Номер провадження: 33/813/1308/25
Номер справи місцевого суду: 521/6982/25
Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.
Доповідач Кравець Ю. І.
25.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Губар Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеської митниці - Тисячної О.В. на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20.05.2025 рокувідносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Молдова, м. Комрат, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 31.03.2016 р. орган, що видав - 5135, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
- у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України,
установив
З протоколу про порушення митних правил №1184/50000/24 вбачається, що 24.12.2024 приблизно о 11 год. 57 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Виноградівка-Вулканєшть», м/п «Придунайський» Одеської митниці прибув легковий автомобіль «TOYOTA HIACE», державний номер НОМЕР_3 , VIB- НОМЕР_4 , країна реєстрації - Україна, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 з пасажиром Душкова Любов, які прямували з України до Румунії.
Під час здійснення прикордонно-митного контролю в ході проведення митного огляду транспортного засобу в салоні автомобіля в пластиковому ящику з особистими речами, без ознак приховування було виявлено 10 (десять) старовинних монет з написом («МЬДНАЯ РОССІЙСАЯ МОНЕТА ТРИ КОПЬЙКИ, 3 КОПЬЙКИ 1913 ГОДА», «МЬДНАЯ РОССІЙСАЯ МОНЕТА ОДНА КОПЬЙКА, 1 КОПЬЙКА 1907 ГОДА» «частина тексту нерозбірлива, 3 КОПЬЙКИ 1884 ГОДА», «частина тексту нерозбірлива 1747», «BUNDESREPUBLIKDEUTSCHLAND 1950, 1 PFENNIG», «DEUTSCHLAND 1 PFENNIG, 1952», «СССР, 5 КОПЕЕК 1955», «СССР, 15 КОП 1943», «СССР, 10 КОП 1948», «ПРОЛЕТАРИИ ВСЕХ СТРАН СОЕДИНЯЙТЕСЬ, 20 КОП 1932 СОЮЗ СОВЕТСКИХ СОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ РЕСПУБЛИК»). Виявлені предмети переміщувались без ознак приховування та їх виявлення не було ускладнене у будь-який спосіб.
Громадянин ОСОБА_2 жодних дозвільних документів на право переміщення через державний кордон України вищевказаних монет не пред'явив. Тобто здійснив недекларування (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території.
Зазначені дії, на думку митного органу, мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.\
Постановою суду 1-ої інстанції провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 471 МК України, закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Мотивуючи своє рішення, суд 1-ої інстанції, послався на те, що оскільки, відповідно до висновку Одеського археологічного музею Національної академії наук України від 14.05.2025 № 63, всі 10 монет - це монети регулярного карбування великими тиражами; монети не є рідкісними, не пов'язаними ні з історичними подіями, ні з життям та діяльністю видатних діячів держави, науки, культури та мистецтва тощо, тому відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 ст. 471 МК України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала
Не погоджуючись з постановою суду 1-ої інстанції, представник Одеської митниці подала апеляційну скарну, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та накласти на ОСОБА_3 передбачене санкцією даної статті стягнення.
В обґрунтування апеляційних вимог представник митниці зазначила, що висновок суду першої інстанції є помилковим, а постанова є необ'єктивною, невмотивовано та безпідставною.
Наголошує, що на момент перетину кордону у ОСОБА_3 були відсутні дозвільні документи на вивезення монет. Вартість вилучених монет, які не відносяться до культурних цінностей та не мають історичного значення становить 394 (триста дев'яносто чотири) грн.
Звертає увагу, що товар який було вилучено у ОСОБА_3 є обмеженим для переміщення через державний кордон України та для його переміщення необхідно пред'явити відповідні свідоцтва.
Зазначає, що ОСОБА_4 під час перетину державного кордону України не було пред'явлено жодних документів, які б давали право переміщувати дані предмети, оскільки виявлені у ОСОБА_3 монети виготовлені до 1960 року, тому відповідно до вимог чинного законодавства їх вивезення за межі митної території України незалежно від їх вартості здійснюється на підставі Свідоцтва на право вивезення культурних цінностей та з обов'язковим письмовим декларуванням.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_4 не з'явився, викликався апеляційним судом шляхом направлення смс-виклику за номером телефону, вказаним ним у протоколі, причини неявки апеляційному суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
Від представника митниці надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Апеляційний суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Більш того, відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_3 та представника митниці, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до положень ст.2 КпАП України законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, 486, 489 МК України, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Приймаючи рішення суд першої інстанції не дотримався вищенаведених норм.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Частиною 3 статті 471 МК України передбачено, що недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.
Відповідно до п. 1 ст. 197 МК України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій відповідних дозвільних документів.
На підставі ч. 6 ст. 372 МК України, тимчасове вивезення (пересилання) громадянами-резидентами за межі митної території України культурних цінностей здійснюється з поданням відповідних документів, які підтверджують право вивезення за межі митної території України культурних цінностей та дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо тимчасового вивезення таких товарів за межі митної території України.
Згідно ч. 2 ст. 373 МК України, порядок вивезення (пересилання) громадянами за межі митної території України дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції «Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року N 258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 2002 року за N 571/6859 вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України (далі - свідоцтво), зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. N 984 «Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України».
Частиною 12 додатку №1 до пункту 1.5 Інструкції, передбачено, що на вивезення (тимчасове вивезення) дозвіл Державної служби контролю не потрібен при вивезенні значків, пам'ятних знаків, настільних медалей, ювілейних та пам'ятних монет, банкнот, які не є засобом платежу (крім вітчизняних та зарубіжних монет із дорогоцінних і недорогоцінних металів, паперових грошових знаків до 1960 р. включно).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційним судом встановлені наступні фактичні обставини, а саме, що 24.12.2024 приблизно о 11 год. 57 хв. в зону митного контролю пункту пропуска «Виноградівка-Вулканєшть», м/п «Придунайський» Одеської митниці прибув легковий автомобіль «TOYOTA HI ACE», державний номер НОМЕР_3 , VIB- НОМЕР_4 , країна реєстрації - Україна, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 з пасажиром Душкова Любов, які прямували з України до Румунії.
Під час здійснення прикордонно-митного контролю в ході проведення митного огляду транспортного засобу в салоні автомобіля в пластиковому ящику з особистими речами, без ознак приховування було виявлено 10(десять) старовинних монет з написом («МЬДНАЯ РОССІЙСАЯ МОНЕТА ТРИ КОПЬЙКИ, 3 КОПЬЙКИ 1913 ГОДА», «МЬДНАЯ РОССІЙСАЯ МОНЕТА ОДНА КОПЬЙКА, 1 КОПЬЙКА 1907 ГОДА» «частина тексту нерозбірлива, 3 КОПЬЙКИ 1884 ГОДА», «частина тексту нерозбірлива 1747», «BUNDESREPUBLIKDEUTSCHLAND 1950, 1 PFENNIG», «DEUTSCHLAND 1 PFENNIG, 1952», «СССР, 5 КОПЕЕК 1955», «СССР, 15 КОП 1943», «СССР, 10 КОП 1948», «ПРОЛЕТАРИИ ВСЕХ СТРАН СОЕДИНЯЙТЕСЬ, 20 КОП 1932 СОЮЗ СОВЕТСКИХ СОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ РЕСПУБЛИК»). Виявлені предмети переміщувались без ознак приховування та їх виявлення не було ускладнене у будь-який спосіб.
Разом з тим, те, що вказані предмети не є культурними цінностями, які мають історичне та художнє значення, не виключає необхідність отримання дозволу Державної служби контролю на вивезення вказаних предметів, оскільки вони датовані та створені до 1960 року.
Відтак, монети виготовлені до 1960 року, в незалежності від становлення культурно-історичних цінностей та їх вартості, обмежені до переміщення, у відповідності до п.12 переліку сувенірних виробів, предметів культурного і ужиткового призначення серійного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення), яких дозвіл Державної служби контролю потрібен обов'язково, згідно Наказу Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 N 258 «Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», та відносно яких при переміщенні через митний кордон України встановлені обмеження згідно ст.ст.197, 371 МК України і підлягають обов'язковому декларуванню.
Громадянин ОСОБА_2 жодних дозвільних документів на право переміщення через державний кордон України вищевказаних монет не пред'явив. Тобто здійснив недекларування (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території.
Таким чином, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 вчинив порушення митних правил, передбачене частиною 3 статті 471 Митного кодексу України, а саме недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження вивезення за межі митної території України, відтак доводи апеляційної скарги представника Одеської митниці апеляційний суд визнає слушними та в цій частині вони підлягають задоволенню.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого ним правопорушення підтверджується наступними доказами:
- протоколом про порушення митних правил №1184/50000/24 складеного відносно гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, яким підтверджуються встановлені вище фактичні обставини;
- актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.12.2024 року (а.с. 8) відповідно до якого в салоні автомобіля в пластиковому ящику з особистими речами було виявлено 10 монет різного розміру, номіналу та років, про наявність монет він не повідомляв усно;
- описом предметів (а.с. 9), з якого встановлено, що у ОСОБА_3 було виявлено 10 монет;
- висновком Одеського археологічного музею Національної академії наук України від 14.05.2025 № 63, всі 10 монет - це монети регулярного карбування великими тиражами; монети не рідкісними, не пов'язаними ні з історичними подіями, ні з життям та діяльністю видатних діячів держави, науки, культури та мистецтва тощо. Крім того, треба заначити, що дуже поганий стан збереження більшості монет не дозволяє трактувати цю невеличку збірку як колекцію, тому що колекційної цінності екземпляри в такому стані не являють. Отже, надані на дослідження монети не є культурно-історичною цінністю. На 2025 р. вартість наданих на дослідження 10 монет з урахуванням їх стану у національній валюті на внутрішньому ринку України складає 394 (триста дев'яносто чотири) грн.
Факт вчинення порушення митних правил підтверджується вказаними вище письмовими доказами, які знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку між собою, нічим не спростовані, є належними та допустимими.
Обставини, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність ОСОБА_3 апеляційним судом не встановлено.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, у справі не встановлено. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не спливли.
Ураховуючи те, що апеляційним судом встановлено наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.471 МК України, в силу вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП, оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за адміністративне правопорушення, апеляційний суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, з урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, суд вважає, що до останнього слід застосувати стягнення вигляді штрафу з конфіскацією предметів правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір в провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає на час ухвалення судового рішення 605,60 грн.
Водночас, апеляційний суд вважає, що з урахуванням даних про особу ОСОБА_3 , а також фактичних обставин, є підстави для розстрочки виконання рішення в частині стягнення у виді штрафу, з огляду на наступне.
Так, провадження у справах про порушення митних правил згідно ст. 487 МК здійснюється відповідно до МК України, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» - за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо, тощо), сторони мають право звернутися до суду який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у сумі, встановлені цим рішенням.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_3 , який з огляду на вік є непрацездатною особою, вартість переміщуваних 10 монет складає 394 грн., також приймаючи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушником, так і іншими особами, апеляційний суд приходить до висновку про застосування до нього стягнення у виді штрафу в мінімальних межах, встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, тобто в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень з конфіскацією предметів правопорушення.
Поряд з цим, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», та відомості про особу порушника, його майновий стан та вік, а також приймаючи до уваги мінімальний розмір штрафу, передбачений санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, який в свою чергу є достатньо великим в порівнянні з встановленою в Україні мінімальною пенсією, суд приходить до висновку, що сплата штрафу одним платежем становитиме для ОСОБА_3 надмірний тягар та може бути обставиною, що ускладнить в подальшому виконання судового рішення, тому вважає необхідним призначити йому виплату штрафу певними частинами строком на 6 місяців.
Відповідно ч. 1 ст. 520 МК України відшкодування витрат у справі про порушення митних правил стягується з особи, щодо якої винесено постанову про накладення стягнення.
Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.
Механізм відшкодування витрат митниць ДФС за зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених в ч. 6 ст. 239 МК України на складах митниць ДФС визначений частиною 1 розділу І «Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митниць ДФС», затверджений наказом МФУ 15 червня 2012 року № 731 з подальшими змінами та доповненнями.
Відповідно до ч. 6 розділу ІІ " Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування" витрати на зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил та розміщених на складах, що належать митницям ДФС, розраховуються з дня їх фактичного розміщення на цих складах відповідно до розмірів відшкодування за зберігання на складах митниць ДФС товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731.
Враховуючи, що в матеріалах справи наявна довідка про витрати митного органу, та до суду апеляційної інстанції наданий відсутній розрахунок витрат митного органу в національній валюті України (гривні), апеляційний суд також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 вказані витрати.
Керуючись ст.ст. 268, 285, 294 КУпАП, ст.ст. 465, 471, 527, 529 МК України, апеляційний суд -
постановив
Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Тисячної О.В. - задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.05.2025 року якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 471 МК України, закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення - скасувати.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порушенні митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, з конфіскацією предметів, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №1184/50000/24 від 24.12.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Одеської митниці (код ЄДРПОУ: 44005631) витрати на зберігання предметів, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №1184/50000/24 від 24.12.2024 року у сумі 11,64 грн. (одинадцять гривень шістдесят чотири копійки).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець