Іменем України
01 вересня 2025 року м. Херсон
Номер справи: 650/1972/25
Номер провадження: 22-ц/819/689/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Кутурланової О.В.
секретар Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 травня 2025 року (під головуванням судді Сікори О.О.), у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:02:001:1013 площею 9,8 га, яка розташована в межах території Новокубанської сільської ради, Бериславського, району Херсонської області.
02 лютого 2020 року між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:02:001:1013, площею 9,80 га, яка розташована в адміністративних межах Новокубанської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
Згідно з п. 2.1 договору оренди землі від 02.02.2020 року, орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду вищевказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Новокубанської сільської ради Великоолександрівського (Бериславського) району Херсонської області.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди землі, договір укладено строком до 30 листопада 2027 року.
Згідно з п. 4.1 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,09% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди. На момент 2020 року ця сума складала 350786,37 грн.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 4.4 договору оренди землі).
Згідно з п. 4.5 додаткової угоди №1700193 до договору оренди землі від 01.01.2018 року, орендна плата вноситься з 01 серпня до 31 грудня кожного року.
Відповідно до п. 12.3 договір припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження, орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок), яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
В порушення умов Договору оренди відповідач не сплачував орендну плату за 2022 рік, 2023 рік, та 2024 рік.
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати, та відсутність підстав для звільнення орендної сплати просив розірвати договір оренди землі від 02.02.2020 року, предметом якого є земельна ділянка площею 9,8 га з кадастровим номером 6520983700:02:001:1013.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі задоволено.
Суд ухвалив:
Розірвати Договір оренди земельної ділянки згідно Договору оренди землі від 02.02.2020 року, термін дії якого до 30.11.2027 року, та який укладений між громадянином ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», предметом якої є земельна ділянка площею 9,8 га 6520983700:02:001:1013, яка розташована в межах території Новокубанської сільської ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що суперечить нормам матеріального права та обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376 Борозенська селищна територіальна громада, до якої належить Новокубанська сільська рада, була тимчасово окупованою російською федерацією з 10.03.2022 року по 09.11.2022 року.
Внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку. Майно підприємства було знищено та розграбовано, що унеможливлювало здійснювати діяльність.
Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров'я - є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняє його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.
Таким чином неможливість використання земельної ділянки через її розташування на тимчасово окупованій території, фактичне знищення майна Товариства, потенційне замінування та пов'язана з цим загроза життю та здоров'ю працівників є прямим наслідком збройної агресії, що є обставинами непереборної сили, що об'єктивно унеможливило виконання зобов'язань за договором оренди.
Факт неможливості здійснення діяльності та знищення майна підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження № 42022232090000075 від 12.04.2022
Крім цього, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» в обґрунтування своїх заперечень звернув увагу на особливості оподаткування плати за землю в період воєнного стану, що є наслідком обставин непереборної сили.
Апелянт зазначає, що згідно розпоряджень Великоолександрівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області орендовані ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» земельні ділянки (в тому числі і спірна) визнано не непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забрудненням вибухонебезпечними предметами, та надано ТОВ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ» податкову пільгу зі сплати земельного податку за землю приватної власності та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 100 % від суми податкового зобов'язання та відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради від 01.03.2023 року ТОВ «ЮТС-Агропродукт» включено до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили.
Посилається також на докази наведені у іншій справі №650/3776/24 щодо розпорядження рішення Новорайської сільської військової адміністрації Херсонської області №163 від 31.10.2023 року адміністрації та їх оцінку судом апеляційної інстанції.
Крім цього, особою, яка подала апеляційну скаргу 28 липня 2025 року, надала до суду клопотання про зупинення апеляційного провадження, в якому посилаючись на ст. 210 ЦПК України, просила зупинити апеляційне провадження у справі N 650/1972/25 за апеляційною скаргою ТОВ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16.05.2025 року до розгляду Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду справи N 650/3776/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду. В обґрунтування клопотання представник товариства зазначив, що правовідносини у справі N 650/3776/24 і в справі, яка переглядається є ідентичними, а тому за наслідками розгляду касаційної скарги Верховним Судом будуть зроблені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «ЮТС-Агропродукт», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Для задоволення клопотання, яке було підтримано представником ТОВ «ЮТС-Агроподукт» у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, про зупинення апеляційного провадження, відсутні підстави визначені п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, оскільки надана апелянтом ухвала суду касаційної інстанції від 23 червня 2025 року у справі №650/3776/24 про відкриття касаційного провадження та витребування справи не свідчить саме про перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6520983700:02:001:1013, загальною площею 9,80 га, розташованої на території Новокубанської сільської ради, Великоолександрівський (Бериславського) району Херсонської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до договору оренди землі від 02.02.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТСАГРОПРОДУКТ», земельну ділянку з кадастровим номером 6520983700:02:001:1013 було передано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 02.02.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 350786,37 грн. Установлено розмір орендної плати 7,09% від нормативної грошової оцінки, що становить 24 870,76 грн на рік.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди землі від 02.02.2020 року, строк дії договору встановлено до 30 листопада 2027 року.
Відповідно до п. 4.4 договору оренди земельної ділянки, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до п. 4.5 договору оренди землі, орендна плата має сплачуватися у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року на банківський рахунок орендодавця.
Відповідно до п. 12.3 договору оренди землі від 02.02.2020 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, та з інших підстав, визначених законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав застосування вимог пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України відповідно до якої підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, доведення та не спростування систематичного невиконання, 2022, 2023, 2024 роки, відповідачами обов'язку щодо сплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які укладені між сторонами та які діяли впродовж вказаного періоду часу.
Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування відповідачами спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останніми орендної плати.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач, як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі не заперечував факт не виконання своїх зобов'язань за договором оренди, а саме невиплату орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки, посилаючись на те що період окупації та до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які товариство не відповідає; неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплат и орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.
Новокубанська сільська рада, яка відноситься до Борозенської територіальної громади, Бериславського району, Херсонської області у період з 03 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 09 листопада 2022 року Борозенська територіальна громада, Бериславського району, Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Суд першої інстанції виходив з того, матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов'язання за договором, що загальне посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов'язань, оскільки такий лист носить загальний характері не містить ідентифікації конкретного зобов'язання відповідача .Відповідно до усталеної судової практики, зокрема висновків Верховного Суду, сторони, що посилаються на форс-мажор, повинні довести його наявність у конкретному випадку та безпосередній вплив на виконання їхніх зобов'язань.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21.
Згідно ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.
Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 03 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, свідчить про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань з орендної плати.
У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги щодо неможливості здійснення господарської діяльності у 2022 році, а отже відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки є обґрунтованими.
Проте, саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати за 2023, 2024 роки, як підстава для розірвання орендних відносин, відповідачем, не спростована.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин які б свідчили про відсутність протягом 2023, 2024 років, за які відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через наведені апелянтом обставини, як підстав для застосування вимог ст. 726 ЦК України, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в установленому процесуальним законом порядку, не надано.
В 2023-2024 роках спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій, що підтверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року№ 376.
Апелянтом не доведено, що він, в силу, закону звільнений від обов'язку сплати орендної плати за орендовані земельні ділянки приватної власності.
Розпорядження голови Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №24, яким ТОВ «ЮТС-АГРОПОДУКТ» визнано суб'єктом господарювання, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили, не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання орендаря за договором оренди.
Наданий відповідачем витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за ч.1 ст.438 КК України лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння 09 квітня 2022 року невстановленими особами у військовій формі з бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт", яка розташована у с. Новорайск Бериславського району Херсонської області, автомобілем КАМАЗ держ. номер НОМЕР_1 та трьома дронами для проведення с/г робіт вартістю 1,5 млн. грн, а не підтверджує факт неможливості використання земельної ділянки. Посилання апелянта на факт проникнення військовими рф до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» за адресою Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, у зв'язку з чим представники підприємства позбавлені доступу до підприємства та належного майна підприємству, захоплення належних підприємству на праві власності 11 мультикоптерів DJL Argas (СЕ) також не свідчить про неможливість використання орендованої земельної ділянки, задіяння іншої сільгосптехніки для обробку землі.
Лист ТПП України від 28.02.2022 року, який наданий відповідачем є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Крім цього, позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням.
Разом з тим, відповідач не здійснював орендну плату в період за 2023 рік та за 2024 рік, незважаючи на те, що спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення бойових дій, що підтверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, а наявність непереборних обставин щодо неможливості її використання відповідачем не доведено.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості здійснення господарської діяльності через знищення та розкрадання майна товариства, зокрема сільськогосподарської техніки, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не доведено втрату всієї техніки та обладнання, необхідного для обробки землі та неможливості здійснення господарської діяльності.
Відповідачем не доводилося, що в межах реалізації Закону України « Про протимінну діяльність в Україні», товариство зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельних ділянок та неможливості сплати орендної плати.
Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невиконання відповідачем обов'язку у період, що не охоплює 2022 рік з приводу орендної сплати було обумовлене саме обставинами непереборної сили, до суду надано не було.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав розірвання договору оренди, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а саме систематичним (два і більше разів) несплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Колегія суддів врахує доводи апеляційної скарги, щодо неможливості, через тимчасову окупацію, використання орандарем за призначенням об'єкту оренди в період з березня 2022 року по листопад 2022 року і як наслідок виконання зобов'язань зі сплати у 2022 році орендної плати, відповідно до умов договору, проте на правильність вирішення спору, наявність систематичної несплати два і більше разів, а саме 2023, 2024 роки та на висновок суду, як на підставу розірвання договору оренди, не впливають.
Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку у період, що не охоплює 2022 рік, по сплаті орендної сплати було обумовлене саме обставинами непереборної сили, суду, з урахуванням вимог процесуального закону, не доведено.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 376, 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
О.В. Кутурланова
Повний текст постанови складено 09 вересня 2025 року І.В. Склярська