Справа №461/4811/25
04 вересня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.,
представника позивача Жовтонецького В.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
в особі представника Заставної Ольги Василівни
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
до
ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 70208 грн 97 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 07.03.2023 між сторонами укладено кредитний договір №M75.00417.010004239. Згідно вказаного кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 71510 грн, зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов'язання, згідно наведеного кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 07.11.2024. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 12.05.2025 становить 70208 грн 97 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, у тому числі проценти за кредитним договором, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 19.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.07.2025 шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Сторона відповідача стверджує, що фактично отримана відповідачем сума кредиту становила 50 433,00 грн, а не 71 510,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією на видачу готівки №2207985 від 07.03.2023 р., за тим самим рахунком, підписаною відповідачем та завіреною печаткою банку. Будь-які утримання банком різниці між заявленою у меморіальному ордері сумою та фактично отриманою позичальником готівкою документально позивачем не обґрунтовані. Вітак, різниця між заявленою у позові сумою (71 510,00 грн) та фактично отриманою позичальником сумою (50 433,00 грн) не може бути предметом стягнення в межах цієї справи, оскільки відповідач не отримував ці кошти у користування. Також, звертає увагу на те, що надана позивачем виписка з рахунку, яка повинна підтверджувати рух коштів за кредитним договором, має суттєві недоліки, що ставлять під сумнів її достовірність і належність як доказу, а саме: на титульній частині виписки зазначено період з 12.05.2000 по 12.05.2005, що є некоректним та не відповідає реальному строку дії кредитного договору від 07.03.2023 року; останні операції у виписці датовані 07.11.2024 року, що фактично виходить за межі дати складання самої виписки, адже в документі вказано, що вона сформована станом на 12.05.2025 року. Таким чином, частина періоду залишається порожньою, що ставить під сумнів повноту інформації; у виписці відсутній кінцевий залишок заборгованості на момент її формування та не надано інформації щодо: суми основного боргу, нарахованих відсотків, штрафних санкцій; у наданій виписці зазначено рух коштів за різними рахунками з різними банківськими кодами та призначеннями платежів, зокрема фігурують рахунки, що не мають прямого зв'язку з кредитним договором відповідача; надана виписка всупереч вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затверджену Постановою Правління НБУ 04.07.18 № 75, не містить інформації про назву підприємства, від імені якого складено документ; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інформації про особу. Також зазначає, що наданий розрахунок заборгованості не може бути достатнім доказом обставин, на які посилається позивач. Розрахунок заборгованості є відображенням міркувань позивача, відповідачем не визнається в повному обсязі та не відповідає вимогам до первинних облікових бухгалтерських документів, а тому не може бути належним та допустимим доказом наявності будь якої заборгованості взагалі. Долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості не є первинним документом, оскільки він не містить відомостей про будь-які господарські операції, а лише містить незрозумілі, нічим не обґрунтовані суми боргу, а надана банком довідка-розрахунок від 12.05.2025 року є неповною, не містить деталізації нарахувань, яка б дозволяла встановити законність і обґрунтованість заявленої до стягнення суми 70 208,97 грн., в ній відсутня інформація про дату останнього платежу боржника, періоди, за які нараховані прострочені проценти та штрафи, конкретну процентну ставку за договором, яка застосовувалася та формулу чи методику розрахунку суми боргу.
Вказує, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження заявлених вимог, а саме не надано детального розрахунку заборгованості відповідача за весь час існування правовідносин між сторонами та документів для перевірки його правильності. З наявних доказів неможливо встановити розмір заборгованості. Таким чином, розмір заборгованості, за умови її документального підтвердження позивачем, не може становити більше, ніж 1 447,41 грн.
Окремо звертає увагу на несправедливість умов кредитування, зазначаючи, що орієнтовна реальна річна процентна ставка відсотків річних - 116,90%, орієнтовна вартість кредиту становить 190 680,97 грн., що є майже втричі більша сума аніж сума кредитування, а відповідачем загалом вже сплачено 173 180,34 грн., та з урахуванням того, що банк додатково стягує ще 70 208,97 грн., то загалом банк вимагає 260 889,94 грн. З урахуванням того, що фактично на руки було видано 50 433,00 грн, така вартість перевищує майже в чотири рази загальну вартість кредиту, у зв'язку з чим має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Ухвалою суду від 15.07.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про зміну територіальної підсудності справи відмовлено.
31.07.2025, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, представником позивача подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких банк не погоджується з доводами наведеними у відзиві на позовну заяву. Просить позовну заяву задовольнити повністю.
06.08.2025 шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» представником відповідача подано заперечення на письмові пояснення, в яких останній зазначає, що письмові пояснення позивача не спростовують доводів наведених у відзиві та не підтверджують належним чином розмір і склад заявленої заборгованості.
У судовому засідання представник позивача Жовтонецький В.В. позовну заяву підтримав з мотивів наведених у ній, просив таку задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позовних вимог, з мотивів наведених у заявах поданих суду.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
Судом встановлено, що 07.03.2023 між сторонами укладено договір кредиту та страхування №M75.00417.010004239.
Згідно даного кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 71510 грн 00 коп., зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Строк кредиту 36 місяців (пп. 1.1-1.3 Договору кредиту №M75.00417.010004239 від 07.03.2023)
Відповідно до п. 1.11 Договору кредиту, банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у розмірі 71510,00 грн на рахунок НОМЕР_2 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», МФО 336310. Датою видачі кредиту є дата зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника.
До позовної заяви АТ «Ідея Банк» додані належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів по видачі кредиту № 2206991 від 07.03.2023 та № 2206993 від 07.03.2023, виписка по рахунку клієнта - фізичної особи № 100000-2025/0723 (розрахунковий період з 07.03.2023 по 23.07.2025) по кредитному договору відповідача, що підтверджують видачу ОСОБА_2 кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування відповідно до умов кредитного договору.
Так, з виписки по рахунку клієнта - фізичної особи № 100000-2025/0723 (розрахунковий період з 07.03.2023 по 23.07.2025) по кредитному договору відповідача вбачається, що на рахунок НОМЕР_2 відбулась видача кредиту згідно кредитного договору №М75.00417.010004239 від 07.03.2023 у сумі 71510, 00 грн, з яких 9996,00 грн. - переказ коштів між власними рахунками, 10076,00 грн. переказ на картку НОМЕР_3 , виплата коштів з поточного рахунку 51441,66, стягнення коштів в погашення простроченої заборгованості - 21,34 грн. Також, зазначена заборгованість відповідача в розмірі 70208,97, яка складається з простроченого основного боргу - 52947,66 грн., прострочених процентів - 17261, 31 грн.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.05.2021 по справі № 554/4300/16-ц зробив висновок, що «банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором».
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 25.01.223 у справі № 209/3103/21 зробив висновок, що «Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості ОСОБА_2 та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника.»
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу; при цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року).
В цьому контексті суд також відзначає, що відповідач, як сторона у відповідному договорі вправі звертатися до банку з приводу отримання детального розрахунку заборгованості та наділений правом подавати такі докази суду.
Слід також відзначити, що долучені в ході розгляду справи банківські документи, зокрема виписки по рахунку спростовують доводи сторони відповідача щодо визначеного розміру заборгованості. Більше того, в ході розгляду справи встановлено, що при здійсненні відповідного розрахунку стороною відповідача належним чином не взято до уваги те, що після надходження кредитних коштів на поточний рахунок відповідача такі кошти були розподілені за різним призначенням.
Крім того, не можна не відзначити, що наводячи свої доводи щодо розміру заборгованості, представник відповідача залишив поза увагою те, що згідно п. 1.7 та 1.11 договору кредиту №M75.00417.010004239 повернення кредиту за договором здійснюється через рахунок НОМЕР_4 , а кредитні кошти банк надає відповідачу на рахунок НОМЕР_2 . Таким чином, видача кредитних коштів та погашення кредиту проводиться по різним рахункам, що відповідає виписці наданій банком і спростовує доводи представника відповідача щодо визначеного ним фактичного розміру боргу.
Отже, матеріали справи містять належні, достатні, достовірні та допустимі докази наявності у ОСОБА_2 кредитної заборгованості та її обґрунтованості.
Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання, згідно договору кредиту, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами та фінансовими документами. Однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатив нараховані відсотки, а також інші платежі за кредитним договором.
З огляду на наведені вище обставини справи встановлені судом, твердження адвоката Воронкова О.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , щодо фактично отриманням відповідачем суму кредиту становила 50 433,00 грн та про те, що у виписці відсутній кінцевий залишок заборгованості на момент її формування не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та є безпідставними і необґрунтованими.
Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 12.05.2025, за розрахунком позивача, становить 70208 грн 97 коп. та включає у себе: прострочений борг ? 52947 грн 66 коп.; прострочені проценти - 17261 грн 30 коп.
Останній платіж боржником здійснено 07.11.2024.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 13.03.2025 на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Щодо тверджень представника відповідача про несправедливості умов кредитування суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 2.5, 2.6, 2.7 Кредитного договору позичальник: засвідчує, що до укладання цього договору йому банком надана інформація в повному обсязі, яка зазначена в частині другів статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та він ознайомлений з нею; підтверджує і засвідчує, що до укладання цього договору, банком надано позичальнику для порівняння різні пропозиції щодо кредитування за спеціальною формою у вигляді паспорта споживчого кредиту, та, що позичальник ознайомився з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, з наявними та можливими видами кредитування у банку, для прийняття усвідомленого рішення, а також самостійно обрав страхову компанію; підтверджує, що: перед укладанням договору отримав всі необхідні пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, та погодився з інформацією, передбаченою чинним законодавством України, для прийняття обґрунтованого рішення про укладання договору; підтверджує і засвідчує, що вся інформація та/або документи, надані ним банку є повною та достовірною у всіх відношеннях і він зобов'язується повідомляти банк про будь-які зміни в цій інформації, що можуть статия, не пізніше, ніж через 3 банківських дні від настання таких змін.
Отже інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит міститься в паспорті споживчого кредиту, особисто підписаним відповідачем 07.03.2023, яким передбачено, що процентна ставка процентів річних 79,99%, фіксована, реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 116,904773559% та позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту - 190680,97 грн.
Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору Кредитний договір було підписано без будь-яких застережень, тому такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з цим цей договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Твердження представника відповідача про те, що відповідачем вже сплачено 173180,34 грн., судом відхиляються адже з виписки по рахунку позичальника така сума становить 101670,34 грн. Крім того, на підтвердження своїх тверджень представником відповідача не надано належних доказів здійснення відповідної фінансової операції (сплати 173180,34 грн).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь банку слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, судові витрати понесені відповідачем слід залишити за останнім.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 3028 грн 00 коп.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 70208 гривень 97 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? Акціонерне товариство «Ідея Банк»,
представники позивача - Заставна Ольга Василівна, Жовтонецький Віктор Миколайович
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
відповідач - ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса:
АДРЕСА_1 )
представник відповідача - ОСОБА_1
(
АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Повний текст рішення складено 09 вересня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький