Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
провадження №2/279/1239/25
Справа № 279/2386/25
08 вересня 2025 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №278/2386/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 22.12.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем було укладено кредитний договір №184457830. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані. Перед тим як погоджувати заявку на кредитування ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4T7Т5. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відразу після вчинених дій відповідача, 22.12.2021 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 8900,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28.11.2019 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п.1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Згідно п.4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 19551,61 грн.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Відповідно, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило дійсне право вимоги до ТОВ "Таліон Плюс", оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за кредитним №184457830 від 22.12.2021 перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" - 05.05.2022, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №175.
Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Реєстр прав вимог №175 від 05.05.2022 підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем 22.12.2021.
23.02.2024 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу №23/0224-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 до Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19944,95 грн.
17.04.2024 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивач уклали Договір факторингу №17/04/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №17/04/24 від 17.04.2024 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19944,95 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №17/04/24 від 17.04.2024.
Оскільки, відповідач порушив умови договору, тому має заборгованість за кредитним договором №184457830 від 22.12.2021 року в розмірі 19944,95 грн., з яких: 8899,03 грн. заборгованості по кредиту, 11045,92 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати зі сплати судового збору та надання професійної правничої допомоги.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач належним чином повідомлена про судовий розгляд справи (копію ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації отримала 20.05.2025 року), відзив на позов, заяв, клопотань, заперечень не подала.
Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що 22.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №184457830, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 8900,00 грн., строком на 30 днів, виключно на період строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 229,95 процентів річних, що становить 0,63 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним. За умови продовження Дисконтного періоду, з наступного дня після закінчення строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 766,5% річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
При цьому, позивач вказує, що ТОВ "ФК "ЕЙС" є новим кредитором за вказаним кредитним договором, виходячи з наступного.
Так, 28.11.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу №28/1118-01, згідно умов якого, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов'язується відступити ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
В подальшому, 28.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01. 31.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Тобто, вимоги за кредитним договором №131351147 від 10.02.2022 року перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 05.05.2022 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №175.
При цьому позивач посилається на довідку видану ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", що 05.05.2022 року було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором №184457830 від 22.12.2021, укладеного з ОСОБА_1 . Крім того, 23.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу №23/0224-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" зобов'язується відступити ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" належні йому права грошової вимоги за кредитними договорами до боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 до Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19944,95 грн., яка складається з 8899,03 грн.- заборгованості по основному боргу (тілу кредиту) та 11045,92 грн. - заборгованості по відсотках.
17.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" уклали Договір факторингу №17/04/24 відповідно до умов якого ТОВ "ФК "ЕЙС" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників до Договороу факторингу №17/04/24 від 17.04.2024 року від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК "ЕЙС" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19944,95 грн. Даний факт також підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №17/04/24 від 17.04.2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Положеннями ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
У ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається із договору №184457830 від 22.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч.1 ст.638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Як встановлено з матеріалів справи і не спростовано відповідачем жодними доказами, даний кредитний договір було укладено на сайті позикодавця і ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором MNV4T7Т5, відправленим 22.12.2021 о 11:23:16 год. на номер мобільного телефону, який вказаний ним у заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 . При цьому, без отримання повідомлення із відповідним ідентифікатором і без здійснення входу на сайт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, які викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20, від 28.10.2021 у справі №234/7160/20, провадження №61-2903св21, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20, провадження №61-2303св21, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20, провадження №61-16059св21, від 08.08.2022 у справі №234/7298/20, провадження №61-2902св21.
Виконання первинним кредитором обов'язку щодо надання відповідачу грошових коштів у розмірі 8900 гривень підтверджується копією електронного повідомлення АТ "Таскомбанк" про проведення транзакції в розмірі 8900 грн. 22.12.2021 року на ім'я відповідача.
Відповідно до п.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою . Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17 та від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
У ході розгляду даної справи судом встановлено, що договір №184457830 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений 22.12.2021. При цьому, договір факторингу №28/1118-01 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", на який посилається позивач як на одну з підстав переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 , був укладений 28.11.2018, а право вимоги до ОСОБА_1 вказано у реєстрі №175 від 05.05.2022. Тобто, на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником.
За даних обставин суд приходить до висновку про те, що передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, було неможливо. У зв'язку з цим право вимоги до боржника ОСОБА_1 ТОВ "Таліон Плюс" за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не набуло, а тому, відповідно, не могло передати його в подальшому за договором факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", яке, у свою чергу, не могло передати його за договором факторингу №17/04/24 від 17.04.2024 позивачу ТОВ "ФК "ЕЙС".
Тобто, майбутня вимога на момент укладення договору мала би бути чітко визначеною, тоді, як жодної визначеної вимоги у ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не було і сторони цього договору не могли передбачити, що 10.02.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 буде укладено кредитний договір №184457830.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ТОВ "ФК "ЕЙС" не надало належних доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №184457830, оскільки кредитний договір був укладений 22.12.2021, а договір факторингу, за умовами якого одному з попередніх факторів - ТОВ "Таліон Плюс" передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018, тобто задовго до укладення самого кредитного договору.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що ТОВ "ФК "ЕЙС" не набуло прав первісного кредитора, а отже, не має права пред'являти свої вимоги за кредитним договором №184457830, укладеним 22.12.2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
При цьому, доводи позивача щодо презумпції правомірності правочину судом не враховуються, оскільки передача за правочином невизначених вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд не стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.3, 12, 76-81, 89, 141, 263- 265 ЦПК України, ст.ст.6, 215, 510, 512-514, 516-517, 519, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України,
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", місце знаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Волкова Н.Я.