Справа № 569/9979/25
1-кп/569/1591/25
04 вересня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №62024240030000045 від 12.01.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пеньки, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , полковника, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
1. Суть клопотання
На розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024240030000045 від 12.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати тяжкість покарання та те, що обвинувачений проходив військову службу неподалік прикордонної зони, а тому обізнаний про місця перетину державного кордону. Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував можливістю впливати на свідків, оскільки обвинувачений ознайомившись із матеріалами кримінального провадження усвідомлений про місце проживання, що дає йому підстави незаконно на них впливати.
Захисник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою. Доводи захисника в обґрунтування зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу зводяться до необґрунтованості обвинувачення, порушення строків досудового розслідування, порушення підслідності, зменшення ризиків, застосування в іншому кримінальному провадженні відносно обвинуваченого запобіжного заходу, який здатний забезпечити його процесуальну поведінку, бажання обвинуваченого долучитися до лав Збройних Сил України з метою захисту Батьківщини.
2. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з наведених у ньому мотивів, заперечував проти зміни запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 , захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що сторона обвинувачення на підтвердження обґрунтованості обвинувачення та ризиків не надала належних та допустимих доказів, наголосили, що майнові ресурси не дозволяють сплатити встановлений судом розмір застави, просили застосувати іншій запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або зменшити розмір застави.
3. Мотиви суду
З метою забезпечення повного і ефективного судового розгляду, дотримання розумності строків розгляду і процесуальної економії часу суд дійшов до висновку розглядати клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу одночасно, оскільки вони передбачають дослідження одних і тих самих обставин стосовно того самого обвинуваченого.
Вирішуючи вказані клопотання суд прийшов до наступних висновків.
Ухвалою Рівненського міського суду від 09.07.2025 ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06.09.2025 з альтернативою внесення застави в розмірі 3028000 грн.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Це кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, згідно встановленого судом порядку дослідження доказів розпочато дослідження письмових матеріалів кримінального провадження.
Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення, а у клопотанні захисника - про обґрунтованість обвинувачення, порушення строків досудового розслідування, порушення підслідності, з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення, порушення строків досудового розслідування підслідності, не можуть бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторін підтверджують вказані обставини, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.
У зв'язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.
Разом із тим, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявник не може ставити під сумнів висновки, покладені в основу рішень судді про застосування або попередню зміну запобіжного заходу. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо свідчать про зміну взятих до уваги обставин, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Суд не переглядає рішення про застосування або попередню зміну запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює факти, що виникають у зв'язку з плином кримінального провадження і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або спосіб його виконання.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України», «Войкін проти України»).
На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, та те, що на даний час свідки в судовому засіданні не допитані, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
Таким чином, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися, виправдовує продовження тримання ОСОБА_7 під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом абзацу 8 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Суд, враховуючи продовження існування щодо ОСОБА_4 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дійшов висновку, що є необхідність в застосуванні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, що не порушуватиме принцип пропорційності.
Водночас, з урахуванням того, що застава у раніше визначеному розмірі так і не була внесена, виникають обґрунтовані сумніви щодо її співмірності з фінансовими можливостями обвинуваченого.
Практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом'якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу.
Враховуючи обставини належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду справи, відсутність нарікань на його поведінку з боку суду та сторони обвинувачення, відсутність фактів затягування судового розгляду зі сторони останнього, суд дійшов висновку, що хоча ризики, встановлені попередніми судовими рішеннями, дотепер продовжують існувати, втім ризик переховування ОСОБА_4 від суду та ризик впливу на свідків зменшилися у порівнянні з часом, коли визначалася сума застави.
Зменшення актуальності ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику впливу на свідків, а також враховуючи те, що застава у раніше визначеному розмірі не була внесена, на переконання суду, свідчить про можливість зменшити розмір застави. Застава у розмірі 2119600 (два мільйони сто дев'ятнадцять тисяч шістсот) гривень в достатній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого.
У зв'язку із визначенням обвинуваченому застави та у випадку її внесення, суд вважає за необхідне визначити обов'язки, які корелюються з встановленими ризиками кримінального провадження, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Рівненської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю; утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
У контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд зазначає наступне. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07.08.2025 залишено без змін ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09.07.2025 щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 до 06.09.2025 із визначенням розміру застави. Таким чином, з моменту апеляційного перегляду доводів сторони захисту (07.08.2025) і розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу (04.09.2025) минув доволі короткий проміжок часу. Суд встановив відсутність відомостей, які свідчать про зменшення ризиків протягом цього періоду. З огляду на це суд не вбачає безумовних обставин, які дозволяють дійти висновку про необхідність зміни запобіжного заходу. КПК України також передбачає можливість сторони захисту зі спливом встановленого строку повторно звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу у разі наявності підстав.
Зазначені у клопотанні захисника обставини щодо порушення строків досудового розслідування, порушення підслідності, наявність запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні та бажання ОСОБА_4 проходити службу в Збройних Силах України самі по собі не є підставою для зміни запобіжного заходу.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , актуальність ризиків та їх характер, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_4 під вартою строком на шістдесят днів із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 392 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Пеньки, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , полковнику, раніше несудимому, строк тримання під вартою на 30 (тридцять днів) у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», тобто до 03 жовтня 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 700 (сімсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 2119600 (два мільйони сто дев'ятнадцять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та на обвинуваченого ОСОБА_4 покладаються строком до 03 жовтня 2025 включно такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі Рівненської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю;
- утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свого неприбуття, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, та також в разі невиконання обов'язків заставодавцем, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору негайно після її оголошення, а також направити керівнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_8