Справа № 274/8361/24
Провадження № 2/0274/1980/24
Іменем України
"02" вересня 2025 р. м. Бердичів
в складі: головуючого судді Хуторної І. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Айрапетян А. А.,
учасники справи, присутні в судовому засіданні:
позивач ОСОБА_1 ,
представник відповідачів адвокат Григоришина В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -
23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить встановити йому додатковий строк - один місяць, для подання до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука Анатолія Миколайовича заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий виклад доводів позивача, заперечень відповідача
На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_5 .
Після її смерті залишилося спадкове майно.
У зв'язку із цим він звернулася з відповідною заявою до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В. А. про прийняття спадщини після батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та який був сином померлої ОСОБА_5 .
Проте, постановою від 07.09.2023 йому було відмовлено у видачі свідоцтва на спадкове майно у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.
Вказує, що після смерті ОСОБА_5 він у встановлений законом строк не подав заяву до нотаріуса для прийняття спадщини через те, що напередодні закінчення строку для прийняття спадщини хворів, що завадило йому вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Із такою заявою він звернувся до нотаріуса одразу після одужання.
Вказує, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог. Посилається у позові на постанову ВС у справі № 681/203/17 від 17.10.2018 та на рішення Європейського суду з прав людини по справі, «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачів адвокат Григоришина В. В. просить відмовити у задоволенні позовних вимог із тих підстав, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він пропустив шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори з поважних причин, зокрема і у зв'язку з тривалою хворобою.
Зазначає, що пояснення позивача та показання свідків не є належними доказами хвороби позивача, оскільки такі обставини повинні підтверджуватись відповідними письмовими доказами (медичними довідками, виписками із історії хвороби, записами у медичній картці тощо), які в матеріалах справи відсутні (а.с. 33-38).
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 08.01.2025 відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 06.02.2025 суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги із підстав, наведених у позові. Вказав, що він вважав, що має більше часу для подання заяви на прийняття спадщини. Він хворів у жовтні 2024 року, у нього була висока температура. Дати хвороби він не пам'ятає, лікувався вдома та до лікаря не звертався.
Представник відповідачів адвокат Григоришина В. В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що доводиться що доводиться свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження (а.с. 7,9).
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.10.2024, р. № 4143 вбачається, що спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 прийняли його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та матір ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 . 8, 45, 46) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10).
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука А. М. від 29.01.2025, спадкоємцями за законом, які прийняти спадщину у встановлений законом строк після ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є:
- дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 47) (заява № 267 від 24.05.2024);
- чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (заява № 482 від 16.09.2024);
- син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 48), спадщину прийняв, так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою (а.с.59).
Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука А. М. від 18.10.2024 ОСОБА_10 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із тим, що він не звернувся у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини (а.с. 11).
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що позивач її племінник. Він часто хворіє. Вони вважали, що було 10 місяців на прийняття спадщини. Із 06 до 17 жовтня 2024 року позивач хворів, проте до лікаря не звертався, швидкої не викликав. У нього була температура 39 та у нього була ангіна, він лікувався препаратом "Нокспрей". Він проживає на АДРЕСА_2 , номеру квартири вона не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона сусідка позивача. Дитина росла на її очах. Він часто хворів. У 2024 році він також хворів та лікувався в лікарні. Знає, що хворів у жовтні 2024 року, але дати не пам'ятає.
Застосовані норми права, аналіз доводів сторін, висновки суду
Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані докази, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що:
«Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24))».
Відповідно до ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач вказав у позові, що він пропустив строк для прийняття спадщини, з тих підстав, що хворів.
Проте у судовому засіданні позивач не вказав перідоду його хвороби, встановленому йому діагнозу та пояснив, що до лікаря він не звертався. Письмових доказів, як то медичних довідок, виписок із історії хвороби, записів у медичній картці, тощо на підтвердження того, що позивач хворів у жовтні 2024 року на час закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач суду позивач суду не надав, та вказав, що такі документи у нього відсутні.
Показання свідків, якими є тітка тітки та сусідки позивача, які не є лікарями, про захворювання позивача у жовтні 2024 року, не є допустимими та достатніми доказами на підтвердження факту хвороби позивача та неможливості у зв'язку із цим до 10 жовтня 2024 року подати нотаріусу заяву на прийняття спадщини. Свідок ОСОБА_12 до того ж не назвала періоду хвороби. Свідок ОСОБА_11 , яка є тіткою позивача, вказуючи про препарат яким лікувався позивач, не назвала номеру квартири не проживає позивач, що ставить під сумнів правдивість показань цього свідка.
Таким чином, позивач не довів доказами того факту, що існували причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання ним в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини заяви до нотаріуса.
Молодий вік позивача не може вважатися поважною причиною пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Правовий висновок, висловлений Верховним Судом у від 17.10.2018 у справі № 681/203/17, на який позивач покликається у позові, не релевантний до спірних правовідносин, оскільки у цій справі відповідачі не визнали позову та спадкування здійснювалося за законом, а не за заповітом.
Тому, за необґрунтованості позовних вимог у задоволення позову суд відмовляє.
Розподіл судових витрат
Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача не компенсовуються, а відповідачі про судові витрати не заявляли.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач- ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідачі:
- ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 08.09.2025.
Суддя І. Ю. Хуторна