Справа № 939/1609/25
Іменем України
08 вересня 2025 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області у складі головуючого судді Герасименко М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 вересня 2024 року між ТОВ « Споживчий центр» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13.09.2024-100002841, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 10 000,00 грн, строком на 98 днів. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на день звернення до суду з вказаним позовом становить 24 700,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 700,00 грн - заборгованість за процентами, 500,00 грн - комісія, 1 500,00 грн - додаткова комісія, 5 000,00 грн - неустойка. Враховуючи наведені обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 13.09.2024-100002841 від 13 вересня 2024 року у розмірі 24 700,00 грн.
04 липня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 13 вересня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13.09.2024-100002841, який підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Е385, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком кредитування 98 днів, зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки в розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, а також зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 500,00 грн (а.с. 7, 9-17, 19).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, його заборгованість за кредитним договором, згідно довідки-розрахунку позивача, становить 24 700,00 грн і складається із: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 700,00 грн - заборгованість за процентами, 500,00 грн - комісія, 1 500,00 грн - додаткова комісія, 5 000,00 грн - неустойка (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми кредиту 10 000,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 7 700,00 грн, і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Крім того, оскільки п. 8 кредитного договору визначено зобов'язання відповідача щодо сплати комісії за надання кредиту, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 500 грн.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку, то суд частково задовольняючи позов, вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 13.09.2024-100002841 від 13 вересня 2024 року в розмірі 18 200,00 грн, яка складається із: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 700,00 грн - заборгованість за процентами, 500,00 грн - заборгованість за комісією.
Щодо вимог про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідача включено заборгованість за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 500,00 грн (а.с. 8).
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Пунктом 9 кредитного договору № 13.09.2024-100002841 від 13 вересня 2024 року встановлено, що комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.
Враховуючи, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць, то позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за додатковою комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану у та тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дію воєнного стану продовжено і він діє в Україні по теперішній час.
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено розмір неустойки у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання в розмірі 5 000,00 грн.
Однак, враховуючи період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, який включає період дії воєнного стану, то суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Оскільки позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 784,93 грн, виходячи з розрахунку: 18 200,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 24 700,00 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 207, 526, 610, 611, 1046-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальності "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 13.09.2024-100002841 від 13 вересня 2024 року в розмірі 18 200 (вісімнадцять тисяч двісті) гривень.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 784 (одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) гривні 93 копійки.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 08 вересня 2025 року.
СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО