Єдиний унікальний номер справи 531/1759/25
Номер провадження 1-кп/531/181/25
09 вересня 2025 року Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Карлівка кримінальне провадження № 12025170450000288 від 22 травня 2025 року з угодою про визнання винуватості відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не депутата, не військовозобов'язаного, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України, п.п. 1-4, 9, 15 «Положення по дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, додатку №1, затвердженого п.1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 2.3.2, 2.6, 8.1, 8.3, 8.8, 8.9, 12.1, 12.2, 12.17 (далі - Постанова) «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України.
Таким чином, право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин й засобів вибуху здійснюється на підставі передбачених законом дозволів, однак ОСОБА_4 , не маючи відповідно до закону дозволу, у січні 2025 року, точна дата та час слідством не встановлена, у лісосмузі за межами с. Полівка, Карлівської ТГ Полтавського району Полтавської області, помітив три 40 мм гранатометних постріли ВОГ - 25 М. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв (боєприпасів) без передбаченого законом дозволу.
В подальшому, ОСОБА_4 , діючи у той же час та в тому ж місці, усвідомлюючи, що вказані предмети являються вибуховими пристроями, реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, забрав із собою вказані 40 мм гранатометні постріли ВОГ - 25 М (придбавши їх таким чином), після чого переніс до фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав.
В період часу з 12:03 год. по 13:5 5 год. 13.06.2025 працівниками поліції під час проведення обшуку господарства, за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 в залій кімнаті житлового будинку у середині антресолі з дзеркалом у тканині білого кольору було виявлено та вилучено три металевих предмета циліндричної форми зовні схожі на ВОГ, які відповідно до вибухово - технічної експертизи №СЕ-19/117-25/408-ВТХ від 26.06.2025 є трьома 40 мм гранатометними пострілами ВОГ - 25 М, які належать до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів).
За таких обставин діїОСОБА_4 слід кваліфікувати за частиною 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв (боєприпасів) без передбаченого законом дозволу.
23 липня 2025 року між прокурором Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до цієї угоди обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченому буде призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Вказав, що вину визнає в повному обсязі, цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_4 узгоджену міру покарання.
Захисник ОСОБА_5 також підтвердив добровільність угоди та просив її затвердити, витрати за проведення експертиза віднести ра рахунок держави.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого обвинуваченийОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Судом встановлено, що угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам статтей 468-470, 472 КПК України, Закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання.
Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у швидкому здійсненні правосуддя, призначення особі узгодженого покарання, запобігання вчинення обвинуваченим та іншими особами кримінального правопорушення, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Окрім того суд переконався, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. ч. 4, 5 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обставинами, які відповідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому не виявлено.
Виходячи з викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який визнав свою вину повністю та щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має постійне місце проживання, не перебуває під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого в порядку ст. 122, 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 100, 122, 314, 368, 370, 374, 475 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості від 23 липня 2025 року укладену між прокурором Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12025170450000288 від 22 травня 2025 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 2674,20 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 20 копійок) гривень
Речові докази по справі, а саме: паперовий згорток з наркотичним засобом - канабісом масою 1,616 г, поміщений до спеціального сейф-пакету №5821874; саморобний пристрій для паління з наперстком, виготовлений з двох різних за розміром пластикових пляшок (верхня та нижня частини) на поверхнях якого, виявлено наркотичний засіб- канабіс, масою в перерахунку на суху речовину - 0,094 г, поміщеного до спеціального сейф-пакету №1615022; три 40 мм гранатометні постріли ВОГ - 25 М, які належать до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів) та які поміщено до спеціального сейф - пакету №5839465, які знаходяться в кімнаті речових доказів ВП № З Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Карлівка вул. Симоненка, 1, Полтавської області- знищити.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.
Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким була затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1