Справа № 161/13270/25 Провадження №33/802/601/25 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
08 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Гапончука В.В.,
з участю
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_1 - Цехоша А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою захисника Цехоша Анатолія Миколайовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого автокрановщиком, до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України,
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого автокрановщиком, РНОКПП невідомий, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, і піддано його адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого автокрановщиком, РНОКПП невідомий на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 02.05.2025 року о 15.50 годині, керуючи транспортним засобом «МАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Захисників, України, 22, в місті Луцьку, Волинської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не був уважний, не стежив за дорожною обстановкою, не надав перевагу в русі пішоходам та здійснив наїзд на ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_3 , яка перебувала в дитячому візочку. Внаслідок чого ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КпАП України (а.с.16-17).
Не погоджуючись із постановою суду захисник Цехош А.М. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою в частині накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Вказує на те, що постанову суду в частині визнання ОСОБА_1 винним у ДТП не оскаржує, оскільки останній повністю визнає свою вину.
Вказує на те, що окрім визнання ОСОБА_1 своєї вини у скоєному правопорушенні, суд першої інстанції не взяв до уваги наступні пом'якшуючі обставини:
- ОСОБА_1 щиро розкаюється у вчиненому правопорушенні, з потерпілою від ДТП ОСОБА_4 він примирився, вона претензій до нього не має.
-упродовж 37 років керування транспортними засобами ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, працевлаштований, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно;
-на його утриманні перебуває неповнолітня дитина і теща, його робота пов'язана з необхідністю щоденного керування автомобілем, а тому позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його можливості належним чином забезпечувати потреби своєї сім'ї.
Судом першої інстанції не враховано вказані вище пом'якшуючі обставини, а застосована до ОСОБА_1 максимальна міра покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік є надто суворою.
Просить змінити постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КпАП України в частині накладеного стягнення, застосувавши до нього стягнення, не пов'язане з позбавленням права керування (а.с.26-27).
В судове засідання потерпіла ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи (а.с.36) не з'явилася, клопотань про перенесення розгляду справи не подавала. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності потерпілої, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги; заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити; приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху і вчиненні адміністративного правопорушення.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, а висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, ґрунтуються на наявних та доведених належним чином, досліджених в судовому засіданні доказах.
Постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2025 року в частині факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, ОСОБА_1 та іншими учасниками не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст.294 КпАП України перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.
Разом з тим, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови в частині накладеного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами апелянт вказує на те, що при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 судом не було враховано обставини, що пом'якшують відповідальність, зокрема те, що останній свою вину визнав повністю, щиро розкаюється у вчиненому правопорушенні, з потерпілою від ДТП ОСОБА_4 він примирився, вона претензій до нього не має, вперше притягується до адміністративної відповідальності, працевлаштований, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина і теща, його робота пов'язана з необхідністю щоденного керування автомобілем.
Апеляційний суд вважає, що дані доводи апелянта на висновок суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не впливають з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція статті 124 КпАП України передбачає накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
З системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що його завдання полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу.
Також слід зазначити, що судова дискреція (судовий розсуд) охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
В оскаржуваній постанові зазначено, що внаслідок наїзду на потерпілу ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_3 , яка перебувала в дитячому візочку, вони отримали тілесні ушкодження (легкі тілесні ушкодження).
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Встановлено, що обираючи вид та розмір стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, суд першої інстанції врахував, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України, було вчинене ОСОБА_1 внаслідок комплексного ігнорування ним вимог ПДР України та їх грубого порушення, внаслідок чого було здійснено наїзд на пішоходів безпосередньо на пішохідному переході.
При цьому визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, судом першої інстанції взято до уваги, однак саме по собі є недостатньою умовою для застосування найлегшого виду адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст.124 КпАП України, за вчинене ним порушення, як і врахування того факту, що ОСОБА_1 працює водієм-автокрановщиком.
За наведених обставин апеляційний суд погоджується з мотивами, наведеними у судовому рішення, щодо обрання ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаюється у вчиненому правопорушенні, з потерпілою від ДТП ОСОБА_4 він примирився, вона претензій до нього не має, він вперше притягується до адміністративної відповідальності, працевлаштований, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина і теща, не є підставою для зміни накладеного адміністративного стягнення.
Окрім цього, посилання захисника на те, що робота ОСОБА_1 пов'язана з необхідністю щоденного керування автомобілем, а призначена судом санкція у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік унеможливить його роботу і ускладнить фінансове забезпечення його родини, також не є підставою для зміни накладеного адміністративного стягнення.
Апеляційний суд вважає, що накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення буде необхідним та достатнім для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні нових адміністративних правопорушеннях.
Це рішення суду належним чином обґрунтовано і сумнівів у його правильності щодо доцільності застосування адміністративного стягнення, обраного судом ОСОБА_1 , не викликає.
Відповідно усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та наведені ним та його довірителем в ході розгляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення в частині накладеного стягнення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності та пом'якшення йому накладеного стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України.
З урахуванням наведеного приходжу до висновку, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КпАП України, суд
Апеляційну скаргу захисника Цехоша Анатолія Миколайовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.