справа № 619/5260/25
провадження № 1-кс/619/853/25
іменем України
05 вересня 2025 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Дергачі клопотання заступника начальника ВП - т.в.о. начальника СВ ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221230000919від 04 вересня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, звільненого 22 серпня 2023 року з ДУ «Харківська ВК (№ 43)» умовно достроково на невідбутий термін 30 днів,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання заступника начальника ВП - т.в.о. начальника СВ ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 03 вересня 2025 року, приблизно о 19 годин 40 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у приватному домоволодінні у раніше знайомої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , спільно з якою вживаючи алкогольні напої, виявив у останньої мобільні телефони марки «REDMI» моделі «A3 Forest Green 3», «REDMI» моделі «13 Ocean Blue» та золотий ланцюжок із золою підвіскою у вигляді «серця», який перебував на шиї у ОСОБА_7 .
В цей момент ОСОБА_5 , вважаючи, що мобільні телефони та золоті вироби ОСОБА_7 , можуть бути цінними, реалізуючи свій раптовий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, діючи умисно та протиправно, відкрито, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_7 , яка на той момент перебувала у положенні сидячи на дивані, схопив її лівою рукою за праве плече та наніс кулаком правої руки один удар у область обличчя ОСОБА_7 з лівої сторони.
Таким чином, ОСОБА_5 , застосувавши відносно ОСОБА_7 фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, використовуючи перевагу у фізичній силі, зірвав рукою золотий ланцюжок із золотою підвіскою у вигляді «серця», які знаходились на шиї ОСОБА_7 , та забрав два мобільні телефони марки виробника «REDMI» моделі «A3 Forest Green 3» та «REDMI» моделі «13 Ocean Blue», після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 , матеріальну шкоду.
04 вересня 2025 року о 09 год 30 хв ОСОБА_5 було затримано, в порядку ст. 208 КПК України, та того ж дня йому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: - відомостями, викладеним в протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.09.2025; - відомостями, викладеним в протоколі огляду місця події від 03.09.2025; - відомостями, викладеним в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 від 04.09.2025; - відомостями, викладеним в протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 04.09.2025; - відомостями, викладеним в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.09.2025; - відомостями, викладеним в протоколі затримання ОСОБА_5 , в порядку ст. 208 КПК України; - повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 від 04.09.2025; - відомостями, викладеним в протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 04.09.2025.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні фактично не оспорював обставини справи, захисник ОСОБА_4 просила суд обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що ризики не доведені, підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя доходить до наступного.
Так, в провадженні слідчого відділення ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221230000919 від 04 вересня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити: (1) чи набула особа статусу підозрюваної; (2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення; (3) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; (4) чи наявні інші обставини, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України; (5) чи наявні відомості на переконання того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження; (6) який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, складено і підписано 04.09.2025 та вручено останньому 04 вересня 2025 року.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, а саме:
- відомостями, викладеним в протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.09.2025;
- відомостями, викладеним в протоколі огляду місця події від 03.09.2025;
- відомостями, викладеним в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 від 04.09.2025;
- відомостями, викладеним в протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 04.09.2025;
- відомостями, викладеним в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.09.2025;
- відомостями, викладеним в протоколі затримання ОСОБА_5 , в порядку ст. 208 КПК України;
- повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 від 04.09.2025;
- відомостями, викладеним в протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 04.09.2025.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК, а саме: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років позбавлення волі, що свідчить про реальні спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.
Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик незаконного впливу на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані підчас допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Покази потерпілої та свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється
ОСОБА_5 , раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, 22 серпня 2023 року звільнився з ДУ «Харківська ВК (№ 43)» умовно достроково на невідбутий термін 30 днів, 19.08.2024 року даній особі пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України (1 справа в суді), 30.01.2025 року пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України (2 справа в суді), 25.02.2025 року пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України (3 справа в суді), 28.03.2025 року пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України (4 справа в суді), а це свідчить про те, що ОСОБА_5 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе робить, не маєпостійних джерел та засобів для існування, що підвищує ймовірність вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у разі визнання винуватим у вчиненні якого йому може загрожувати покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права.
Наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку як інкримінованого злочину, так й самої особи підозрюваного, не маєпостійних джерел та засобів для існування та у зв'язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м'яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов'язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків з урахуванням обставин інкримінованого злочину, а також даних про особу підозрюваного.
Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою строком на 60 діб.
Альтернативний запобіжний захід.
З урахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України, які викладені у мотивувальній частині ухвали, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає недоцільним визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Висновки за результатами розгляду клопотання.
З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованого злочину, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що злочин вчинено із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, слідчий суддя, враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначаєОСОБА_5 розмір застави.
Слідчим суддею розглядалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.
Фактичні обставини інкримінованого йому злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_4 про застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, задоволенню не підлягає.
Слід також зазначити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання заступника начальника ВП - т.в.о. начальника СВ ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221230000919від 04 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування строком на 60 днів, а саме - до 02 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання, тобто з 04 вересня 2025 року з 09 год 30 хв.
Строк дії ухвали встановити по 02 листопада 2025 року (включно).
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
У задоволенні клопотання підозрюваного та його захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити під розпис ОСОБА_5 , захиснику ОСОБА_4 , прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляції до суду апеляційної інстанції, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 08 вересня 2025 року о 08 годині 45 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1