 2.1. договору № 2105/1718-ТЕ-41, в редакції додаткової угоди № 2 від 10.04.2018, постачальник передає газ споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 23 тис.куб.м., у тому числі по місяцях, зокрема: у квітні 2018 року - 15 тис.куб.м.
Згідно з п. 3.4. договору № 2105/1718-ТЕ-41, постачальник застосовує процедуру надання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.7. договору № 2105/1718-ТЕ-41).
Пунктом 6.1. договору № 2105/1718-ТЕ-41 передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяці, наступного за місяцем поставки газу.
Обставини наявності укладених ТОВ «Сервісна компанія «Простір» з АТ «НАК «Нафтогаз України» договорів № 1395/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 та № 2105/1718-ТЕ-41 від 13.09.2017 постачання природного газу на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17», від 04.10.2017 № 720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року» досліджувалось Господарським судом міста Києва у справі № 910/13309/21.
За результатом опрацювання поданих номінацій, позивачем було встановлено відсутність поданих номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України», у спірний період у вказаних обсягах для ТОВ «Сервісна компанія «Простір».
При цьому, позивачем також установлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі природного газу в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи, будь-яким суб'єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсязі 11,351 тис.куб.м. у травні 2016 року, в обсязі 4,116 тис.куб.м. у червні 2016 року та в обсягу 6,442 тис.куб.м. у квітні 2018 року, а в загальному обсязі 21,909 тис.куб.м.
Позивач зазначає, що вказані обсяги відбору відповідачем природного газу підтверджуються: 1)зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи, складеним оператором з розподілу природного газу ПАТ «Київгаз» за травень та червень 2016 року, згідно з якими, у графі «Фактичний обсяг за місяць» зазначено про відбір ТОВ «Сервісна компанія «Простір» природного газу в травні 2016 року обсягом 11,351 тис.куб.м., в червні 2016 року обсягом 4,116 тис. куб.м. 2) звітом про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за квітень 2018 року, згідно з яким, у графі «Фактичний обсяг за місяць» зазначено про відбір ТОВ «Сервісна компанія «Простір» природного газу в квітні 2018 року обсягом 6,442 тис. куб.м. 3) скріншотом з системи ERP SAP щодо наданих послуг транспортування у травні-червні 2016 року та квітні 2018 року. 4) рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі № 910/13309/21, в якому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлені обставини, які не потребують доказування при розгляді іншої справи, а саме: відповідач, незважаючи на відсутність у нього будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин зі позивачем здійснив відбір в обсязі 21,909 тис.куб.м. природного газу. Доказів правомірності підстав відбору природного газу в травні, червні 2016 року та квітні 2018 року (договору, актів приймання-передачі природного газу за спірний період, заявок замовника послуг транспортування, наданих оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу) відповідачем суду не надано.
Таким чином, на думку позивача, у спірний період відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», натомість постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу відповідачу, внаслідок чого відповідач у травні, червні 2016 року та квітні 2018 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу позивача обсягом 21,909 тис. куб. м. без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний компенсувати вказані обсяги позивачу відповідно до частини другої ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII, в редакції Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX, який набрав чинності 29.08.2021, протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами.
У зв'язку з вищезазначеним, позивачем проведено розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у травні, червні 2016 року та квітні 2018 року обсягів у розмірі 21,909 тис.куб.м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів (за інформацією АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований за договорами постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України») загалом, що складає загальний розмір 129 929,13 грн. Вказану заборгованість відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу протягом 72 місяців, починаючи з жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами. Відповідно, розмір щомісячної оплати з жовтня 2021 року по червень 2024 року включно (починаючи з 01.11.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 1 804,57 грн на місяць.
Таким чином, позивач зазначає, що станом на 01.07.2024 строк оплати (за 01.11.2021 - 01.07.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у травні 2016 року в обсязі 11,351 тис.куб.м., у червні 2016 року в обсязі 4,116 тис.куб.м. та у квітні 2018 року в обсягу 6,442 тис.куб.м. є таким, що настав, а тому відповідач зобов'язаний сплатити 59 550,81 грн (1 804,57х33 місяці).
Однак, відповідач у порушення положень чинного законодавства взагалі не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь позивача, чим допустив прострочення виконання зобов'язання, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відносини, які виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - НКРЕКП).
За приписами частина перша ст. 2 Закону України «При ринок природного газу», вказаний Закон ухвалений на виконання зобов'язань України за Угодою про асоціацію, укладеною між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, в силу якого Україна взяла на себе певні зобов'язання, у тому числі в енергетичній сфері.
Згідно зі ст. 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС, номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу це відбір природного газу за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.
Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій (ст. 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС).
Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Згідно з п. 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС, замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.
Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (п. 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).
Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи для споживання природного газу.
Зазначене мотивовано тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (п. 7 частина перша ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до п. 28, 35, 45 частини першої ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб'єктами ринку.
До 31.12.2019 (часу створення та початку функціонування окремого суб'єкта на ринку природного газу України оператора ГТС) позивач виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Частиною першою ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі спеціальні обов'язки визначені Кабінетом Міністрів України у постановах, зокрема: від 01.10.2015 № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (далі - Постанова № 758); від 22.03.2017 № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі - Постанова № 187); від 19.10.2018 № 867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі - Постанова № 867).
Вказані постанови зобов'язували ПАТ «НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів та постачати природний газ виробникам теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. До таких виробників у спірний період належав і відповідач.
Незважаючи на це, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГТС.
Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII (надалі - Закон № 1730-VIII).
У подальшому був прийнятий Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX (далі - Закон № 1639-IX).
За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Дія цього Закону № 1730-VIII поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення (ст. 2).
Так, Законом № 1639-IX внесені численні зміни до Закону № 1730-VIII, зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення ст. 2 в новій редакції та доповнено ст. 8 частиною другою.
Відповідно до частини другої ст. 8 Закону № 1730-VIII, у редакції Закону № 1639-IX, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Аналіз наведених приписів Закону № 1730-VIII, у редакції Закону № 1639-IX, дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.
Судом першої інстанції встановлено, що відбір природного газу в загальному обсязі 21,909 тис.куб.м., у тому числі у травні 2016 року в обсязі 11,351 тис.куб.м., у червні 2016 року в обсязі 4,116 тис.куб.м. та у квітні 2018 року в обсягу 6,442 тис.куб.м. відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у спірний період; розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 21,909 тис.куб.м. позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів (за інформацією АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований за договорами постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України»); між сторонами відсутні суперечності стосовно того, що відповідачем здійснювався такий відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об'ємі; відсутні докази оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу ні на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України», ані на користь АТ «Укртрансгаз».
З огляду на викладене, упродовж спірних періодів відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи ст. 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС. Акти приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів не були підписані обома сторонами.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на встановлені Північним апеляційним господарським судом у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/13309/21 обставини, що споживання відповідачем у спірний період природного газу відбулось на підставі укладених із НАК «Нафтогаз України» договорів № 1395/16-TE-41 від 21.12.2015 про передачу у власність природного газу у 2016 році та № 2105/1718-TE-41 13.09.2017 про постачання природного газу у 2018 році, що спростовує доводи позивача про безпідставний відбір природного газу відповідачем за спірний період, а тому позов про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за травень-червень 2016 року та квітень 2018 року в розмірі 59 550,81 грн є безпідставним.
Однак, судом першої інстанції правильно встановлено, що предметом розгляду у справі № 910/13309/21 були вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна - природного газу у загальному обсязі 21,909 тис.куб.м. у розмірі 284 279,79 грн на підставі приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, у зв'язку з чим, враховуючи, що сам факт споживання газу відповідачем у визначених обсягах не заперечувався, судом апеляційної інстанції встановлено наявність підстав для такого споживання, оскільки відповідачем укладені відповідні договори на постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України».
Проте, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі природного газу, підписані між відповідачем та постачальниками (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») щодо спірних обсягів у заявлений позивачем період, як це передбачено п. 3.4. договору № 1395/16-ТЕ-41 та п. 3.7. договору № 2105/1718-ТЕ-41.
Докази на підтвердження оплати постачальнику ПАТ «НАК «Нафтогаз України» спожитих відповідачем обсягів природного газу у спірний період у заявленому позивачем розмірі, відбір яких відбувся без номінацій, в матеріалах справи також відсутні.
Таким чином, доводи відповідача про наявність договірних відносин у спірний період між ним та НАК «Нафтогаз України», на виконання умов яких відповідач у травні - червні 2016 року, квітні 2018 року відібрав спірний обсяг природного газу, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, НАК «Нафтогаз України» не подав номінацію на обсяги природного газу, відібрані відповідачем у спірний період та не підписав актів приймання-передачі природного газу у вказаних обсягах у спірний період, що, в свою чергу, не свідчить про фактичне виконання сторонами умов укладеного ними договору.
Матеріали даної справи не містять доказів розгляду між сторонами спору щодо стягнення вартості несанкціоновано відібраного природного газу в заявленому обсязі на підставі частини другої ст. 8 Закону № 1730-VIII (в редакції від 19.08.2022).
Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина друга ст. 193 ГК України).
Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Водночас, відповідач не сплатив вартості відібраного у квітні-травні 2016 року та у квітні 2018 року без номінацій природного газу ані ПАТ «НАК «Нафтогаз України», ані АТ «Укртрансгаз».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 922/2737/23 зазначив, що обґрунтованими є доводи, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості, а також те, що жодна норма чинного законодавства України не надає право використовувати природний газ безоплатно (п. 92).
Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у спірних періодах травні-червні 2016 року та квітні 2018 року в загальному обсязі 21,909 тис.куб.м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом, що складає 129 929,13 грн (21,909 тис.куб.м. х 5 930,40 грн з ПДВ ціна за 1000 куб.м. за договорами з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у спірні періоди) (1 804,57 грн щомісячно (129 929,13 грн / 72 місяці)).
Відтак, беручи до уваги вищенаведені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, обставини справи, суд вважає, що у відповідача виникли зобов'язання, передбачені частиною другою ст. 8 Закону № 1730-VIII, у редакції Закону № 1639-IX, вимоги якого є обов'язковими для відповідача, а саме відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у травні-червні 2016 року та у квітні 2018 року без номінацій обсягів природного газу, а саме: по 1 804,57 грн за заявлений до стягнення період з 01.10.2021 по 01.07.2021 на загальну суму 59 550,81 грн (1 804,57х33 місяці).
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦК України).
Станом на 01.07.2024 строк оплати (за 01.10.2021 - 01.07.2024) вартості відібраних у спірні періоди без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов'язаний був сплати позивачу 59 550,81 грн, чого ним здійснено не було.
Оскільки станом на момент розгляду даної справи доказів оплати вартості відібраних у спірні періоди без номінацій обсягів природного газу матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 59 550,81 грн є обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності з огляду на таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
У свою чергу частина п'ята ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як зазначалось судом, зобов'язання підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води виникло з імперативної норми Закону № 1730-VIII, у редакції Закону № 1639-IX, а саме частиною другою ст. 8 цього Закону, в якому вказано, що такі підприємства, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно: вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу та послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу
Таким чином, у таких підприємств та організацій в силу імперативної норми Закону виникли відповідні зобов'язання компенсувати (оплатити) вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу лише з 01.10.2021, тобто зі строком оплати компенсації за жовтень 2021 року до 01.11.2021.
Відтак, відсутні підстави для застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 25.07.2024 і відповідно в межах загального строку позовної давності.
Крім того, слід зазначити, що п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Оскільки відповідачем не було здійснено оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу в строки, встановлені у частині другій ст. 8 Закону № 1730-VIII у редакції Закону № 1639-ІХ, позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 6 721,89 грн інфляційні витрати та 3% річних у розмірі 2 376,31 грн, які розраховані щомісячно за загальний період прострочення з 01.11.2021 по 01.07.2024.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, частиною другою ст. 8 Закону № 1730-VIII, у редакції Закону № 1639-IX визначений обов'язок споживача природного газу зі сплати грошових коштів та встановлює графік такої сплати: щомісяця рівними частинами упродовж 72 місяців з 01.10.2021 (фактично з 01.11.2021).
Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що вони є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі 6 721,89 грн інфляційні витрати та 2 376,31 грн 3% річних.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/8447/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/8447/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Простір» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/8447/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/8447/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/8447/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун