Номер провадження 22-ц/821/1633/25 Справа № 705/1799/18
Уманський міськрайонний суд Черкаської області
про відмову у забезпеченні позову
20 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,-
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано недійсним заповіт, який був складений 29 січня 2018 року від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_1 , посвідчений секретарем Краснопільської сільської ради Уманського району Черкаської області, зареєстрований в реєстрі за №2.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову на стадії апеляційного провадження, просив заборонити державному нотаріусу Уманської районної державної нотаріальної контори видавати Баранюк Л.П., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява обґрунтована тим, що предметом даного спору є визнання недійсним заповіту складеного ОСОБА_5 на користь відповідача, що посвідчений секретарем Краснопільської сільської ради Уманського району Черкаської області 29 січня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №2.
У зв'язку з тим, що на час апеляційного розгляду позивачам у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 може бути видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду, тому відповідач просить суд забезпечити позов шляхом заборони державному нотаріусу видавати свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 .
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 Постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси сторони на той випадок, коли інша сторона буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову та матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що між сторонами виник спір з приводу визнання заповіту недійсним. Із заявою про забезпечення позову звернувся відповідач у справі, вважаючи що ухваленим судовим рішенням, яким позов задоволено та визнано недійсним заповіт, можуть бути порушені його права, а саме позивачі у справі можуть звернутися до нотаріуса для оформлення спадкових прав на своє ім'я. Такі мотиви фактично наведені відповідачем у заяві про забезпечення позову.
Колегія суддів, враховує ту обставину, що дію судового рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року зупинено ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, в якій вирішувалось питання поновлення пропущеного строку для звернення до суду із апеляційною скаргою, вважає, що права відповідача на даному етапі розгляду справи не порушені та вірогідність їх порушення відсутня. До перегляду судом апеляційної скарги ОСОБА_1 оскаржуване ним рішення виконанню не підлягає, з огляду на що права відповідача у даному випадку не можуть бути порушені вчиненням будь-яких дій позивачами спрямованих на його виконання.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись нормами статей 149, 150, 152, 260, 261, 381 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту винесення.
Судді: