Справа №676/2145/25Номер провадження 2/676/1695/25
29 серпня 2025 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,
секретаря судового засідання Мазуркевич О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам'янець-Подільський справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 27.03.2025 року звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 29.09.2023 р. між ТОВ «Лінеура УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура УКРАЇНА» було укладено Договір № 4019335 про надання споживчого кредиту. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 5000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 29.09.2023 р. по 23.09.2024 р. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА". Відповідно до реквізитів Договору № 4019335 від 29.09.2023 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M472». 24.05.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до відповідача. Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором. Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4019335 від 29.09.2023 року загальна сума заборгованості склала 28800 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 5000,00 грн., заборгованості за процентами - 23800,00 грн. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 29.09.2023 року по 24.05.2024 року (Дата укладання Договору факторингу), у відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 23800,00 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024, строк дії Договору № 4019335 від 29.09.2023 року не закінчився. В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.05.2024 року по 23.09.2024 року (122 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 12200 грн.: 5000 грн * 2% = 100 грн*122 календарних дні = 12200 грн. Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4019335 від 29.09.2023 року загальною сумою 41000 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 5000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 23800 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 122 календарних днів 12200 грн. Представник позивача просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 41000,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задовольнити, не заперечив щодо винесення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просить суд не задовольняти позовні вимоги, оскільки немає фінансових можливостей, просить зменшити витрати на правову допомогу, оскільки вони є завищеними через незначну складність справи.
Ухвалою суду від 29.05.2025 р. витребувано в АТ «Універсал Банк» за клопотанням представника позивача доказів які містять банківську таємницю.
Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
29.09.2022 року між ТОВ «Лінеура УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено Договір № 4019335 про надання кошті на умовах споживчого кредиту (а.с.20-28). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура УКРАЇНА»(а.с.65-75) затверджених наказом №36-ОД від 08.05.2023 року та розміщених на сайті https://credit7.ua.
Відповідача було ознайомлено з паспортом споживчого кредиту №4019335 в якому міститься інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Вус С.В «М472» (а.с.30-31).
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 5000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 29.09.2023 року по 23.09.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА". Відповідно до реквізитів Договору № 4019335 від 29.09.2023 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M472».Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач. За інформацією в листі ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА", відповідно до зазначеного договору № 4019335 від 29.09.2023 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 5000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .
24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, в т.ч. за кредитним договором № 4019335 від 29.09.2023 р. Вказані обставини підтверджуються копією договору факторингу(а.с.86-90), копією витягу з реєстру боржників(а.с.45).
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Лінеура УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення текстового повідомлення на номер зазначений при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення, що підтверджується копією повідомлення(а.с.33).
Заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 41 000,00 грн., в т.ч.: 5 000,00 грн. - тіло кредиту та 23800,00 грн - нараховані проценти первісним кредитором, згідно розрахунку заборгованості (а.с.35-39) та 12 200,00 грн. нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» , згідно розрахунку заборгованості (а.с.40-41).
Ухвалою суду від 29.05.2025 року витребувано з АТ «Універсал Банк» додаткові докази по справі. Листом від 30.06.2025 року направлено на суд виписку про рух коштів по банківській картці відповідача № НОМЕР_2 від 29.09.2023 року в якій містяться інформація про зарахування кредитних коштів в сумі 5000,00 грн..
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ст.1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку щодо доведеності тверджень позивача про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна». Відповідач в своїй заяві не заперечив факт укладення кредитного договору.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання споживчого кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.
З наданих позивачем суду доказів видно, що позивач правомірно набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 4019335.
З копії картки обліку Договору(розрахунок заборгованості за первісним кредитором та розрахунок заборгованості позивача)(а.с.35-41), видно, що відповідач не сплачував коштів на погашення кредиту. Відповідачем доказів на спростування даної обставини суду не надано, розмір заборгованості не спростовано..
Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем 29.09.2023 кредитного договору №4019335 з врахуванням наданих суду позивачем доказів та витребуваних судом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі. При цьому суд враховує, що відповідачем договір не оспорено, розмір заборгованості не спростовано, відсотки за користування кредитом нараховано в межах дії кредитного договору, в т.ч. правомірно донароховано позивачем як новим кредитором в межах строку кредитування.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2422,40 грн..
Згідно п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України з результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір сум, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої дороги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних виплат.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано звіт про надання правової допомоги від 10.05.2024 року згідно договору №28/03-2024 від 28.03.2024 р. (а.с.95), за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10000 грн., з яких - збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, складання позовної заяви, подання до суду позовної заяви 10 год./10 000 грн.; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1607460 від 09.05.2024 р.(а.с.21); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3145 від 18.05.2023 р.(а.с.56), рахунок про оплату №2904-10/05-2024 від 10.05.2024 року (а.с.96).
Відповідачем в заяві по справі заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу оскільки справа є незначної складності.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позов є типовий, відповідачем заявлялося клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, представник позивача не приймав участі в розгляді справи в суді, з врахуванням принципу розумності, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 137,141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 611, 634, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: місто Київ, вул.Загородня, будинок 15, офіс 118/2): заборгованість за Договором № 4019335 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.09.2023 р. в розмірі 41000,00 грн., 2422,40 грн. судового збору, 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
На рішення сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05.09.2025 р.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду Вдовичинський А.В.