Справа № 939/1131/25
Іменем України
08 вересня 2025 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір № 100291919, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 300,00 грн, шляхом переказу на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 862,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. 17 грудня 2021 року укладено договір №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 100291919 від 09 вересня 2021 року. 10 березня 2023 року укладено договір №10-03/2023/01 року, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 100291919 від 09 вересня 2021 року. 18 лютого 2025 року укладено договір №18-02/25 року, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 100291919 від 09 вересня 2021 року. Внаслідок невиконання зобов'язань за договором № 100291919 від 09 вересня 2021 року загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, станом на день формування позовної заяви становить: 18 250,50 грн, з яких: 2 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 697,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 253,00 грн - заборгованість за комісіями.
Також, 21 липня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір № 00-8849842, який був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн . 10 квітня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» і ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 1-10042024, відповідно до якого ТОВ «Качай гроші» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 00-8849842 від 21 липня 2023 року.
Внаслідок невиконання зобов'язань за договорами № 00-8849842 від 21 липня 2023 року загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, станом на день формування позовної заяви становить: 16 200,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 200 грн - заборгованість за комісіями.
У зв'язку з вказаними обставинами, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 34 450,20 грн і судові витрати.
13 червня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз'яснено його право на подання відзиву на позов; відповідач відзив на позов суду не надав.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 09 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100291919, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Z42986, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 300,00 грн, строком кредитування 30 днів до 09 жовтня 2021 року. Відповідно до п. 1.5.2., 1.6. проценти за користування кредитом становлять 862,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Розділом 2 встановлені умови виконання договору, зокрема п. 2.2. - 2.2.3 визначений порядок нарахування і сплати процентів за користування кредитом, а п. 2.3. Договору - пролонгації строку кредитування, у тому числі п. 2.3.1.2. встановлено порядок пролонгації на стандартних умовах, зокрема позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування; таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, у такому випадку проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору (а.с. 16-20, 21-28).
Відповідно до відомості про щоденні нарахування і погашення за кредитним договором № 100291919 заборгованість ОСОБА_2 за період з 09 вересня 2021 року до 07 грудня 2021 року становить 10 315,50 грн і складається із: 2 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 762,50 грн - заборгованість за відсотками, 253,00 грн - заборгованість по комісії (а.с. 29-30).
17 грудня 2021 року укладено договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 100291919 від 09 вересня 2021 року в розмірі 10 315,50 грн і складається із: 2 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 762,50 грн - заборгованість за відсотками, 253,00 грн - заборгованість по комісії (а.с.31-36).
10 березня 2023 року укладено договір факторингу №10-03/2023/01 року, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитним договором № 100291919 від 09 вересня 2021 року в розмірі 18 250,50 грн і складається із: 2 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 697,50 грн - заборгованість за відсотками, 253,00 грн - заборгованість по комісії (а.с.38-45).
18 лютого 2025 року укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №18-02/25 року, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитним договором № 100291919 від 09 вересня 2021 року в розмірі 18 250,50 грн і складається із: 2 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 697,50 грн - заборгованість за відсотками, 253,00 грн - заборгованість по комісії (а.с.46-54).
Згідно з рахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 100291919 станом на 16 квітня 2025 року становить 16 200,00 грн і складається із: 2 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 697,50 грн - заборгованість за відсотками, 253,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.55).
Також, 21 липня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-8849842, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 904S3, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн, строком кредитування 120 днів до 18 листопада 2023 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 2,5% в день і комісії у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 200 гривень (а.с.56-60, 61-75).
10 квітня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» і ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 1-10042024, відповідно до якого ТОВ «Качай гроші» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитним договором № 00-8849842 від 21 липня 2023 року в розмірі 16 200,00 грн і складається із: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 000,00 грн - заборгованість за відсотками, 200,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.79-82).
Згідно з рахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-8849842 станом на 16 квітня 2025 року становить 16 200,00 грн і складається із: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 000,00 грн - заборгованість за відсотками, 200,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.83).
Підстав вважати, що наданий розрахунок заборгованості невірний немає, оскільки відповідачем він не спростований.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 цього Закону визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач умови кредитних договорів, укладених з ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Качай Гроші» належним чином не виконував, жодних заперечень щодо цього суду не надав, право вимоги за цими договорами перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість:
за договором про споживчий кредит № 100291919 від 09 вересня 2021 року в розмірі 2 553, 00 грн, яка складається із: 2 300,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 253,00 грн - сума заборгованості за комісіями;
за договором кредитної лінії № 00-8849842 від 21 липня 2023 року в розмірі 16 200,00 грн, яка складається із: 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 12 000,00 - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 200,00 грн - сума заборгованості за комісіями;
всього в загальному розмірі 18 753,00 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 100291919 від 09 вересня 2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 30 днів, з 09 вересня 2021 року по 09 жовтня 2021 року.
Нараховуючи відсотки за межами 30 днів кредитування, що визначено договором, позивач вважає, що відбувся факт пролонгації договору.
При цьому позивач не врахував, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 30 денного строку кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 2.3.1 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Як наслідок, у п. 2.3.1 договору визначено відповідні комісії, за управління та обслуговування кредиту, за період, що перевищує строк користування кредитом, а саме 3% за користування коштами протягом 3 днів, 5% за користування коштами протягом 7 днів та 10% за користування коштами протягом 15 днів.
Із змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені комісії договір пов'язує з не поверненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком, що суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, оскільки підставою до їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.4 договором строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки у збільшеному розмірі на підставі ст. 1048 ЦК України.
За умовами договору, загальна вартість кредиту для позичальника становить 1115,50 грн і включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором без врахування суми (тіла) кредиту і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 -1.5.2 договору (комісія за надання кредиту у розмірі 253 грн; проценти за користування кредитом у розмірі 862,50 грн).
З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 коштів не сплачував (а.с. 29-30).
З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки у визначеному договором про споживчий кредит № 100291919 від 09 вересня 2021 року розмірі в межах погодженого сторонами строку кредитування - 30 днів, що становить 862 гривні 50 копійок.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, додаткової угоди № 103914395 від 11 листопада 2024 року до вказаного договору, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №327 від 01 березня 2025 року, витяг з Акту №7 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 13 000,00 гривень (а.с. 11-15).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1 708,20 грн (3 000,00 грн х 56,94% : 100%).
Також, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 379,27 грн, виходячи з розрахунку: 19 615,50 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) : 34 450,50 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) заборгованість за кредитними договорами в розмірі 19 615 (дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 379 (одна тисяча триста сімдесят дев'ять) гривень 27 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 1 708 (одна тисяча сімсот вісім) гривень 20 копійок.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 08 вересня 2025 року.
СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО