Ружинський районний суд Житомирської області
Справа № 291/621/25
1-кп/291/106/25
Україна
Ружинський районний суд Житомирської області
09 вересня 2025 року
Ружинський районний суд Житомирської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Ружин Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060480000470 від 10.05.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Жмеринка, Вінницької області, українець, громадянина України,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 , не працюючого,
не судимого в порядку ст. 89 КК У країни,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,-
Постановою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №132/3121/24, яка набрала законної сили від 06.12.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік та постановою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №132/3117/24, яка набрала законної сили від 06.12.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Однак, у ОСОБА_4 який достовірно знав про наявність вказаних постанов суду, які набрали законної сили 06.12.2024, та будучи ознайомлений з ними раніше, а саме 09.05.2025 о 15:45, виник злочинний умисел, спрямований на їх невиконання.
Діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду та будучи ознайомлений з ними, з метою невиконання постанови суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 09.05.2025 близько 16:55 год. керував транспортним засобом марки «Volvo» д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись по вул. Слави в с. Чорнорудка, Бердичівського району, Житомирської області, поряд будинку №31 був зупинений працівниками СРПП ВПД №2 Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області за порушення Правил дорожнього руху України.
Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №132/3121/24 та постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №132/3117/24, які набрали законної сили та якими його позбавлено права керування транспортними засобами.
Правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення: ч. 1 ст. 382 КК України, умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Вказана вище кваліфікація дій обвинуваченого, на думку суду, є правильною, а його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину доведеною.
02 червня 2025 року між прокурором Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з угодою ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі. Відповідно до положень ст. 75 КК України ОСОБА_4 буде звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Одночасно ОСОБА_4 роз'яснено, що суд може відповідно до ст. 75 КК України визначити іспитовий строк тривалістю від 1 до 3 років, разом з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України визнав повністю, підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.
Захисник ОСОБА_5 також підтвердив добровільність укладення угоди та просив її затвердити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_4 узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно.
Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали, які надійшли з угодою про визнання винуватості, приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити ОСОБА_4 узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 468 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 382 КК України, яке згідно з ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим, за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.
Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.
Відповідно до п. 1ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, 02 червня 2025 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 Кримінального Кодексу України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.
Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає, щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання судом не встановлено.
Судом враховано, що ОСОБА_4 в силу ст.. 89 КК України раніше не судимий, критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.
За таких обставин, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання. Крім того, беручи до уваги вищенаведені обставини і особу винного, доцільно застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України та звільнити його від відбування остаточного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п.1, 2 ч. 1ст. 76 КК України.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік.
На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід не обирався і на теперішній час відсутні підстави для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 118, 124, 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02.06.2025 року між прокурором Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12025060480000470.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази:2 DVD-R диски під назвою « ОСОБА_4 09.05.2025» із відеозаписами з портативних та автомобільного відео реєстратора поліцейських СРПП ВПД №2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.
Роз'яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання угоди, передбачені ч.1, ч.5 ст.476 КПК України.
Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 3 ст.394 КПК України :
- обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому угода не може бути укладена.
Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.
Суддя ОСОБА_1 .