Справа № 541/2770/25
Номер провадження 2/541/1384/2025
іменем України
08 вересня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
15 липня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову вказував, що за судовим наказом Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2019 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. щомісячно, починаючи з 21 червня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на дату видачі судового наказу його розмір грошового забезпечення становив орієнтовно 10000-12000 гривень. Однак, на теперішній час, він проходить військову службу та виконує завдання з відсічі збройної агресії російської федерації, отримує грошове забезпечення більш як 50000 гривень на місяць.
Вказав, що між ним та ОСОБА_4 (змінила прізвище на ОСОБА_5 ) 12 лютого 2022 року було укладено шлюб. Разом з ними проживає неповнолітня дочка ОСОБА_6 від першого шлюбу - ОСОБА_7 , яка також перебуває на утриманні ОСОБА_2 . Позивач зазначив, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини. Тому вважає за необхідне встановити розмір аліментів в твердій грошовій сумі в сторону зменшення в розмірі 7000,00 грн щомісячно.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В поданому 31.07.2025 відзиві, відповідач просила відмовити в задоволенні позову. Вказувала, що не визнає позов ОСОБА_2 та вважає розмір аліментів у вигляді 1/4 частини заробітку позивача справедливим, розумним та достатнім. Зазначила, що збільшення розміру грошового забезпечення позивача не є вагомою підставою для зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Окрім того, позивачем не підкріплено доказами, що розмір аліментів на утримання його доньки є значно більшим, ніж це необхідно. Також відповідач вказала, що законодавцем визначено мінімальний та максимальний розмір аліментів, який визначається при вирішенні питання про стягнення аліментів. Станом на зараз цей розмір не перевищує десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, а тому підстав для його зменшення, шляхом зміни способу стягнення - немає.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в поданій позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі (а.с. 2).
Відповідач ОСОБА_1 підтримала позицію викладену у відзиві на позовну заяву та вважала, що позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.07.2019 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються щомісячно, починаючи з 21.06.2019 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до моменту досягнення дитиною повноліття (а.с. 5-7).
12 лютого 2022 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.02.2022. Від попереднього шлюбу дружина позивача ОСОБА_6 має дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 3, 4).
Статтею 141 СК України передбачається, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Частиною 2 статті 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, із аналізу наведеної вище норми, розмір аліментів не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я.
При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Наказом Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.07.2019 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються щомісячно, починаючи з 21.06.2019 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до моменту досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки він має на утриманні дружину та її неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім цього, звертаючись до суду позивач зазначив, що його матеріальний стан не погіршився, а навпаки змінився у сторону поліпшення, адже він почав отримувати вище грошове забезпечення.
Відповідно до п. 23 Постанови №3 від 15.05.2006 Пленуму ВС України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за положеннями ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Суду відомо, що позивач є військовослужбовцем та має постійний заробіток. Жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату ним аліментів у визначеному рішенням суду розмірі, позивач не надав. Позаяк, навпаки, вказував на покращення його матеріального становища.
Окрім того, укладення позивачем нового шлюб не є підставою для зменшення розміру аліментів на користь своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позивач ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки, посилався на зміну його сімейного стану - укладення нового шлюбу з ОСОБА_8 та необхідність матеріального забезпечення дружини та її доньки ОСОБА_7 .
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Таким чином, суд враховує той факт, що у випадку, коли у нової дружини позивача є дитина від попереднього шлюбу, то обов'язок її утримання несе насамперед рідний батько цієї дитини, що відповідає вимогам статей 141, 180 СК України. Вітчим може брати участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні, але це не скасовує обов'язків біологічного батька та не впливає на обсяг аліментних зобов'язань щодо власної дитини.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зменшення аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , шляхом зміни способу їх стягнення, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 180-182, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 09 вересня 2025 року.
Суддя О. А. Городівський