09.09.2025 Провадження по справі № 2-др/940/9/25
Справа № 940/1301/25
Іменем України
09 вересня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Косович Т.П.
при секретарі Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання дитини,
встановив:
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 27.08.2025 року у справі № 940/1301/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання дитини, звільнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаціний номер НОМЕР_1 , зареєстровану в АДРЕСА_1 , жительку АДРЕСА_2 , від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які стягуються з неї на підставі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 19.01.2023 року у справі № 940/834/22, стягнуто судові витрати по сплаті судового збору.
Вказаним рішенням питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось, оскільки позивачка заявила про подання до суду додаткових доказів понесених судових витрат на правову допомогу протягом встановленого у ч. 8 ст. 141 ЦПК України строку.
01.09.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Неживок І.В. подав до суду заяву про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогув сумі 5000 гривень. В якості доказів їх понесення надав суду копію договору про надання правової допомоги від 07.07.2025 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 , з додатком до нього від 07.07.2025 року та копію акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 07.07.2025 року.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Неживок І.В. в судове засідання не прибули. Представник позивачки в поданій заяві просить розгляд заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу провести без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти поданої заяви та стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу заперечив повністю, при цьому вказуючи та підтверджуючи доказами те, що він є інвалідом 1 "А"групи довічно.
Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення відповідача та дослідивши письмові докази, суд приходить до такого висновку.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) . Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Зважаючи на те, що позивачкою в позовній заяві зроблено заяву про подання доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, а також те, що такі докази були подані в зазначений строк, суд такі докази приймає.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов'язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі № 160/12268/19).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 року у справі № 479/475/21, провадження № 61-6583св22 дійшов наступного висновку.
Так, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Як вбачається ізкопії акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 07.07.2025 року, укладеного між адвокатом Неживком І.В. та ОСОБА_1 , у якому зазначено найменування робіт (консультація, ознайомлення з матеріалами, підготовка позовної заяви, участь в судовому засіданні 12.08.2025 року та 27.08.2025 року), вартість витрат по наданню адвокатом правової допомоги склала 5000 гривень.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати, понесені позивачкою на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування з відповідача таких витрат в заявленому розмірі, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та є завищеним, виходячи з ринкових цін на адвокатські послуги.
Визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, суд враховує незначну складність даної справи, те, що справа про звільнення від сплати аліментів є справою, у якій вже склалася стала судова практика та яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи, а також те, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства 1 "А"групи довічно, що підтверджується копією довідки до акта МСЕК серії АВ № 1032269 від 26.12.2017 року.
З урахуванням наведеного та враховуючи заперечення відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених позивачкою на надання професійної правничої допомоги до 1500 грн, які підлягають стягненню з відповідача, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 254 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на кристь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаціний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , - 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Т.П.Косович