вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2106/25
381/4189/25
08 вересня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
30.07.2025 року позивач ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулися до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Позовна заява мотивована тим, що 16.08.2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн, з процентною ставкою в розмірі 0,75 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. 17.08.2024 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останньої укладено Додаткову угоду №73567823 до Договору позики №73567823, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 6000 грн, в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 9000 та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,0075 % на 0,0075%.
26.06.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено Договір факторингу № 26/06/25, відповідно до умов якого до ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором надання коштів у позику.
ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач станом на дату подання позовної заяви свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконала, кредитні кошти не повернула, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9000,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, через підсистему «Електронний суд» надіслала заяву в якій позовні вимоги підтримала, справу просила розглянути у відсутність представника позивача.
В судове засідання відповідач не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву в якій позовні вимоги визнала, справу просила розглянути в її відсутність та у зв'язку з визнанням позову просила зменшити розмір судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, що 16 серпня 2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 73567823. Договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором 16272.
Грошові кошти надаються позичальнику, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника (п. 1 Договору), рахунок позичальника: НОМЕР_1 (пункт 29 Договору - реквізити сторін).
Відповідно до умов Договору відповідачу надано фінансовий кредит у сумі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів, тобто до 14.09.2024 року. Процентна ставка 0,75 % в день.
17.08.2024 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем укладено Додаткову угоду №73567823 до Договору позики №73567823, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 6000 грн. в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 9000 та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,0075 % на 0,0075%. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 52480).
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Електронні правочини оформляються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7,12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Тож, уклавши Договір позики № 73567823 від 16.08.2024 року та додаткову угоду, його сторони досягли усіх істотних умов щодо взятих на себе зобов'язань. ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання перед відповідачем за Договором кредиту та додаткову угоду виконало та надало позику в загальному розмірі 9000,00 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
26.06.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено Договір факторингу № 26/06/25, відповідно до умов якого до ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором надання коштів у позику.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язаннях за договором позики № 73567823 від 16.08.2024 року та додатковою угодою.
Як зазначив в позовній заяві позивач, у порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим має заборгованість за кредитним договором, яка становить 9000,00 грн, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Відповідно до ст.141,142 ЦПК України, у зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним при поданні позову, що становить 1211,20 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1211,20 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн, суд приходить до наступного.
Як встановлено, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс складає 3500 гривень.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв'язку із розглядом справи, представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року, укладеного між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет»; витяг з акту № 16-П приймання-передачі наданої правничої допомоги.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрати на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що вони мають не обґрунтовано завищену вартість. Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).
Слід зазначити, що представник позивача в судові засідання не прибула, просивши розгляд справи проводити у відсутність сторони позивача, дана категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором поширена у судовій практиці та не потребує досить поглиблених знань в галузі юриспруденції, зважаючи, що представник позивача має право на заняття адвокатською діяльністю, обсяг доказів поданих в обґрунтування заявлених вимог не значний, у зв'язку з чим суд вважає що представником позивача не доведено співмірність оплати послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн, які можна вважати необхідними і неминучими для позивача, який був змушений до залучення професійної допомоги адвоката.
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.526,610,611,625,1049,1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнах.: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, офіс 204, НОМЕР_3 відкритий в ПУМБ, код банку - 334851, заборгованість за Договором кредиту № 73567823 від 16.08.2024 року у розмірі 9000,00 грн, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу, судові витрати в сумі 1211,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнах.: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, офіс 204, НОМЕР_3 відкритий в ПУМБ, код банку - 334851 з державного бюджету судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В. Соловей