Справа № 541/2225/25
Номер провадження 2/541/1159/2025
іменем України
09 вересня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
позивача - ОСОБА_1 та відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миргород в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та визначення порядку користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні часткою квартири АДРЕСА_1 , відповідачем ОСОБА_2 , шляхом надання позивачу ключа від неї, та встановлення порядку користування квартирою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що на підставі свідоцтва, виданого виконуючою обов'язки державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори в порядку заміщення, державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Рештою С.М. 03 листопада 2016 року та зареєстрованого в реєстрі під №503, йому на праві власності належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією вказаного свідоцтва, копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №45662883 від 03.11.2016 та копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №376182651 від 19.05.2024.
Інша 1/2 частка вказаної квартири належить відповідачу ОСОБА_2 , яка чинить перешкоди у користуванні вказаною квартирою, шляхом не надання доступу до неї, оскільки ключ від замка вхідних дверей квартири є тільки у неї.
Позивач стверджує, що неодноразово звертався до ОСОБА_2 з пропозицією щодо спільного користування зазначеним майном, однак остання постійно відмовлялася та ігнорували всі його пропозиції та вимоги.
Таким чином, відповідач відмовилася добровільно усунути перешкоди у користування квартирою, а тому позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.
09 червня 2025 року ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17 липня 2025 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Просив їх задовольнити з підстав викладених у позові та просив усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належною йому 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1 , шляхом надання доступу до неї та встановлення порядку корисутвання житловими приміщенням.
Відповідач ОСОБА_2 також з'явилася в судове засідання та заперечувала у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що вона не має іншого житла та не має коштів на викуп частки позивача у спірній квартирі, яка залишилась їм у спадщину. Суду пояснила, що заперечує можливість корисутвання квартирою її братом ОСОБА_1 мотивуючи тим, що він має інше житло. А квартира повністю перебуває в корисутванні її сім'ї, яка складається з неї, чоловіка та сина.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази та проаналізувавши їх в сукупності суд встановив обставини які підтверджуються належними та допустимими доказами.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками кватири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.2016 року, виданого виконуючою обов'язки державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори, що зареєстровано в реєстрі за №503 (а.с. 5).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.
У пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №761/5115/17 (провадження №14-391цс19) вказано, що: «одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.
У даній справі спір виник між двома співвласниками рівних часток квартири АДРЕСА_1 . Підставою спору є ненадання відповідачем ОСОБА_2 ключа від квартири, чим чиняться перешкоди позивачу ОСОБА_1 у реалізації права користування належною йому 1/2 часткою спірного житлового приміщення.
У спірних правовідносинах права позивача, як власника 1/2 частки квартири, підлягають захисту відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, яка передбачає право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам інших осіб.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням надати йому ключ від квартири та забезпечити спільне користування майном, проте відповідач відмовлялася, чим фактично позбавила позивача можливості реалізувати право володіння і користування своєю часткою майна.
Відповідач у судовому засіданні не заперечувала, що ключ від квартири є виключно у неї, проте посилалася на відсутність іншого житла та неможливість викупу частки позивача. Однак зазначені обставини не можуть бути підставою для обмеження прав співвласника на користування спільним майном.
У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Відповідно до правового висновку ВС України, викладеного в постанові від 17.02.2016 року в справі №6-1500цс15, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» можливо встановлення порядку користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов та п. 6 постанови №7 від 04.10.1991 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» у цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що запропонований позивачем варіант користування квартирою не буде порушувати права співвласників, сторони не мають можливості самостійно погодити порядок користування, а також, враховуючи те, що обставина про вчинення відповідачкою перешкод у користуванні позивачем належним йому майном знайшла своє підтвердження в рамках розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне встановити наступний порядок користування квартирою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 :
- виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату №5 в складі об'єкту нерухомого майна площею 13,6 кв.м.;
- виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату №7 в складі об'єкту нерухомого майна площею 13,6 кв.м. та комору площею 1,1 кв.м.;
- місця загального користування: кухню, коридор, веранду - залишити у спільному користуванні співвласників.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідач має усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом надання ключа від вхідних дверей позивачу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 5, ч. 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути 2422,40 грн (за дві вимоги немайнового характеру).
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю 2 групи (а.с. 4).
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Положеннями ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (фіксований розмір гонорару), що підтверджується попереднім розрахунком судових вистрат (а.с. 14), які є співмірними із наданими послугами, та в зв'язку з задоволенням позову підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 391, 406 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1 шляхом надання йому ключа від вхідних дверей зазначеної квартири.
Встановити наступний порядок користування квартирою що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 :
- ОСОБА_1 виділити в користування житлову кімнату №5 в складі об'єкту нерухомого майна площею 13,6 кв.м. (згідно плану квартири в технічному паспорті);
- ОСОБА_2 виділити в користування житлову кімнату №7 в складі об'єкту нерухомого майна площею 13,6 кв.м. та комору площею 1,1 кв.м. (згідно плану квартири в технічному паспорті).
У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити допоміжні приміщення - кухню, площею 5,9 кв.м., коридор, площею 6,4 кв.м., веранду, площею 8,2 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Суддя О. А. Городівський