Справа № 462/4207/25
05 вересня 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., секретаря судового засідання Глушко С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивачка звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 доходу, але не менше половини прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.04.2019 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, в якому у них народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що дитина проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні, однак доходів позивачки не вистачає для повноцінного утримання доньки та забезпечення фізичного і духовного розвитку. Пояснює, що відповідач ухиляється від своїх прямих обов'язків, не дбає про доньку та не надає коштів на її утримання, що змусило позивачку звернутися до суду про стягнення аліментів в примусовому порядку. У зв'язку з цим просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 13.06.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання, яке повернулось на адресу суду з відміткою «вручено особисто».
Відтак, надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.
Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.04.2019 року Пустомитівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 22 /а.с.3/.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилась донька, ОСОБА_3 , про що Виконавчим комітетом Старосільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області зроблено відповідний актовий запис за № 16 та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 /а.с.7/.
Актом від 03.03.2025 року № 1/2025, складеного комісією ОСББ «Рокс 65», стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.6/.
Зареєстроване місце проживання позивачки за указаною адресою також встановлено судом із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 13.06.2025 року № 1477909 /а.с.9/.
Інформація про місце роботи відповідача у справі відсутня, як і розмір його доходів.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
За змістом законодавства, аліменти є власністю дитини, а обов'язок суду полягає у першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання.
Аліментні зобов'язання за своєю природою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/20347/20, провадження № 61-5707св22/ від 17.05.2023 року).
За своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 520/21069/18, провадження № 61-1347св20 від 03.02.2021 року.
Згідно із ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому СК України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків.
Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні.
Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.
При вирішенні питання про стягнення аліментів у даній справі суд враховує, що відповідач, як і позивачка, зобов'язаний утримувати дитину у межах, необхідних для її зростання і виховання, повноцінного здоров'я, задовільного фізичного, духовного та морального розвитку. Також суд зазначає, що батько дитини зобов'язаний приймати участь в утримані своєї дитини до досягнення нею повноліття, не перекладаючи свої обов'язки на позивачку та/або інших осіб.
Окремо суд приймає до уваги, що у справі, яка є предметом розгляду, проживання дитини разом з позивачкою та перебування доньки на її повному утриманні матеріалами справи або ж відповідачем не спростовано. Доказів які б свідчили, що стан здоров'я та матеріальне становище відповідача не дозволяє утримувати доньку суду відповідачем не надано.
Так, суд у першу чергу виходить з найкращих інтересів дитини та необхідності створення умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом враховано вимоги ч. 1 ст.191 СК України згідно якої аліменти на дітей за рішенням суду присуджуються від дня пред'явлення позову, яким згідно відтиску вхідного штампу канцелярії суду у даній справі є 12.06.2025 року /а.с.1/.
За таких обставин, приймаючи до уваги усі наведені обставини, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, керуючись принципами розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) і справедливості, а також враховуючи, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі (однієї чверті) заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття, що відповідатиме вимогам статей 182, 183, 191 СК України.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд зобов'язаний допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
При цьому, суд роз'яснює, що ч. 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій міститься вимога щодо стягнення аліментів, тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, керуючись ст.ст.180-184, 191 СК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітньої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, тобто з 12.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: Постигач О. Б.