Справа № 275/1358/24
09 вересня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області
у складі головуючого судді Миколайчука П.В.,
із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,
за участю представника позивача - адвоката Нестеренка М.М.
представника відповідача - адвоката Штундюка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Короткий зміст позовних вимог
22 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 травня 2020 року у справі №275/153/20 вказаний шлюб було розірвано.
В шлюбі, 28 лютого 2018 року, за спільні кошти подружжя, було придбано автомобіль OPEL VIVARO, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Після розірвання шлюбу відповідач залишив зазначений автомобіль у своєму користуванні та обіцяв передати позивачці половину його вартості як компенсацію, однак цього зроблено не було.
З метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивачка звернулася з позовом до суду. Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року у справі №275/1368/24 було відкрито провадження. Однак, після відкриття провадження, відповідач без згоди позивачки відчужив спірний автомобіль, у зв'язку з чим було змінено предмет позову.
Вартість автомобіля визначена позивачкою на підставі аналізу середньої ринкової вартості аналогічних автомобілів за даними інтернет-сайту з продажу автомобілів в Україні «AUTO RIA» і становить 294 350,00 грн.
Посилаючись на норми цивільного та сімейного законодавства, позивачка просила поділити вказане спільне майно та стягнути з відповідача компенсацію за належну частку у майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди ОСОБА_1 в сумі 147 175,00 грн.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії
Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 30.12.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
29.01.2025 до суду надійшов відзив відповідача. У ньому він вказав, що автомобіль OPEL VIVARO, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , був набутим ОСОБА_2 на підставі договору дарування, що підтверджується відповідними доказами. Таким чином, відповідно до вимог статті 57 СК України, вказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а отже, не підлягає поділу як спільне сумісне майно подружжя. З огляду на викладене, відповідач вважає позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання автомобіля OPEL VIVARO, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя - безпідставною. Крім того, є безпідставними і твердження позивачки про те, що ОСОБА_2 обіцяв виплатити їй половину вартості автомобіля як компенсацію. Дійсно, у червні 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мала місце розмова щодо можливості виплати коштів за автомобіль. Однак ОСОБА_2 , посилаючись на те, що автомобіль є подарунком від батька, повідомив, що жодних коштів сплачувати не буде. Просив у позові відмовити.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 12.02.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 17.03.2025 постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження, прийнято заяву позивача про зміну предмету позову.
Ухвалою суду від 27.03.2025 прийнято заяву про зміну предмете позову.
Ухвалою суду від 08.05.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 07.07.2025 та 22.07.2025 витребувано докази.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 вказав, що оскільки автомобіль було придбано за договором купівлі-продажу під час шлюбу, то він належить до спільного сумісного майна подружжя. Так як річ є неподільною, та враховуючи її відчуження відповідачем вже в ході розгляду справи, то належним способом поділу цього майна буде стягнення компенсації з відповідача. Звернув увагу, що вартість автомобіля, визначена позивачем, є середньою та навіть меншою, ніж та, за яку було продано відповідачем автомобіль, крім того, враховуючи його відчуження, провести його оцінку є неможливим. Також, представник зробив заяву про надання доказів витрат на правничу допомогу позивача після ухвалення рішення.
Представник відповідача ОСОБА_4 заперечив щодо позову. Вказав, що автомобіль було подаровано відповідачу його батьком, а тому не є спільним майном подружжя. Також авто ремонтувалося після ДТП, тому мало значно нижчу ціну. Авто продано у січні 2025 року за 150 000 грн, при цьому, згоду відповідач не брав у позивача, бо це майно було особисте. Вказав на неналежність як доказу оцінки автомобіля з інтернет -сайту та недоведення тієї обставини, що ОСОБА_2 , набув майно під час шлюбу саме за договором купівлі-продажу.
Фактичні обставини встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений 22 липня 2017 року та зареєстрований у Брусилівському районному відділі ДРАЦС (а.с. 7).
28 лютого 2018 року ОСОБА_2 було набуто автомобіль OPEL VIVARO 2006 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Згідно листа з ТСЦ МВС № 1845 від 05.08.2025, на запит суду нема можливості надати копію відповідного договору від 28.02.2018, проте повідомлено, що згідно з базою даних Єдиного державного реєстру ТЗ, 28.02.2018 на підставі доручення від ОСОБА_6 вказаний автомобіль OPEL VIVARO 2006 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 було перереєстровано на ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу ТЗ, укладеному в ТСЦ.
Шлюб був розірваний за рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 травня 2020 року у справі №275/153/20.
Згідно договору від 23.01.2025, ОСОБА_2 через представника ОСОБА_7 , продав автомобіль OPEL VIVARO 2006 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_8 за 338 640 грн.
Згідно відомостей сайту «Авто-Ріа», ціна на автомобілі Опель Віваро 2006 р.в. становить від 273 325 грн до 357 425 грн.
Свідок ОСОБА_9 , мати позивачки, в суді вказала, що давала кошти на придбання авто в розмірі 4 000 доларів США, а також авто купувалось і частково за весільні кошти, разом десь за 8 000 доларів США. Авто шукали через інтернет, як саме оформлялось - не пам'ятає, але було доручення та потім оформлене на Вадима. Після розірвання шлюбу було якесь ДТП, але тоді вже авто володів сам відповідач.
Свідок ОСОБА_10 , тітка позивачки, вказала, що автомобіль купувався за весільні гроші та надавала мати ще 4 000 доларів США, авто оформили на ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу було якесь ДТП з ним ще, мирно щодо поділу авто сторони не домовились.
Свідок ОСОБА_11 , батько відповідача, в суді вказав, що купував цей автомобіль ще собі, їздив по дорученню, їздив по техпаспорту, а потім подарував сину ОСОБА_2 , гроші за це не брав, бо мав ще кілька бусів. Авто це неодноразово ремонтувалось. В яку суму оцінювалось - не пам'ятає, але авто купував десь за 7 400 чи 7 700 доларів США, зараз така вартує десь 5 - 6 тис. доларів США.
Інших доказів суду не надано.
Застосовані судом норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
В постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц суд касаційної інстанції дійшов таких висновків: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
У справі № 301/2231/17 Верховний Суд вказав, що : у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доводів сторін, мотиви застосування норм права та висновки суду по суті спору
У даній справі не оспорюваною є та обставина, що автомобіль OPEL VIVARO 2006 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 було набуто у власність ОСОБА_2 під час шлюбу з позивачкою та ним же самостійно відчужено після розірвання шлюбу.
Пари цьому, як вбачається з відповіді ТСЦ МВС № 1845 від 05.08.2025 на ухвалу суду про витребування доказів, наразі нема можливості надати копію відповідного договору від 28.02.2018, проте згідно з базою даних Єдиного державного реєстру ТЗ, 28.02.2018 на підставі доручення від ОСОБА_6 вказаний автомобіль OPEL VIVARO 2006 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 було перереєстровано на ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу ТЗ, укладеному в ТСЦ.
Сторона відповідача не надала суду правовстановлюючого документа, за яким ОСОБА_2 набув у власність автомобіль 28.02.2018, тому суд вважає належним чином доведеним та не спростованим той факт, що ОСОБА_12 ,А набув автомобіль саме за договором купівлі-продажу, як це зафіксовано в Єдиному державному реєстрі ТЗ, попередній власник - ОСОБА_6 . Вказана вище інформація також спростовує і покази свідка ОСОБА_11 , батька відповідача, про те, що він саме безоплатно подарував автомобіль ОСОБА_2 . При цьому суд відхиляє заперечення представника відповідача про те, що за відсутності дослідженого договору, суд не має змоги належно встановити факт саме купівлі автомобіля - оскільки відомості про вид договору занесено до ЄДРТЗ у відповідності до Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого Наказом МВС України 06 листопада 2020 року № 779.
Тому, оскільки судом встановлено, що автомобіль було набуто ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, вказане майно належить до спільної сумісної власності подружжя та може бути предметом поділу.
Як наслідок, оскільки автомобіль було продано відповідачем без згоди позивачки, остання має право на стягнення компенсації його вартості. Такий спосіб відповідає вимогам ст.ст.69-71 СК України та наведеній вище судові практиці суду касаційної інстанції та враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав особи в аспекті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів.
Щодо розміру частки, на яку позивачка має право, та вартість автомобіля.
Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що роздруківка з інтернет-сайту щодо вартості схожих транспортних засобів не є належним доказом навіть орієнтовної вартості спірного автомобіля OPEL VIVARO 2006 року випуску. При цьому сторона позивача навіть за відсутності доступу до авто в зв'язку з його продажем не була позбавлена можливості надати суду Звіт про орієнтовну вартість спірного транспортного засобу, здійсненого відповідним спеціалістом, чи просити призначити експертизу.
Проте, суд також враховує, що в договорі від 28.01.2025, за яким ОСОБА_2 продав автомобіль, вказана його ціна в сумі 338 640 грн. При цьому, ціна є однією з істотних умов договору купівлі-продажу, і в суду немає підстав вважати її заниженою чи такою, що не відповідала вартості авто, так як дана ціна є більшою, ніж орієнтовно вказував позивач у своїх розрахунках та корелюється з відомостями інтернет-сайту та показами ОСОБА_11 , відомості про оспорення договору в цій частині відсутні.
Тому, за відсутності будь-яких відомостей про вартість авто, наданих стороною відповідача, суд вважає належним чином та в достатній мірі доведеною вартість спірного автомобіля OPEL VIVARO 2006 року випуску на час розгляду справи (28.01.2025) в розмірі 338 640 грн.
Отже, позивачка має право на компенсацію в розмірі частини від вартості авто, тобто: 338 640 грн : 2 = 169 320 грн.
Водночас, враховуючи межі позовних вимог та принцип диспозитивності, суд задовольняє позовні вимоги позивачки лише в розмірі стягнення 147 175 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Оскільки позов задовольняється в повному обсязі, то на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивача у виді судового збору підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Розподіл судових витрат позивача на правничу допомогу буде здійснено в порядку ст. 270 ЦПК України у випадку виконання стороною позивача вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст. ст .3, 15,202, 207, 213,0526, 527, 530, 570 625 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини автомобіля OPEL VIVARO 2006 року випуску, в сумі 147 175 (сто сорок сім тисяч сто сімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1 471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) гривня 75 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено судом 09.09.2025.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ..
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя П.В. Миколайчук