Справа № 643/11292/24
Провадження № 1-кп/643/409/25
05.09.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові матеріали кримінального провадження № 12024221170002978, внесеного до ЄРДР 26.08.2024, який надійшов від Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
встановив:
В провадженні суду перебувають матеріали вищезазначеного обвинувального акта у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав своє клопотання від 10.08.2025 про зміну раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під варто на нічний домашній арешт, яке надійшло через канцелярію суду 14.08.2025 за вх. № 42003/25.
В обґрунтування клопотання обвинувачений зазначив, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, недоведені, та зазначив що він має постійне місце мешкання, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, повинен себе матеріально забезпечувати, має намір підсилити свою позицію захисту, у зв'язку з чим просить замінити запобіжний захід на нічний домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання свого підзахисного.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо заявленого клопотання обвинуваченого.
Прокурор, щодо заявленого клопотання обвинуваченого про зміну обраного запобіжного заходу заперечив.
Частина 2 статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом главою 18 цього Кодексу.
Підставою для зміни запобіжного заходу може бути виникнення нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявлення тих, які існували раніше, але про які не було відомо слідчому, прокурору, суду на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу.
Тобто, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин обвинувачення, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу досудового розслідування та судового розгляду.
Тому, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу суд виходить з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну чи зменшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст. 177 КПК України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Таким чином, судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження.
В силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останній може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Враховуючи наявність у даному кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а також спрямованість кримінально-протиправного діяння проти життя та здоров'я особи, що в своїй сукупності з іншими характеризуючими ознаками підтверджує ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки обвинуваченого.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі нічного домашнього арешту, з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до неї більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене, суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом, а відтак не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Жодних інших обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, суду не надано та судом не встановлено.
Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи обвинуваченого та його захисника щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та зміни запобіжного заходу на нічний домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, і зокрема нічного домашнього арешту.
Водночас, звертаючись до суду з клопотанням про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, обвинуваченим не наведено жодних доводів в обґрунтування цього клопотання, не зазначено обставин, які змінилися після обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не зазначено нових обставин, які раніше не розглядалися.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , спрямований життя і здоров'я особи, тому має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей та інтересів суспільства.
На підставі наведеного вище суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 314-316, 371, 372 КПК України, суд -
постановив:
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну обраного запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 09.09.2025 о 10:35.
Суддя ОСОБА_1