Справа № 634/1426/20
Провадження № 1-кп/529/15/25
09 вересня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12020220420000236 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Лозова Харківської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.
11 вересня 2020 року близько 16 год. 45 хв. обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на земельній ділянці з кадастровим номером 6324880500:02:000:0030, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована між с. Бондарівка та с. Лесівка Сахновщинського (нині - Берестинського) району Харківської області, під час спілкування з ОСОБА_6 попрохав в останнього його мобільний телефон марки "Xiaomi Redmi 9A". Після цього, обвинувачений ОСОБА_4 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, відкрито, незаконно заволодів належним потерпілому ОСОБА_6 мобільним телефоном марки "Xiaomi Redmi 9A" вартістю 2 319 (дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн 00 коп. На прохання потерпілого ОСОБА_6 повернути належний йому мобільний телефон, обвинувачений ОСОБА_4 не відреагував, сів до свого автомобіля та зник з місця скоєння злочину. Обвинувачений ОСОБА_4 скористався викраденим мобільним телефоном на власний розсуд, а саме став зберігати його при собі, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 2 319,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України, у вигляді відкритого викрадення чужого майна (грабіж).
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторін кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 вказав, що в судовому засіданні було достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, вчинено обвинуваченим ОСОБА_4 . Тому, просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні цього злочину та призначити покарання у вигляді громадських робіт на строк 240 годин.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, заперечував. Вказав, що одного разу до нього приїхали трактористи, серед яких був і ОСОБА_6 , для того, щоб він допоміг відремонтувати трактор. ОСОБА_6 , побачивши у нього поламаний автомобіль, запропонував його купити, однак після відремонтування. Згідно домовленості він відремонтував автомобіль, але ОСОБА_6 повідомив, що поки що не може віддати гроші, адже вони знаходилися у тітки, яка померла. ОСОБА_6 пообіцяв віддати гроші пізніше. Після цього ОСОБА_6 декілька разів переносив обумовлені строки оплати, посилаючись на різні причини, зокрема смерть дядька. ОСОБА_4 вказав, що він неодноразово наголошував ОСОБА_6 про термінову необхідність сплати йому коштів, адже він витратив на ремонт автомобіля "дитячі" кошти. Через деякий час він дізнався від родички ОСОБА_6 , що в нього з родичів ніхто не помирав, і тоді він зрозумів, що ОСОБА_6 його обманув. Обвинувачений зазначив, що коли він зрозумів, що ОСОБА_6 ввів його в оману, то він не звертався до поліції, адже письмового договору про ремонт, придбання автомобіля та передачу коштів за нього між ними не було укладено, мала місце лише усна домовленість. ОСОБА_4 вказав, що 11 вересня 2020 року він приїхав до ОСОБА_6 на поле та почав вимагати, щоб той нарешті віддав кошти. ОСОБА_6 пообіцяв, що віддасть кошти через два дні, коли отримає заробітну плату. ОСОБА_6 сказав, що віддасть йому телефон у заставу. ОСОБА_4 вказав, що тоді він попрохав напарника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , посвідчити те, що ОСОБА_6 добровільно віддає йому у заставу свій мобільний телефон, однак той відмовився, сказавши, що не хоче брати участь в їх розбірках. ОСОБА_4 зазначив, що з ним в автомобілі тоді був супутник ОСОБА_8 , який бачив, що він не п'яний та знаходиться в адекватному стані. ОСОБА_4 зазначив, що після цього він забрав у ОСОБА_6 телефон у заставу та поїхав додому, адже в його дитини було свято. Пізніше до нього приїхали поліцейські та повідомили, що ОСОБА_6 написав на нього заяву про викрадення телефона. На запитання поліцейських він чесно відповів, що телефон у нього і нічого від них не приховував, адже він не викрадав цей телефон, а за наявності згоди ОСОБА_6 забрав його у заставу з метою забезпечення сплати ОСОБА_6 обумовлених коштів за відремонтований автомобіль, який той хотів у нього придбати. ОСОБА_4 вказав, що потерпілий ОСОБА_6 на досудовому розслідуванні та в судовому засіданні збрехав про те, що він викрав у нього телефон. Розмова між ним та ОСОБА_6 про продаж автомобіля, сам огляд автомобіля відбувався у присутності свідків. Обвинувачений пояснив, що спірний автомобіль так і залишився у його повному розпорядженні, оскільки потерпілий йому гроші так і не віддав. Обвинувачений ОСОБА_4 просив його виправдати, оскільки телефон не викрадав, останній був відданий добровільно потерпілим як гарантія виконання угоди щодо купівалі автомобіля. Також вказав, що потерпілий надав суду неправдиві свідчення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що матеріалами кримінального провадження не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а належні та достатні докази винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині відсутні. Просила ухвалити стосовно ОСОБА_4 виправдувальний вирок.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив продовжити розгляд кримінального провадження за його відсутності.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, у вигляді відкритого викрадення чужого майна (грабежу), його винуватість у скоєнні цього злочину у повному обсязі підтверджується наступною безпосередньо дослідженою та перевіреною у судовому засіданні судом сукупністю доказів, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні вказав, що він був на полі, працював тоді у ОСОБА_9 , адже йшла посівна, точного часу він вже не пам'ятає. На поле приїхав на автомобілі обвинувачений ОСОБА_4 . Разом з ним була дитина і ще хтось. ОСОБА_6 зазначив, що він говорив по телефону, до нього підійшов ОСОБА_4 , забрав у нього телефон та потім поїхав. Він побіг за автомобілем, прохав у ОСОБА_4 , щоб той віддав телефон, однак останній сказав, що віддасть лише тоді, коли він віддасть гроші. ОСОБА_6 вказав, що він нічого не винний ОСОБА_4 , ніяких домовленостей між ними щодо продажу автомобіля не було. Йому не відомі причини, з яких ОСОБА_4 забрав у нього телефон. Потерпілий вказав, що він попрохав у свого напарника ОСОБА_10 зателефонувати у поліцію. Поліцейські взяли у нього свідчення та поїхали до ОСОБА_4 , у якого знаходився його телефон.
- показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні вказав, що десь років п'ять тому він був на роботі, на полі разом із своїм напарником ОСОБА_6 . До трактора підійшов ОСОБА_4 та попрохав у нього закурити. Він сказав, що немає. ОСОБА_4 після цього пішов. Десь через 10 хв. до нього підійшов ОСОБА_6 та попрохав телефон, щоб зателефонувати у поліцію, повідомивши, що його телефон вже у ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_7 зазначив, що він не пам'ятає, щоб ОСОБА_4 прохав його стати свідком того, що ОСОБА_6 добровільно віддав йому телефон.
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні вказав, що він разом з ОСОБА_4 їхав автомобілем з села Аполлонівка по трасі до м. Лозова. У полі вони побачили трактор. ОСОБА_4 побачив свого знайомого на полі та пішов у напрямку до трактора. Десь через 20 хвилин ОСОБА_4 повернувся з телефоном. Тоді до них підійшов ОСОБА_6 та сказав ОСОБА_4 , щоб той віддав йому телефон. ОСОБА_4 телефон ОСОБА_6 не віддав, а сказав, що поверне його через два дні. ОСОБА_6 у відповідь сказав: "Добре". Після цього ОСОБА_6 пішов до трактора, а вони поїхали до ОСОБА_4 додому. Свідок ОСОБА_11 зазначив, що він не був свідком того, як ОСОБА_4 забирав у ОСОБА_6 телефон, адже він знаходився в автомобілі десь за 200-300 метрів від трактора. Також він не запитував у ОСОБА_4 навіщо він забрав телефон у ОСОБА_6 . Телефон був сенсорний, марку він не знає. Коли ОСОБА_4 повернувся до автомобіля, то поклав телефон собі у кишеню.
- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні вказала, що десь років п'ять тому її син ОСОБА_6 знаходився на польових роботах. Син зателефонував їй з телефона свого напарника ОСОБА_7 та попрохав її зателефонувати до поліції, адже ОСОБА_13 забрав у нього телефон. Вона викликала поліцію. На її запитання, що трапилося, син відповів, що їй воно не потрібне. Чому син сам не викликав поліцію їй не відомо.
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.09.2020, відповідно до якого поліцією було прийнято заяву ОСОБА_6 , в якій він просив притягнути до відповідальності ОСОБА_4 , який 11.09.2020 близько 17 год. 20 хв. на полі забрав його телефон марки "Xiaomi Redmi 9A" чорного кольору та поїхав у сторону свого будинковолодіння в с. Лесівка Сахновщинського району Харківської області /том 2, а.с. 143/.
- протоколом огляду місця події від 11.09.2020, складеного слідчим у присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , та фототаблицею до нього /том 2, а.с. 144-147/, відповідно до якого у кабінеті № 9 Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 добровільно видав мобільний телефон марки "Xiaomi Redmi 9A" чорного кольору. Телефон був у справному стані та без видимих пошкоджень і дефектів.
- постановою від 11.09.2020 про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання, відповідно до якої виявлений та вилучений у ОСОБА_4 мобільний телефон марки "Xiaomi Redmi 9A" визнано речовим доказом та передано його на зберіганння потерпілому ОСОБА_6 /том 2, а.с. 149/.
- зберігаючою розпискою потерпілого ОСОБА_6 від 11.09.2020 про отримання ним для зберігання належного йому мобільний телефон марки "Xiaomi Redmi 9A" до вирішення кримінального провадження по суті /том 2, а.с. 150/.
- висновком судового експерта ОСОБА_16 від 16.09.2020 № 57, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефона марки "Xiaomi Redmi 9A" станом на 11.09.2020 складала 2 319,00 грн /том 2, а.с. 151-152/.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.11.2020, складеного слідчим за участі свідка ОСОБА_7 та у присутності понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , та фототаблицею до нього /том 2, а.с. 165-169/, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 пояснив, що 11.09.2020 він обробляв земельну ділянку, яка розташована між с. Лесівка та с. Бондарівка Сахновщинського району Харківської області. Близько 16 год. 40 хв. до земельної ділянки на автомобілі під'їхав ОСОБА_19 . Останній підійшов до ОСОБА_6 , який обробляв земельну ділянку разом із ним, ОСОБА_7 , та почав вести з ОСОБА_6 розмову. Свідок ОСОБА_7 зазначив, що він не став слухати про що розмова та поїхав далі обробляти земельну ділянку. Обробивши земельну ділянку він під'їхав до ОСОБА_6 , який попрохав у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати до своєї матері та повідомити, що ОСОБА_4 відкрито та незаконно заволодів його мобільним телефоном.
- повідомленням голови СФГ "Бакуменко" ОСОБА_20 від 18.11.2020 про те, що 11.09.2020 ОСОБА_6 дійсно був присутній на роботі та здійснював обробіток земельної ділянки з кадастровим номером 6324880500:02:000:0030 /том 2, а.с. 170/.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.11.2020, складеного слідчим за участі потерпілого ОСОБА_6 та у присутності понятих ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , та фототаблицею до нього /том 2, а.с. 171-175/, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 11.09.2020 близько 16 год. 40 хв. він перебував на земельній ділянці, яка розташована між с. Бондарівка та с. Лесівка Сахновщинського району Харківської області. В цей час до нього на поле під'їхав ОСОБА_19 . В ході розмови із ним ОСОБА_19 попрохав у нього подивитися його мобільний телефон. Після того, як він дав ОСОБА_23 свій мобільний телефон, то останній сказав, що поверне йому телефон тільки після того, як він віддасть борг. ОСОБА_6 зазначив, що після цього ОСОБА_19 пішов до свого автомобіля та, не реагуючи на його слова щодо необхідності повернення йому телефона, сів в автомобіль та поїхав у невідомому напрямку.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.11.2020, складеного слідчим за участі свідка ОСОБА_11 та у присутності понятих ОСОБА_14 і ОСОБА_24 , та фототаблицею до нього /том 2, а.с. 176-180/, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 пояснив, що 11.09.2020 близько 16 год. 30 хв. він разом із ОСОБА_25 знаходилися в автомобілі Міщенка на земельній ділянці, що розташована між с. Лесівка та с. Бондарівка Сахновщинського району Харківської області, яку трактором обробляв ОСОБА_26 . ОСОБА_11 вказав, що він залишився сидіти в автомобілі, а ОСОБА_19 пішов до ОСОБА_27 . Через декілька хвилин ОСОБА_19 повернувся від ОСОБА_27 та сів у автомобіль. При цьому ОСОБА_6 ішов слідом за ОСОБА_4 та прохав повернути йому його мобільний телефон. ОСОБА_4 у відповідь сказав, що не телефон не віддасть. Після цього ОСОБА_4 завів автомобіль та вони поїхали в с. Лесівка Сахновщинського району Харківської області. ОСОБА_11 вказав, що на той момент в автомобілі Міщенка знаходилися лише він та маленька дитина.
Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , суд вважає ці показання є послідовними і достовірними. У суду відсутні підстави сумніватися в правдивості вказаних показань, оскільки ці показання є чіткими, логічними і узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.
Крім того, суд враховує те, що вказані вище потерпілий та свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому такі докази, у сукупності з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами, суд знаходить належними та допустимими. Суд зауважує, що показання цих осіб, надані ними на досудовому слідстві та в судому засіданні, є послідовними, логічними та такими, що не відрізняються між собою. Крім цього, показання цих осіб не являються єдиними доказами у кримінальному провадженні, вони оцінювалися у сукупності з іншими доказами, зокрема поясненнями самого обвинуваченого ОСОБА_4 , який не заперечував в судовому засіданні, що він дійсно забрав у ОСОБА_6 телефон та зберігав у себе до того часу, коли до нього приїхали поліцейські, яким він добровільно видав цей телефон.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він відкрито не викрадав у потерпілого ОСОБА_6 належний йому мобільний телефон, а взяв його у заставу для забезпечення виконання ОСОБА_6 обумовленого ними раніше зобов'язання віддати гроші за відремонтований автомобіль, який ОСОБА_6 запропонував у нього придбати, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, адже суду не надано жодних письмових договорів, розписок тощо , які б підтверджували наявність такого зобов'язання між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Суду не надано жодних доказів того, що ОСОБА_4 звертався до суду чи до поліції щодо невиконання ОСОБА_6 відповідного цивільного зобов'язання.
Також відсутні свідки, які б підтвердили, що ОСОБА_6 добровільно, без будь-якого примусу, фізичного чи психічного, віддав ОСОБА_4 свій телефон саме для забезпечення виконання ним зобов'язання щодо розрахунку за автомобіль.
Надані в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_28 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 , про те, що ОСОБА_6 сам віддав ОСОБА_4 свій телефон у заставу, суд оцінює критично, адже свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні сама вказала, що вона не була присутня при цьому і знає про це лише зі слів свого чоловіка ОСОБА_4 .
Повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку в даному кримінальному провадженні, судом поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України, у вигляді відкритого викрадення чужого майна (грабежу).
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі статтями 66, 67 КК України обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
За змістом статтей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, проте обвинувачений свою вину не визнав, пробачення у потерпілого не попрохав, шкода потерпілому відшкодована шляхом повернення потерпілому викраденого мобільного телефона, який обвинувачений видав поліцейським, що свідчить про відсутність щирого каяття щодо вчиненого злочину.
При цьому, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вперше вчинив злочин, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується задовільно, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має стійкі соціальні зв'язки та постійне місце проживання.
При призначенні покарання суд також враховує висновки, викладені у досудовій доповіді уповноваженого органу з питань пробації, відповідно до яких виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).
Враховуючи викладене вище у сукупності, загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєні кримінальні правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги обставини вчинення злочину, наслідки його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується задовільно, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має стійкі соціальні зв'язки та постійне місце проживання, враховуючи висновки органу пробації, суд вважає за необхідне застосувати до нього покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового провадження не обирався. Прокурор в судовому засіданні не заявляв клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили. Вказані обставини свідчать, що наразі підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому до набуття вироком законної сили відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речовий доказ у вигляді мобільного телефона марки "Xiaomi Redmi 9A", який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 100 КПК України підлягає залишенню потерпілому як його власність.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 50, 65, 66, 67, ч. 1 ст. 186 КК України, ст. ст. 100, 369-371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Речовий доказ у вигляді мобільного телефона марки "Xiaomi Redmi 9A", який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 , - залишити останньому як його власність.
Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.
Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області.
Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1