Провадження № 2/742/384/25
Єдиний унікальний № 742/6907/24
05 вересня 2025 року місто Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань Голушко Н.А., представників: позивача - адвоката Озіян А.С., третьої особи - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представники позивача - адвокати Онопрієнко Юрій Олексійович, Озіян Анастасія Сергіївна, до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: виконавчий комітет Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, як орган опіки та піклування та служба у справах дітей Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про позбавлення батьківських прав, -
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Онопрієнко Ю.О. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: виконавчий комітет Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, як орган опіки та піклування та служба у справах дітей Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що у лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 . Рішенням даного суду від 05.09.2023 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто в відповідачки аліменти на утримання сина, проте відмовлено у позбавленні батьківських прав.
На даний час ОСОБА_4 продовжує перебувати на утриманні позивача, який створив всі необхідні умови для життя сина, бере участь у його вихованні, піклується про здоров'я сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечує здобуття сином освіти. Відповідачка ОСОБА_3 продовжує зловживати алкогольними напоями, не виконує свої батьківські обов'язки щодо сина, не цікавиться його життям, не виявляє інтересу щодо спілкування та зустрічі з ним, не займається його вихованням, не цікавиться станом його здоров'я та успіхами у навчанні, не надає грошових коштів на його утримання, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість по сплаті аліментів. Тобто, остання самоусунулася від виховання сина, тому позивачем і подано до суду позов про позбавлення її батьківських прав.
Представниця позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, зазначивши, що відповідачка після винесення Тульчинським районним судом Вінницької області рішення не змінила свого відношення щодо виховання дитини, самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, свідомо нехтує ними. У 2023 році з'явилася у спільну квартиру сторін та вимагала, щоб позивач залишив квартиру та дав можливість проживати в ній із сином. Спільна дитина сторін категорично відмовляється спілкуватися з матір'ю, та бажає залишитися з батьком, оскільки ОСОБА_3 не виконує свої батьківські обов'язки.
Відповідачка в судове засідання в черговий раз, не з'явилася, хоча про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим її місцем проживання та на офіційному сайті судової влади України, відзив на позовну заяву та докази, які б підтверджували заперечення проти позову засобами поштового зв'язку чи то електронного зв'язку, суду не надала.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності. Щодо вирішення спору по суті покладається на думку суду (а.с.46).
Представник третьої особи - служби у справах дітей Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області в судовому засіданні підтримує рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , про що також було зазначено у висновку даного органу, оскільки відповідачка не ухиляється від своїх батьківських прав. Весь час намагається спілкуватися з сином, проте він категорично налаштований проти такого спілкування. ОСОБА_3 залишила спільно придбану квартиру чоловіку та сину для проживання. Вважає, що позивач навмисно налаштовує дитину проти матері, що також підтверджується з показів матері відповідачки під час розмови.
На підставі ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, приходить до наступного висновку.
Охорона дитини в Україні регулюється Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини (1989р.), міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у даній сфері.
Як зазначено в Конвенції ООН про права дитини (1989р.), «…дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, ..дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності..».
Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Судом установлено, що 28 березня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який було зареєстровано виконкомом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, про що було зроблено відповідний актовий запис №05 від 28 березня 2008 року та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 березня 2008 року (а.с.14).
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області від 10 червня 2008 року, про що було зроблено відповідний актовий запис №506 від 10 червня 2008 року (а.с.12).
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2023 року у цивільній справі №148/289/23, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні позову про позбавлення батьківських прав з ОСОБА_3 - відмовлено (а.с.17-28). Рішення не було оскаржено, та набрало законної сили .
Згідно Довідки №255, виданої Богданівським старостинським округом виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 24 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 проживає разом із своїм сином - ОСОБА_4 , який знаходиться на утриманні батька, за адресою: АДРЕСА_5 . (а.с.29).
Відповідно до характеристики, виданої Державним професійно-технічним навчальним закладом "Броварський професійний ліцей" ОСОБА_4 навчається у Державному професійно-технічному навчальному закладі "Броварський професійний ліцей з 01 вересня 2023 року за професією "Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування, електрозварник ручного зварювання". За час навчання в ліцеї ОСОБА_5 зарекомендував себе дисциплінованим, старанним учнем. Уроки та виробниче навчання відвідує систематично. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Має навчальні досягнення достатнього та високого рівня. Пам'ять розвинена, увага стійка, до уроків готується систематично, виявляє високий інтерес до навчання та до обраної професії. Конфліктних ситуацій у стосунках з учнями та викладачами не спостерігалось. За характером урівноважений, спокійний, доброзичливий, щирий, чесний, справедливий. ОСОБА_5 стежить за своїм зовнішнім виглядом, завжди охайний.
Батько цікавиться навчанням сина та відповідально ставиться до його виховання, підтримує та допомагає ОСОБА_5 , за потреби відвідує ліцей, приходить на батьківські збори. (а.с.30). Дані відомості також підтверджуються і довідкою директора ДПТНЗ "Броварський професійний ліцей" від 20.06.2024 за №353 (а.с.31).
Згідно довідки та розрахунку заборгованості щодо сплати аліментів, виданих Броварським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області від 19.06.2024 вбачається, що ОСОБА_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_5 , він дійсно не отримував аліменти від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 13.02.2023 року по 01.06.2024 року згідно Виконавчого листа № 148/289/23 від 14.09,2023 року виданого Тульчинським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість станом на 01.06,2024 року становить 61787,43 гривень (а.с.32-33).
Згідно довідки лікаря педіатра ОСОБА_7 від 24.06.2024 вбачається, що ОСОБА_2 приводить на огляд свого сина ОСОБА_6 (а.с.34).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 21.01.2025 за №36 вбачається, що 27.12.2024 спеціалістом Служби, з дозволу батька, було проведено бесіду з неповнолітнім ОСОБА_4 . Дитина охоче йшла на контакт та відверто відповідала на питання. У ході бесіді ОСОБА_5 повідомив, що тривалий час проживає лише з батьком. Мати з ними не проживає. Останнього разу бачив її близько півтора роки тому, коли вона в стані алкогольного сп'яніння прийшла та влаштувала сварку. В подальшому матір не бачив, не спілкувався в телефонному режимі. Мати не цікавиться його життям, здоров'ям, розвитком, навчанням, не підтримує матеріально. Рішення батька про позбавлення матір батьківських прав підгримує, оскільки вона дійсно ним не цікавиться.
Згідно листа Управління соціального захисту населення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 30.12.2024 №685 вбачається, що сім'я ОСОБА_2 під соціальним супроводом не перебуває.
З висновку оцінки потреб сім'ї ОСОБА_2 , що проводилася УСЗН Великодимерської селищної ради з 23.12.2024 по 27.12.2024 за адресою: АДРЕСА_5 , вбачається, що ознаки складних життєвих обставин та чинників, що їх спричиняють відсутні.
ОСОБА_3 на засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого, комітету Великодимерської селищної ради 07.01.2025 не з'явилася, про день та час засідання комісії повідомлялася запрошенням, направленим за останньою відомою адресою проживання, та за місцем її реєстрації за допомогою засобу поштового зв'язку, причини неявки невідомі. З метою захисту прав та інтересів дитини, відповідно до протоколу комісії з питань захисту прав дитини від 21.01.2025 №2 орган опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з ухиленням матері від виконання своїх батьківських обов'язків (а.с.48-52).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Малодівицької селищної ради про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що згідно Акту обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_3 від 22.05.2025 року, та довідки-характеристики ОСОБА_3 , виданої Товкачівським старостинським округом Малодівицької селищної ради, жінка за місцем реєстрації не проживає більше 15 років, останні роки в селі не з'являється, що підтверджується словами матері відповідачки, ОСОБА_8 . У своїй позовній заяві ОСОБА_2 вважає, що колишня дружина, яка є матір'ю його дитини, має бути позбавлена батьківських прав, оскільки вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а також є хронічним алкоголіком. Крім слів Позивача та декількох свідків, факт хронічного алкоголізму ОСОБА_3 документально не підтверджено.
Факт ненадання матеріальної допомоги дитині теж є спірним, оскільки орган опіки та піклування не знає умов проживання громадянки ОСОБА_9 , стану її здоров'я, особистих обставин тощо. Крім того, житло, в якому проживає ОСОБА_2 спільно з сином, є спільною власністю подружжя, оскільки було придбане в шлюбі в 2017 році. Громадянка ОСОБА_3 жодним чином не намагалася розділити спільно нажите майно (інформація про такий розподіл відсутня), яким у повній мірі користується її син.
Згідно інформації із судового рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2023 року ( справа № 148/289/23, Провадження № 2/148/244/23), суд заслухав думку неповнолітнього ОСОБА_4 щодо можливості позбавлення його матері батьківських прав відносно нього, хлопець в судовому засіданні повідомив, що він проживав разом з батьками більше півроку після початку війни в селі Зарічне Тульчинського району Вінницької області, після чого мати поїхала до села Залісся Броварського району. Також хлопець зазначив, що його матір вживає алкогольні напої та він бажає, щоб його матір побавили батьківських прав і тоді вона не зможе ніяким чином на нього впливати.
Беручи до уваги зазначену інформацію, орган опіки та піклування робить висновок, що мати дитини намагалася якимось чином впливати на життя свого сина, тобто не була байдужою.
Для всебічного і об'єктивного вивчення всіх деталей справи та прийняття справедливого рішення в інтересах дитини, Служба у справах дітей Малодівицької селищної ради намагалася встановити контакт із громадянкою ОСОБА_3 , матір'ю неповнолітнього ОСОБА_4 .. Але вказаний у позовній заяві номер телефону був недійсним, а за зареєстрованою адресою, жінка не проживає вже більше сімнадцяти років. Виходячи з вищевикладеного, враховуючи розбіжності та неточності у вказаних у позовній заяві фактах щодо невиконання батьківських обов'язків громадянкою ОСОБА_3 щодо свого неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , неможливістю поспілкуватися з громадянкою ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області дійшла висновку, що не може надати висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 та просила суд прийняти рішення в якнайкращих інтересах неповнолітньої дитини.
Оскільки, поспілкуватися з відповідачкою щодо її бачення своєї участі в житті дитини не вдалося, начальником Служби у справах дітей Малодівицької селищної ради проведена бесіда зі старостою села Товкачівка, де зареєстрована громадянка ОСОБА_9 та проживає зараз її мати, і встановлено, що донька давно не відвідувала матір, як і зять та внук. Однак, жінка повідомляє, що дочка телефонує до неї, неодноразово скаржилася, що чоловік її ображає, б'є, тому вона змушена була піти з дому та винаймати житло. Така ситуація в родині почалася, коли вони спільно поїхали жити на батьківщину чоловіка після початку повномасштабного вторгнення. Коли почали надходити повістки батьку дитини, він почав грубо відноситися до дружини, звинувачував її, що та погана мати, піднімав на неї руку, від чого жінка повернулася в своє житло на Київщину. Син зайняв позицію батька, тому спілкування на даний час проблематичне. Односельці, які знають жінку, підтвердять, що вона тяжко і багато працювала, щоб допомогти доньці купити власне житло та машину, допомагала виховувати внука, який періодично проживав з нею, а наразі навіть не спілкується. Що сталося в родині вона пояснити не може, але не вірить у щирість дій ОСОБА_2 , та в доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до сина, ОСОБА_2 , не бачить сенсу. ОСОБА_3 не платить аліментів, але її син і чоловік користуються спільно нажитим майном, відчуження частки якого жінка не вимагає.
Вивчивши надані до розгляду документи, з метою захисту прав та інтересів дитини, враховуючи думку дитини, Служба у справах дітей Малодівицької селищної ради вважає за не доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
В силу статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч.2, 3, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.
Судом установлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає з батоком.
Самі лише доводи сторонни позивача про те, що відповідачка ОСОБА_3 не піклується про свою дитину, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення її батьківських прав. У матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки відповідачки щодо ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої дитини, тобто, відсутні докази, що відповідачка свідомо, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Крім того, суд може не погодитися з висновком служби у справах дітей, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у ньому не наведено безперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав, він не містить висновків про те, яким чином позбавлення відповідачки батьківських прав захистить інтереси дитини. Зазначений висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, тому суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
Також, Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 року по справі №520/17217/13-ц, від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17, зазначив, що висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. (ч.ч.5, 6 ст. 19 СК України).
Відповідно до ч.4 ст. 164 СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Суд зауважує, що у цій справі державні органи взагалі не розглядали інші менш радикальні заходи, передбачені законодавством (соціальний супровід, попередження про недопущення неналежного ставлення до виконання батьківських обов'язків тощо), проте прийняли висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).
Крім того з висновку органу опіки та піклування Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області вбачається, про не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.
Дійсно, свої батьківські обов'язки відповідачка поклала на батька дитини ОСОБА_2 , який дбає про розвиток дитини, здоров'я, навчання та благополуччя в цілому, проте ОСОБА_3 залишила їм спільно придбану з позивачем квартиру для проживання, не відчужувала спільне майно подружжя. Намагалася проживати у такій з сином , що також було озвучено представником позивача у судовому засіданні. Водночас ОСОБА_3 не виявляє негативної поведінки, та не вчиняє протиправних дій щодо неповнолітнього сина.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17 (провадження №61-13752св19), 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження №61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження №61-8883св19), від 23 грудня 2020 року у справі №522/21914/14 (провадження №61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі №1915/2789/12 (провадження №61-14726св23), від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21 (провадження №61-8918св23).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Врахувавши конкретні обставини справи, «як найкращі інтереси дитини», суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав. На переконання суду позбавлення батьківських прав матері не призведе до безумовного покращення життя неповнолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Зважаючи, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом, необхідність застосування якого позивач та його представник не довели, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 280-285, 352, 354, 355ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ), представники позивача - адвокати Онопрієнко Юрій Олексійович, Озіян Анастасія Сергіївна до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_8 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: виконавчий комітет Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ: 41794559, 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт.Велика Димерка, вул. Бобрицька, буд.1) та служба у справах дітей Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (вул. Слобідська, 16, смт Мала Дівиця, Прилуцький район,17523) про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Повний текст рішення складено 05 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО