Справа № 638/1918/25
Провадження № 2-а/638/117/25
05 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
представника позивача Шайхлісламова Я.В., Жмуренко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі, -
встановив:
Адвокат Шайхлісламова Яна Василівна звернулася до Шевченківського районного суду міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 20.01.2025 №96; закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП а підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 20.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 була винесена Постанова №96 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Постанова №96 ухвалена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №68п/32 від 13.01.2025, складеного начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_4 , в якому зазначено, що 13.01.2025 року о 12 год. 00хв. у громадянина ОСОБА_1 було встановлено факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушив вимоги абз.2 ч.1, абз. 8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зі змісту Постанови №96 від 20.01.2025 року, складеної за результатами розгляду протоколу №168п/32 від 13.01.2025 року, на ім'я ОСОБА_1 надійшла повістка про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 01.12.2024 року о 09 год.00хв. Повістка була направлена засобами поштового зв'язку через АТ «Укрпошта», а саме 28.11.2024 року доставлена, але не отримана на 2 грудня 2024 року була повернена за місцем обслуговування. Позивач повістку не отримував. ІНФОРМАЦІЯ_6 при розгляді протоколу та складанні постанови не надано доказів направлення вказаної повістки на адресу одержувача ОСОБА_1 .
Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить залишити без задоволення позовні вимоги позивача.
В обґрунтування заперечень проти позовних вимог зазначено, що громадянин зобов'язаний з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Повістка про виклик може бути надіслана засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. 20.11.2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 за адресою мешкання була направлена повістка №1315502, з вимогою прибути на 01.12.2024 о 09:00 годині для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до інформації Укрпошти повістка була доставлена 28.11.2024 року але не отримана за відсутності адресата за вказаною адресою та повернута за місцем обслуговування 02.12.2024 року. Поважних причин неприбуття по повістці ОСОБА_1 не надав, тому було автоматично сформоване звернення до НП про доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. 20.01.2025 року ОСОБА_1 особисто звернувся до шевченківського ІНФОРМАЦІЯ_5 , в той же день була винесена постанова №96 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 20 червня 2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 20 червня 2025 року витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за наслідками розгляду якої, прийнято постанову №96 від 20.01.2025 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП; пояснення стосовно неможливості отримання відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , станом на січень 2025 року шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, передбачені ч. 3 ст. 14 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з підтвердженням належними доказами;
пояснення щодо інформації, які саме відомості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , станом на січень 2025 року не були оновлені, з підтвердженням належними доказами.
На виконання ухвали суду від 20 червня 2025 року, 24 червня 2025 року, суду надано додаткові пояснення ІНФОРМАЦІЯ_8 , в яких зазначено, що аналіз змісту персональних даних, які визначені в ст. 7 та ст. 8 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», вказує на те, що такі дані можуть бути встановлені виключно при особистому зверненні особи до відповідних установ чи інформаційних ресурсів. Більшість таких даних відсутня в розпорядженні ТЦК та СП та не можуть бути отримані без особистої участі особи та отримання від неї відповідної інформації та документів.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі з таких підстав.
Положеннями ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що повісткою № 1315502 позивач викликався на 09 год 00 хв. 01.12.2024 року для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_9 . Повістку направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом АТ «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_1 , кв. Вказану повістку повернуто з відміткою на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідкою про причини повернення/досилання.
13.01.2025 року стосовно позивача було складено протокол № 168п/32 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи відносно позивача відбудеться о 10 год 00 хв. 20.01.2025 року
Постановою від 20.01.2025 року № 96 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в зв'язку із порушенням ним вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та на позивача накладено штраф у розмірі 17000 грн. Згідно з вказаною постановою позивач отримав її копію 20.01.2025 року, про що свідчить його підпис.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена з дотриманням вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про оборону України, особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із п.п. 1 п. 2 розд. ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 № 3633-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією № 3.
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Згідно із п. 3 розд. ІІ Інструкції № 3, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 розд. ІІ Інструкції № 3, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Згідно із ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Так, судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 01.12.2027 року о 09 год. 00 хв. по повістці, що належним чином вручена та не повідомлення про поважні причини такої неявки, чим порушено ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з абз.2,3 п.34 Порядку № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
З аналізу наведених норм убачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.
Разом з цим відповідно до абзацу 2 та 4 пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 року № 1071) (далі - Правила № 270) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В силу пункту 6.12.3 Регламенту внутрішньої поштової кореспонденції, затвердженого Наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 № 6668 (у редакції наказу АТ «Укрпошта» (далі - Регламент №6668) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище.
Згідно з пунктом 6.12.4 Регламенту №6668 у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК». В аркуші ф. 8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.
Відповідно до пункту 6.16 Регламенту №6668 інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку по повістці до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
Доказів повідомлення відповідача про іншу адресу проживання, зокрема, шляхом оновлення персональних даних через електронний кабінет призовника з використанням мобільного додатку «Резерв+» або шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, позивачем суду не надано.
Так, на ім'я ОСОБА_1 сформована повістка № 1315502 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 01.12.2024 о 09:00 для уточнення даних.
Вказана повістка направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням (трек-номер 0610209380849) з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 та 02.12.2024 року повернулася без вручення адресату з повідомленням відділення Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 не отримував ні повістки, ні повідомлення про надходження повістки на його адресу.
Так, Регламентом №6668 визначено обов'язок працівника ОПЗ поінформувати адресата (одержувача) про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК» за наявним номером телефону та/або вкласти до його абонентської поштової скриньки повідомлення ф.22а про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». У випадку невручення поштового відправлення працівник ОПЗ має зазначити дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки на зворотному боці відправлення.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК».
Також, матеріали справи не містять копії повідомлення ф. 22 із проставленням позначки «Повістка ТЦК» та відмітки на зворотному боці відправлення дати вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки позивача.
Представник позивача наголошує на тому, що ОСОБА_1 жодних сповіщень від працівників пошти про необхідність отримання зазначеного листа не отримував.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
За відсутності в матеріалах справи належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача належним чином повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 , суд дійшов висновку, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 268, 278 КУпАП. З огляду на необґрунтованість оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення така є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В зв'язку з чим судові витрати які складаються з судового збору у розмірі 605,60 гривень, сплаченого позивачем при зверненні до суду з цим позовом, підлягають стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковника ОСОБА_2 від 20.001.2025 №96 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 605,60 грн (Шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_2 )
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк