08 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1450/20
Провадження № 11-кп/820/634/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст.376, ч.2 ст.296 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року,
27 серпня 2025 року прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст.376, ч.2 ст.296 КК України.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року це клопотання задоволено та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наявні ризики того, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 не буде виконувати покладені на нього обов'язки, буде переховуватись від органів досудового розслідування, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року, яку вважав незаконною та необґрунтованою, оскільки йому не було роз'яснено його права та порушено право на захист.
Звертав увагу, що перетинав кордон з дозволу суду та не мав на меті порушувати покладені на нього обов'язки, переховуватися від органів досудового розслідування.
Окрім того, зазначав та просив врахувати при обранні запобіжного заходу його сталі соціальні зв'язки та стан здоров'я.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просив скасувати ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У разі залишення оскаржуваної ухвали без змін захисник просив визначити мінімально можливий розмір застави для обвинуваченого з урахуванням тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Уважав, що підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу до обвинуваченого відсутні.
Зазначав, що обвинувачений ОСОБА_7 повною мірою усвідомлює необхідність суворого дотримання ним вимог кримінального процесуального законодавства.
Окрім того, обвинувачений не має намірів чинити тиск на будь-кого у провадженні, не збирається спотворювати докази у справі, не вчинятиме нових правопорушень, бо він має намір зосередитись на відстоюванні своїх законних прав та інтересів у судовому процесі.
Просив узяти до уваги той факт, що ОСОБА_7 вимушено покинув межі України через вчинюваний на нього протиправний тиск і наголошував на тому, що цей вчинок не був спрямований на уникнення від відповідальності.
За таких обставин, заявлені прокурором ризики мають надуманий характер, а достатнім запобіжним заходом для обвинуваченого є цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційних скарг; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на підтримання апеляційних скарг з викладених у них мотивів; заперечення прокурора ОСОБА_5 проти апеляційних скарг; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Установлено, що ухвалою Красилівського районного суду від 21 лютого 2018 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків: заборона залишати житло, в якому він проживає; зобов'язати його прибувати на виклик суду; не відлучатися з населеного пункту в якому він зареєстрований та фактично проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
13 листопада 2018 року ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки він відсутній за місцем проживання та перетнув кордон України на контрольно-пропускному пункті «Устилуг» Волинської області та направився в напрямку Республіки Польща.
19 червня 2020 року суддею Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_8 винесено ухвалу про виділення в окреме провадження матеріалів об'єднаного кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №1201720000000068 від 22 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст.376, ч.2 ст.296 КК України.
Відповідно до інформації сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій від 11 квітня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 02 вересня 2018 року о 04 год 13 хв перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Устилуг» в напрямку Республіки Польща та на даний час перебуває за кордоном.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду 28 червня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ч.6 ст.193 КПК України.
Перебуваючи у міжнародному розшуку, 14 травня 2025 року ОСОБА_7 затриманий на території Федеративної Республіки Німеччина та компетентним органом цієї країни було прийнято рішення про його видачу (екстрадицію) в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності.
Колегія суддів приходить до висновку, що прокурором було наведено достатньо підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .
У відповідності з приписами ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обґрунтовано взято до уваги, що застосування до ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу не може повною мірою запобігти наведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, та належним чином забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що наявність ризиків та відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_7 надають можливість обрати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тому, на думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження доводи, зазначені в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції врахував усі обставини, на які зверталась увага в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника.
Із зазначених підстав суд першої інстанції мотивовано прийшов до висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Отже, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою обвинуваченого, враховуючи всі обставини вчинених кримінальних правопорушень, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та не забезпечать належної процесуальної поведінки і виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
У відповідності з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Матеріали клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містять достатні обставини та дані.
Апеляційним судом взято до уваги суспільну небезпечність та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, спосіб та механізм їх вчинення, поведінку обвинуваченого, який упродовж тривалого часу переховувався від суду.
Більш м'який запобіжний захід, на переконання колегії суддів, не забезпечить та не буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_7 .
Колегія суддів зазначає, що встановлені судом першої інстанції ризики є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження при перегляді справи.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Колегія суддів враховує фактичну поведінку обвинуваченого після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього відповідних обов'язків, який ОСОБА_7 було порушено.
Тому питання про застосування у відношенні нього вже раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним.
Фактична поведінка обвинуваченого на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлені в клопотанні ризики можуть бути попереджені лише застосованим відносно обвинуваченого запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.
Тому із врахуванням обставин кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив розмір застави та не застосував щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з чим погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого суду.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3