Справа № 598/758/24
провадження № 2/598/41/2025
іменем України
"08" вересня 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого суду Щербатої Г.Р.
секретаря Казмірук Н.Г.
за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки адвоката Вароди П.Б., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Савчука В.П., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, адвоката Лукашової О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Збаражі, в порядку загального позовного провадження, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна з незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 ,
встановив:
Представник позивачки адвокат Вароди П.Б. звернувся до суду з позовом, в інтересах позивачки ОСОБА_1 , до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 , та просить:
1. витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2869862461040).
2. витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 гараж IV, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2448789161224).
3. стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по справі.
Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 01 жовтня 2008 року між позивачкою ОСОБА_5 та приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник» укладений договір про пайове будівництво на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Попередня базова вартість квартири становить 299052,00 грн., яку 01 жовтня 2008 року позивачка ОСОБА_1 сплатила ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» на виконання умов вищевказаного договору грошові кошти в розмірі 299052,00 гривні, згідно квитанції до прибуткового касового ордера №3119 від 01 жовтня 2008 року.
Також, 01 жовтня 2008 року між позивачкою ОСОБА_6 та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» укладений договір про пайове будівництво критої стоянки для автомобіля №4, проектною загальною площею 29,8 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 . Попередня базова вартість критої стоянки становить 101320,00 гривень. 01 жовтня 2008 року позивачка ОСОБА_1 сплатила ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» на виконання умов вищевказаного договору грошові кошти в розмірі 101320,00 гривень, згідно квитанції до прибуткового касового ордера №3120 від 01 жовтня 2008 року.
Згідно даного договору планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію мала відбутися у 2009 році. В 2011 році, у зв'язку з порушенням ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» договірних строків планового закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» про визнання майнових прав на оплачені та незавершені будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 16.09.2011 року у справі №2-376/2011р., що набрало законної сили 27 вересня 2011 року, за позивачкою ОСОБА_1 визнано майнові права на об'єкти у незавершеному будівництві на трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 проектною загальною площею 86,5 кв.м., оплачену в розмірі 299052,00 гривень та майнові права в незавершеному будівництвом криту стоянку для автомобіля №4 проектною загальною площею 29,8 кв.м, оплачену нею в розмірі 101320,01 грн., що знаходиться в будинку по АДРЕСА_2 .
Згідно листа Управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації від 17 жовтня 2013 року №01-94/1096, відповідно до дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт №50-06/09 від 20.09.2009, СПД ФО ОСОБА_4 та ПП «ТФ «Будівельник» здійснювали будівництво двох 12-ти квартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 . Роботи із спорудження будинку було зупинено в 2010 році. 16.10.2013 року комісією у складі начальника управління містобудування та архітектури облдержадміністрації ОСОБА_7 , заступника голови ч Збаража Кушнірук Р.Я., головного архітектора Збаразького району Скочиляс В.І., СПД ФО ОСОБА_4 проведено обстеження незавершеного будівництва двох 12-ти квартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 та встановлено завершення будівництва одного 12-квартирного житлового будинку (перша черга) підведені інженерні комунікації, встановлено трансформаторну підстанцію, частково виконано благоустрій території. На другому 12 -ти квартирному житловому будинку (друга черга) влаштовано стіни і перекриття 4-х поверхів, та на момент перевірки будівельно-монтажні роботи не проводились (виконання робіт на об'єкті за словами ОСОБА_4 призупинено з червня 2010 року ступінь готовності -70%).
Згідно витягу з Реєстру будівельної документації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 22 червня 2021 року третьою особою ОСОБА_4 в Управлінні ДАБК у Тернопільській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта №ТП101210622622, відповідно до якої завершено будівництво 12 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (II черга), кількість поверхів - 4, кількість двокімнатних квартир - 8, кількість трикімнатних квартир - 4.
03 травня 2021 року між третьою особою ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір щодо будівницва гаража. Предметом даного договору є проведення сторонами будівництва гаража з проектним №IV у 12-ти квартирному житловому будинку, будівельна адреса: АДРЕСА_2 .
На підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2021 року №60207114, проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності на гараж, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , за відповідачем ОСОБА_2
03 травня 2021 року між третьою особою ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_3 , укладено інвестиційний договір щодо будівництва квартири з проектним АДРЕСА_6 .
На підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 січня 2024 року №71327363 проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_7 за відповідачкою ОСОБА_3 ..
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Збаразької міської ради Тернопільської області Ярошка Андрія Віталійовича від 27 лютого 2024 року №71788261 відмовлено позивачці ОСОБА_1 у проведені реєстраційних дії за її заявою щодо реєстрації права власності на квартиру квартира АДРЕСА_8 , з тих підстав, що поданні нею документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Збаразької міської ряди Тернопільської області Ярошка А.В. від 05 березня 2024 року №71907666 відмовлено позивачці ОСОБА_1 у проведені реєстраційних дій за її заявою щодо реєстрації права власності на гараж за адресою АДРЕСА_2 , гараж IV, з тих підстав, що поданні нею документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
Позивачка ОСОБА_1 повністю виконала зобов'язання за договорами
від 01 жовтня 2008 року про пайове будівництво спірної квартири та гаража,
сплативши повну їх вартість, набула майнові права на вказані
об'єкти інвестування, тому у неї наявні майнові права на об'єкти у незавершеному будівництві, а саме: на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , оплачену в розмірі 299052,00 грн та гараж АДРЕСА_9 , оплачену нею в розмірі 101320,00 грн., що підтверджується рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 16.09.2011 у справі №2-376/2011, що набрало законної сили 27.09.2011 року, яким за нею визнано майнові права
на спірну квартиру та гараж, та які після завершення будівництва об'єкти
нерухомості та прийняття їх до експлуатації трансформувалося у її право
власності як інвестора на проінвестовані об'єкти. Утім, третя особа ОСОБА_4
як забудовник незаконно відчужив спірну квартиру на користь відповідачки ОСОБА_3 та спірний гараж на користь відповідача ОСОБА_2 на підставі інвестиційних договорів від 03 травня 2021 року, що є нікчемними правочинами, та спрямованими на незаконне заволодіння майном інвестора іншими особами (стаття 228 ЦК України).
Разом із позовом представником позивачки адвокатом Варода П.Б., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , подана заява про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2869862461040) та на гараж ІV, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2448789161224). Посилається на те, що накладення арешту на спірну квартиру і гараж, що є предметом спору, є співмірним заявленим позовним вимогам, та невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 27.03.2024 року вжито заходи забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження гаража ІV, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 08.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22.07.2024 року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалася перерва за клопотаннями сторін та їх представників.
Від представника позивача адвоката Вароди П.Б. через систему електронний суд 05.06.2025 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та у відсутності позивачки, позовні вимоги підтримує повному обсязі (а.с.297).
Від відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Савчука В.П. 26.08.2025 року на адресу суду надійшло клопотання про проведення судових засідань та розгляд справи без їх участі (а.с.328-330).
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи. 24.04.2024 року на адресу суду поштовим листом надійшов відзив на позовну заяву, який ОСОБА_3 , не підписаний (а.с.113-119).
Від представника третьої особи ОСОБА_4
адвоката Лукашової О.Є. через систему електронний суд 23.07.2025 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи та її представника, та відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.319).
Оскільки, особи, які беруть участь у справі в судове засідання 26 серпня 2025 року не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає можливим проведення розгляду справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
На адресу суду 24.04.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Савчука В.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень щодо позову вказав, що Збаразька міська рада 29.04.2004 року прийняла рішення №323 про надання дозволу ПП ОСОБА_4 на підготовку попереднього погодження місця розташування двох дванадцяти квартирних житлових будинків по АДРЕСА_10 .
17.09.2004 року Збаразька міська рада прийняла рішення №919 про погодження місця розташування двох дванадцяти квартирних житлових будинків по АДРЕСА_10 та надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво двох 12-ти квартирних житлових будинків та проекту відведення земельної ділянки.
16.11.2005р.було виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_2 на будівництво двох багатоквартирних житлових будинків за реєстраційним №113.
25.04.2006 року укладений із Збаразькою міською радою договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а саме: земельної ділянки загальною площею 7027 кв. для будівництва двох багатоквартирних житлових будинків у АДРЕСА_2 .
12.12.2006 року Збаразькою міською радою прийнято рішення про надання дозволу ОСОБА_4 на будівництво 12-квартирних житлових будинків на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_2 , що вказує на те, що ОСОБА_4 є власником будівництва та єдиною законною стороною, яка має і мала право укладати інвестиційні договори на дане будівництво багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_2 .
03.05.2021 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір щодо будівництва гаража. Предметом даного договору є проведення сторонами будівництва гаража за №IV у 12-ти квартирному житловому будинку, будівельна адреса: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,225 га кадастровий номер 6122410100:02:002:0761, (який міститься у матеріалах справи).
22.06.2021 року ОСОБА_4 в Управлінні ДАБК у Тернопільській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта №ТП101210622622, відповідно до якої завершено будівництво 12-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (П черга).
22.06.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був підписаний акт передачі - приймання виконаних робіт про передачу об'єкта по договору інвестування від 03.05.2021 року, даний акт підтверджує відсутність між сторонами будь-яких претензій фінансового, майнового та немайнового характеру.
30.08.2021 року виготовлений технічний паспорт на гараж №IV за №ТІ01:1570-1413-9699-3107 від 30.08.2021р., в даному документі вказано гараж площею 30,2 кв. м, а не крита автостоянка № 4 площею 29,8 кв. м« що дає можливість стверджувати про різні об'єкти нерухомості.
30.08.2021 року ОСОБА_4 надано список інвесторів, де вказано прізвище ОСОБА_2 , що підтверджує наявність достовірного законного інвестора, який виконав свої зобов'язання.
03.09.2021 року проведено державну реєстрацію права приватної власності на гараж №IV, загальною площею 30,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .
Всупереч вищевикладеним фактам, позивачка ОСОБА_1 таки звернулась до відповідача ОСОБА_2 із позовом з вимогою про витребування із незаконного його володіння майна, стверджуючи, що у неї наявне майнове право на спірне майно - гараж.
Проте, дані обставини не відповідають дійсності, виходячи з того, що як вбачається із матеріалів позовної заяви, 01.10.2008 між позивачкою та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» укладений договір про пайове будівництво на криту стоянку для автомобіля №4, проектною загальною площею 29,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку із порушенням ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» договірних строків планування закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію позивачка звернулась в Збаразький районний суд та рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 16.09.2011 у справі №2-376/2011 за позивачкою визнано: майнові права на криту стоянку для автомобіля №4 проектною загальною площею 29,8 кв.м., що знаходиться в будинку по АДРЕСА_2 . Позивачкою не доведено, що спірний об'єкт, який вона просить витребувати у відповідача ОСОБА_2 стосується її майнових прав, оскільки у договорах від 01.08.2008 та в рішенні суду про визнання майнових прав йдеться про такий предмет: будівництво критої стоянки для автомобіля №4 загальною площею 29.8 кв. м, по АДРЕСА_2 , а позивачка просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 гараж IV, загальною площею 30,2 квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, враховуючи наведені розбіжності щодо адреси, площі та назви спірного об'єкта, наявні законні документи у відповідача ОСОБА_2 , а також наявність у позивачки майнових прав на об'єкт, який повинен був бути переданий ПП «ТФ «Будівельник», а не СПД ОСОБА_4 , вказує на те, що позивачка не доводить обставини порушення її майнового права зареєстрованим правом власності відповідача ОСОБА_2 (а.с.89-85).
Суд не приймає до уваги відзив на позовну заяву, що 24.04.2024 року поштовим листом надійшов на адресу суду від імені ОСОБА_3 , оскільки відзив не підписаний відповідачкою ОСОБА_3 (а.с.113-119).
На адресу суду 29.04.2024 року від представника третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 , адвоката Лукашової О.Є. надійшли письмові пояснення, де вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень щодо позову вказала що Збаразькою міською радою надано дозвіл ОСОБА_4 на будівництво 12-квартирних житлових будинків на орендованій ним земельній ділянці по АДРЕСА_2 . Відповідно, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір щодо будівництво гаража. Предметом даного договору є проведення сторонами будівництва гаража №IV у 12-ти квартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,225 га кадастровий номер: 6122410100:02:002:0761.
Також, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено інвестиційний договір щодо будівництва квартири з проектним номером АДРЕСА_6 , на земельній ділянці площею 0,225 га кадастровий номер: 6122410100:02:002:0761. Відповідно 22.06.2021 ОСОБА_4 в Управлінні ДАБК у Тернопільській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта №ТП101210622622, відповідно до якої завершено будівництво 12 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (ІІ черга). 29.06.2021 було виготовлено технічний паспорт на будинок та проведено 03.09.2021 державну реєстрацію права приватної власності на вказаний гараж за відповідачем ОСОБА_2 та 24.01.2024 на вказану квартиру за відповідачкою ОСОБА_3 .
Вважає, що у обраний позивачем спосіб захисту - віндикація є помилковою, оскільки за змістом укладених нею договорів та рішенням суду, позивачка отримала лише право на набуття права власності у майбутньому на визначене майно та у визначених осіб, а не саме право власності на нерухоме майно (а.с.123-119).
В судовому засіданні позивачка та її представник, підтримали викладені у позовній заяві вимоги, з підстав наведених у позові. При цьому позивач ОСОБА_1 суду дала показання, що у 2000 році вона виїхала за кордон, та повернувшись в Україну у 2008 році, із чоловіком вирішили придбати житло у м.Збараж. З приводу цього, вона звернулася в агенцію нерухомості. Далі, у серпні 2008 року відбулася розмова із ОСОБА_4 , який запропонував купити у нього квартиру. В серпні 2008 року разом із ОСОБА_4 вибрали трьохкімнатну квартиру, вартістю 85000 доларів США, розташовану на третьому поверсі багатоквартирного будинку, у якому на той час було зведено вже три поверхи, та найбільший по площі гараж вартістю 25000 доларів США. 01 жовтня 2008 року у кабінеті директора ПП «ТФ «Будівельник» та в присутності директора Щепановського З.В. грошові кошти передала ОСОБА_4 , якого вважала менеджером вказаного підприємства, та отримала від нього договори та квитанції про оплату квартири і гаража. В 2011 році звернулася до суду з позовом до ПП «ТФ «Будівельник» про визнання майнових прав на об'єкти у незавершеному будівництві на трикімнатну квартиру та гараж оплачені нею, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_2 , бо не знала, що ОСОБА_4 був забудовником. Після цього, у 2011 році мала місце зустріч із ОСОБА_4 і йому вона додатково доплатила 700 доларів США, як і інші пайовики, щоб зробити кришу будинку. В січні 2024 року дізналася у реєстратора, що гараж і квартира, які належали їй продані відповідачам.
Представник відповідача ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов, звернувши особливу увагу на те, що гараж і крита стоянка для автомобіля це різні об'єкти, а тому не можна вважати, що крита стоянка для автомобіля, яку позивачка придбала у ПП «ТФ «Будівельник» є гаражним приміщенням, який ОСОБА_2 придбав СПД ОСОБА_4 ..
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_4 , адвокат Лукашова О.Є. в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, з підстав наведених у письмових поясненнях, ствердивши при цьому, що майно може бути витребуване, якщо воно відчужене особою, яка не мала права на його відчуження. ОСОБА_4 мав право укладати договори на відчуження спірних об'єктів. Також, відсутні належні докази, що ПП «ТФ «Будівельник» мав право укладати договори на об'єкти нерухомості, що будував ОСОБА_4 ,, мають місце розбіжності у площі на назві об'єктів нерухомості. ОСОБА_4 заперечує щодо показань позивачки, зокрема і в отриманні грошових коштів від ОСОБА_1 .. Оскільки договір між забудовником СПД ОСОБА_4 та генеральним підрядчиком ПП «ТФ «Будівельник», що надавав би право генеральному підрядчику укладати договори про залучення коштів на інвестування будівництва багатоквартирних будинків не укладався, та відсутня спеціальна норма права, яка б надавала таке право генеральному підрядчику, тому не можна вважати, що право позивачки, яке випливає із договорів від 01.10.2008 року, укладених між позивачкою та ПП «ТФ «Будівельник», порушено третьою особою ОСОБА_4 та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 01.10.2008 року між позивачкою ОСОБА_5 та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» укладений договір про пайове будівництво на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 та згідно квитанції до прибуткового ордеру №3119 01.10.2008 року прийнято ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» від позивачки дольовий внесок по АДРЕСА_2 в сумі 299052 грн. 00 коп. (а.с.22).
Також, 01.10.2008 року між позивачкою ОСОБА_5 та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» укладений договір про пайове будівництво на криту стоянку для автомобіля №4, проектною загальною площею 29,8 квадратних метрів за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно квитанції до прибуткового ордеру №3120 01.10.2008 року прийнято ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» від позивачки дольовий внесок по АДРЕСА_2 в сумі 101320 грн. 00 коп. (а.с.23).
У зв'язку із порушенням ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» договірних строків планування закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію, позивачка звернулась в Збаразький районний суд із позовом до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» про визнання майнових права на об'єкти у незавершеному будівництві.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 16.09.2011 у справі №2-376/2011 за ОСОБА_1 визнано: майнові права на незавершені будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , оплачену нею в розмірі 299052 грн. 00 коп., та на криту стоянку для автомобіля №4 проектною загальною площею 29,8 квадратних метрів, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_2 , оплачену нею в розмірі 101320 грн. 00 коп. (а.с.24)
Як вбачається із інформації управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної адміністрації від 17.10.2013 року №01-34/1096 р. управління розглянуто колективне звернення дольовиків будівництва 24-х квартирного житлового будинку в м.Збараж, споруджувати який в свій час почала ПП «Тернопільська фірма «Будівельник». Відповідно до дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт №50-06/09 від 20.09.2009, СПД ФО ОСОБА_4 та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» здійснювали будівництво двох 12-ти квартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 . Роботи із спорудженням будинку було зупинено у 2010 році. З метою захисту майнових прав, управління пропонувало авторам звернення укласти із замовником будівництва відповідні угоди про умови завершення будівництва житлового будинку. Чи була позивачка учасником колективного звернення до управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної адміністрації, та чи була ознайомлена вона із змістом вказаної інформації, суд не мав можливості з'ясувати, оскільки суд продовжував розгляд справи, зокрема дослідження письмових доказів без участі учасників справи, в тому числі і сторони позивача, від якої надійшла заява про продовження розгляду справи без участі позивачки та її педставника (а.с.26).
Згідно витягу з Реєстру будівельної документації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 22 червня 2021 року третьою особою ОСОБА_4 в Управлінні ДАБК у Тернопільській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта №ТП101210622622, відповідно до якого завершено будівництво 12 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (II черга), кількість поверхів - 4, кількість двокімнатних квартир - 8, кількість трикімнатних квартир - 4.(а.с.34).
Враховуючи зазначені обставини, позивачка звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Збаразької міської ради Тернопільської області Ярошка Андрія Віталійовича щодо реєстрації права власності на спірні об'єкти.
27.02.2024 №71788261 державним реєстратором відмовлено позивачці у проведені реєстраційних дій за її заявою щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , у зв'язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно (а.с.51).
05.03.2024 №17907666 державним реєстратором відмовлено позивачці у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на гараж ІV по АДРЕСА_2 , у зв'язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно (а.с.52).
Отже, спірним у даній справі є питання, чи мають відношення майнові права позивачки на об'єкти у незавершеному будівництві до об'єктів нерухомого майна, які зареєстровані за відповідачами.
Для вирішення даного питання, судом встановлено наступне.
Рішенням Збаразької міської ради від 29.04.2004 року №323 наданий дозвіл СПД ОСОБА_4 на підготовку попереднього погодження місця розташування двох дванадцяти квартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 (а.с.139).
Рішенням Збаразької міської ради від 17.09.2004 №919 погоджено місця розташування двох дванадцяти квартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 , та надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво двох 12-ти квартирних житлових будинків та проекту відведення земельної ділянки (а.с.140).
16.11.2005 року виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_2 на будівництво двох багатоквартирних житлових будинків за реєстраційним №113, погоджені технічні умови, та надані відповідні висновки (а.с.141-162).
25.04.2006 року СПД ОСОБА_9 уклав із Збаразькою міською радою договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а саме: земельної ділянки загальною площею 7027 кв. для будівництва двох багатоквартирних житлових будинків у АДРЕСА_2 (а.с.131-137).
Рішенням Збаразької міської ради від 12.12.2006 року №214 наданий дозвіл підприємцю ОСОБА_4 на будівництво 6-ти 12-квартирних житлових будинків на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_2 , зобов'язано до початку будівництва виготовити проектно-кошторисну документацію та отримати дозвіл в інспекції ДАКБ (а.с.163).
03.05.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір щодо будівництва гаража. Предметом даного договору є проведення сторонами будівництва гаража з проектним №ІV у 12-ти квартирному житловому будинку, будівельна адреса: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,225 га кадастровий номер 6122410100:02:002:0761(а.с.32-33,96-99).
03.05.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено інвестиційний договір щодо будівництва квартири з проектним АДРЕСА_6 , на земельній ділянці площею 0,225 га кадастровий номер 6122410100:02:002:0761 (а.с.45-46).
03.05.2021 року складено акт передачі-приймання виконаних робіт між виконавцем Драган В.Л. та інвестором ОСОБА_3 щодо будівництва квартири АДРЕСА_5 площею 88,6 квадратних метрів у 12-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (ІІ черга) (а.с.44).
22.06.2021 року складено акт передачі-приймання виконаних робіт між виконавцем Драган В.Л. та інвестором ОСОБА_2 щодо будівництва гаража №ІV площею 30,2 квадратних метрів по АДРЕСА_2 (ІІ черга) (а.с.37,100).
22.06.2021 року ОСОБА_4 в Управлінні ДАБК у Тернопільській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта №ТП101210622622 відповідно до якої завершено будівництво 12 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (ІІ черга) кількість поверхів 0 4, кількість двокімнатних квартир - 8, кількість трикімнатних квартир - 4 (а.с.47-50).
29.06.2021 року ОСОБА_4 (замовник) було виготовлено технічний паспорт на будинок квартирного типу по АДРЕСА_2 (а.с.164-178).
30.08.2021 року ОСОБА_4 надав список інвесторів, де вказано прізвище ОСОБА_2 , що підтверджує наявність достовірного законного інвестора, який виконав свої зобов'язання та 30.08.2021 року відповідачу ОСОБА_2 виготовлений технічний паспорт на гараж №IV за №ТІ01: НОМЕР_1 на гараж площею 30,2 квадратних метрів (а.с.101,102).
03.09.2021 року проведено державну реєстрацію права приватної власності на гараж №IV, загальною площею 30,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з ДРРП на нерухоме майно згідно довідки 344881845 (а.с.28, 106).
24.01.2024 року проведено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_7 , за ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з ДРРП на нерухоме майно згідно довідки 365770093(а.с.27).
Із інформації департаменту сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України від 25.12.2024 року №6568/03/18-24 наданої стороною позивач, вбачається, що замовником будівництва 12 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (ІІ черга), кадастровий номер 6122410100:02:002:0761, є ОСОБА_4 , виконання будівельних робіт генеральний підрядчик ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», згідно договору підряду №40-1019-481 дата підписання 18.06.2021 року (а.с237-238).
Згідно інформації арбітражного керуючого Струць М.П. ліквідатора ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» від 04.10.2024 №01-20-04-10-24-1, на адвокатський запит представника третьої особи ОСОБА_4 адвоката Лукашової О.Є., наданий для надання відповіді в судовому засіданні на запитання представника позивачки адвоката Вароди П.Б., вбачається, що у ході здійснення ліквідаційної процедури ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» серед наявної документації відсутні відомості щодо укладення договору підряду між ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» та СПД ОСОБА_4 щодо будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , відсутні відомості щодо фінансування ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» будівництва даного будинку, щодо укладення договорів із пайовиками для будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , та відомості про уповноваження ПП «ТФ «Будівельник» СПД ОСОБА_4 чи іншою особою на залучення коштів на фінансування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.221).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у ст.190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об'єктом цивільних правовідносин.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність").
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234 гс 18).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115 гс 19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445 цс 19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
У статті 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" вказано, що об'єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об'єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об'єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.
У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).
Нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8 цс 21).
Укладаючи договір пайової участі в будівництві, пайовик отримує речове право, яке засвідчує правомочність його, як власника, на отримання права власності на нерухоме майно у майбутньому.
Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об'єктом у розумінні ЦК України такий об'єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено у частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.
Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,
які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно
у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права.
Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.
Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об'єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України).
Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.
Положеннями ч.2 ст.328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.
Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.
Право власності у набувача за договором відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст.182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.
Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.
При цьому сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.
Тобто, укладаючи договора про пайове будівництво із ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», позивач отримала обмежене речове право, за яким вона, як власник цього права, наділена певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.
Так, умовами договорів укладених між позивачкою ОСОБА_10 та ПП «Тернопільською фірмою «Будівельник» від 01.10.2008 пунктом 1.1 Договорів визначено, що ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» приймає ОСОБА_10 у пайове будівництво на криту стоянку для автомобіля №4, проектною загальною площею 29,8 м2 за адресою: АДРЕСА_2 та у пайове будівництво на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Зокрема, у зв'язку із порушенням строків ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» договірних строків планування закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію, позивачка звернулась до суду, та рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 16.09.2011 у справі №2-376/2011 за позивачкою визнано: майнові права на об'єкти у незавершеному будівництві на трикімнатну квартиру АДРЕСА_11 , та майнові права на криту стоянку для автомобіля №ІV, проектною загальною площею 29,8 кв.м., що знаходиться в будинку по АДРЕСА_2 .
Проте, суд зазначає, що для отримання позивачем права власності на спірне майно, необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів, як здача спірних об'єктів нерухомості в експлуатацію та видача необхідних документів для оформлення права власності на вказану в договорі квартиру та криту стоянку для автомобіля. Такі факти регламентовані п.2.2 Договорів та діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, та такими фактами, зокрема, є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; акт приймання-передачі об'єкта будівництва та новоствореного майна.
Факт підписання відповідного акта приймання-передачі об'єкта будівництва та новоствореного майна мав підтвердити належне виконання сторонами умов договору про пайове будівництво, але з огляду на те, що у позивача є заперечення щодо належного виконання умов договору з боку ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», це виявилося неможливим.
Також, з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Разом з тим, суд вважає, що позивач не довела майнового права на спірні об'єкти, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.876 ЦК України (станом на момент виникнення спірних правовідносин) власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Зокрема, договора від 01.08.2008 укладалися між позивачкою та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» про пайове будівництво, а не з СПД ОСОБА_4 , який виконував функції замовника будівництва, та мав право на укладення договорів інвестиційної діяльності будівництва у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 .
СПД ОСОБА_4 був замовником будівництва 12 квартирного будинку по АДРЕСА_2 , що підтверджується наявними матеріалами справи, та стороною позивача не спростовано, та не надано належних та допустимих доказів, що ПП «ТФ «Будівельник» мав права на укладання договорів про інвестиційну діяльність.
Посилання позивачки на лист Управління містобудування та архітектури від 17.10.2013 №01-34/1096, в якому зазначено, що зі слів замовника будівництва двох 12-квартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 СПД ФО ОСОБА_4 , завершення будівництва другого житлового будинку, в якому автори звернення мають отримати квартири, стримуються через відмову частини дольовиків вносити кошти на виконання робіт, як на підтвердження факту, що спірні об'єкти стосуються порушених прав позивачки, не приймаються судом до уваги, оскільки даний лист не підтверджує повноваження ПП «Тернопільської фірми «Будівельник» на укладення договорів інвестування від імені замовника.
Крім цього, із інформації арбітражного керуючого Струця М.П., який виконує функції ліквідатора ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», від 04.10.2024 №01-20-04-10-24-1, вбачається, що у ході здійснення ліквідаційної процедури ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» серед наявної документації відсутні відомості щодо укладення договору підряду між ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» та СПД ОСОБА_4 щодо будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , відсутні відомості щодо фінансування ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» будівництва даного будинку, чи щодо укладення договорів із пайовиками для будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , відомості про уповноваження ПП «ТФ «Будівельник» СПД ОСОБА_4 чи іншою особою на залучення коштів на фінансування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 .
Також, як встановлено судом, орендарем земельної ділянки на якій здійснювалося будівництво 12 квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , був - СПД ОСОБА_4 .
Зокрема, суд зазначає, що відповідно до ст.387 ЦК України та ч.3 ст.10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.
Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень ЦК України.
Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
При цьому, як вже зазначалося вище - індивідуальні ознаки (назва об'єкта, загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира та гараж.
Як встановлено судом, у договорах від 01.08.2008 та в рішенні суду про визнання майнових прав йдеться про такий предмет: будівництво на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса) та криту стоянку для автомобіля №4, проектною загальною площею 29,8 квадратних метрів, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_2 .
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у наявних за позивачкою майнових правах на спірні об'єкти та правом власності відповідачів на ці ж спірні об'єкти, наявні розбіжності, а саме: адреса розташування не збігається, оскільки майнові права позивачки на адресу - АДРЕСА_2 не АДРЕСА_2 , як у відповідачів. Крім цього, наявні розбіжності щодо площі спірних об'єктів, адже площа майнових прав позивачки на квартиру - 86,5 кв.м, а право власності відповідача ОСОБА_3 зареєстроване на квартиру - 87.7 кв.м., право власності відповідача ОСОБА_2 на гараж 30,2 квадратних метрів, а площа майнових прав позивачки на криту стоянку для автомобіля №4 проектною загальною площею 29,8 кв.м., а також розбіжності у назві об'єктів, що згідно державних будівельних норм України В.2.3-15:2007 крита стоянка для автомобіля та гараж є різними об'єктами нерухомості.
Отже, враховуючи наведені розбіжності щодо адреси, площі, та назві об'єктів нерухомості, а також наявність у позивачки майнових прав на об'єкти, що повинні були бути передані ПП «ТФ «Будівельник», а не СПД ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що сторона позивача не довела, що мають місце порушення майнових прав позивачки зареєстрованими правами власності відповідачів на квартиру та гараж, а тому її позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Крім цього, відповідно до позовної заяви, позивач вважає, що її права та інтереси порушені саме невиконанням ПП «Тернопільською фірмою «Будівельник» своїх зобов'язань за договорами про пайову участь, що стосуються передання їй спірного майна та документів.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18).
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.
У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов'язальних відносинах за відсутності іншого, крім судового, шляху відновлення порушеного права.
Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов'язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об'єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об'єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про пайову участь, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.
Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за пайовиком, який виконав умови договору пайової участі, первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.
З урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем.
У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном, шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2 цс 21).
З огляду на те, що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме пайовик набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована. Ефективним та належним способом захисту прав пайовика у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.
Отже, з огляду на те, що позивач стверджує про перебування із ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» у зобов'язальних відносинах, то права позивача повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.
Разом з тим, позивачка не позбавлена права на звернення із позовом про відшкодування завданих їй збитків на підставі ст. ст. 625, 653 ЦК України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивачка має право захистити свої порушені права ПП «Тернопільською фірмою «Будівельник», шляхом звернення із відповідним позовом, щодо захисту її порушених прав, що виразились у неналежному виконанні умов наведених договорів про пайове будівництво.
Позивачка не позбавлена можливості відновити свої права шляхом стягнення з ПП «Тернопільською фірмою «Будівельник» грошових коштів, які були сплачені нею на виконання інвестиційного договору та завданих збитків у зв'язку із неналежним виконанням договірних зобов'язань.
Відповідно до наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідачі набули право власності на спірні об'єкти нерухомого майна на законних підставах, уклавши інвестиційні договори саме із замовником будівництва ОСОБА_4 .
Щодо твердження позивачки про той факт, що гроші за вказане спірне майно передавались ОСОБА_4 судом не приймається до уваги як належні докази, оскільки третя особа ОСОБА_4 заперечує ті факти укладення договорів інвестування з позивачкою та отримання коштів на інвестування спір6них об'єктів, а відповідно до матеріалів справи, а саме із договорів від 01.10.2008 року та квитанцій, які долучені позивачкою випливає, що ПП «ТФ «Будівельник» укладені договори та прийнято грошові кошти від Влох (попереднє прізвище позивачки) ОСОБА_11 , а не ОСОБА_4 .
Крім цього, суд звертає увагу, що інвестор, укладаючи договори, мав врахувати такі ризики: перевірка повноважень забудовника - необхідно було впевнитися, що забудовник має юридичне право укладати договори на передачу об'єктів нерухомості, а не лише здійснює будівництво за договором з замовником; правильне оформлення договору - фінансування будівництва квартири має здійснюватися через договір з особою, яка є власником або уповноважена передавати майнові права на майбутній об'єкт; документальне підтвердження грошових платежів - якщо кошти передавалися замовнику, необхідно було укласти договір саме з ним або мати документальне підтвердження отримання ним коштів.
Інших доказів, які б належним чином підтверджували правовий зв'язок між позивачем та спірними об'єктами нерухомості матеріали даної справи не містять та позивачем надані не були.
Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Особа, яка ставить питання про витребування майна на свою користь на цій правовій підставі, повинна в першу чергу довести наявність у неї права власності на спірне майно.
Суд повинен установити: чи є особа, яка звернулась до суду із позовом про витребування майна, власником цього майна, чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/972/18 (провадження № 61-10653св19).
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які беззаперечно б підтверджували належність позивачці на праві власності спірного майна. Відтак, оскільки позивачем не доведено належними доказами факт виникнення у нього права власності на спірне майно, відсутні підстави вважати порушеним право позивача, як власника спірного майна, за захистом якого він звернувся до суду, а тому суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Проаналізувавши докази представлені сторонами суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що сторона позивача не довела та не надала належних та допустимих доказів про належність позивачці на праві власності спірного майна, порушення її права, як власника спірного майна, що спірне майно незаконно, без відповідної правової підстави було відчужено, а також що відповідачі незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа цим майном.
Суд не приймає покликання сторони позивача та не приймає до уваги як належний та допустимий доказ подана представником позивачки копія договору про спільну діяльність по пайовій участі у будівництві житлових будинків від 05.12.2006 року, укладеного між СПД ОСОБА_4 та ПП «Тернопільською фірмою «Будівельник», щодо якого заперечила сторона відповідача ОСОБА_2 та третьої особи, оскільки стороною позивача не вказано, де знаходиться оригінал вказаного договору, не використано право на його витребування судом для огляду в порядку передбаченого ст.84 ЦПК України, та після того, як суд запропонував надати для огляду оригінал вказаного оспорюваного договору, сторона позивача залишила зал судового засідання, повідомила, що буде шукати де знаходиться оригінал договору, однак, після цього в судове засідання не з'являлася, подала заяву про продовження розгляду справи без участі сторони позивача. При цьому, стороною позивача не спростована інформація арбітражного керуючого Струця М.П., який виконує функції ліквідатора ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», від 04.10.2024 №01-20-04-10-24-1, про те, що серед наявної документації відсутні відомості щодо укладення договорів між ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» та СПД ОСОБА_4 щодо будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , зокрема про уповноваження СПД ОСОБА_4 ПП «ТФ «Будівельник» на залучення коштів на фінансування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 .
Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 77-81, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння у виді накладення заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження гаража ІV, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вжиті ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено, проголошено та підписано 08 вересня 2025 року.
Суддя: Галина ЩЕРБАТА