Справа № 461/4968/25
Провадження № 1-кс/461/5459/25
про тимчасовий доступ до речей і документів
05.09.2025 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника (представника сторони кримінального провадження) - адвоката ОСОБА_3 , представника володільця - ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 про надання тимчасового доступу до речей та документів,
встановив:
слідчими Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025140000000698 від 11.06.2025 за ч. 3 ст. 368 КК України. В межах даного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_3 , який здійснює захист вказаної підозрюваної у зазначеному кримінальному провадженні, звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), а саме:
- усієї наявної інформації у виді витягу за формою наведеною у додатку 6 до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінальних проваджень у яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус потерпілого, заявника чи підозрюваного.
Клопотання обґрунтовує тим, що вищевказана інформація має суттєве значення для встановлення важливих обставин у ході досудового розслідування, вона самі по собі та у сукупності з іншими документами та доказами має суттєве значення у вказаному кримінальному провадженні, а відтак необхідно отримати тимчасовий доступ до вище вказаних документів (інформації). Зокрема, захисник зазначає, що наведена інформація необхідна стороні захисту для доведення непричетності підозрюваної до вчинення злочину, а також перевірки фактів провокації з боку правоохоронних органів.
Захисник в ході розгляду справи клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому.
Представник особи, у володінні якої знаходяться вищезазначені документи (інформація) у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила, вказуючи на те, що інформація і документи з приводу яких подане клопотання віднесена до таємниці досудового розслідування та може перешкодити його проведенню
Крім того, до суду надійшли письмові заперечення начальника управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Офісу Генерального прокурора, згідно яких зазначений представник просить відмовити у задоволенні клопотання з мотивів необґрунтованості та безпідставності.
В ході провадження у справі обґрунтованих підстав для застосування положень ч.2 ст. 163 КПК України щодо невиклику володільця інформації не встановлено, а доводи захисника з цього питання ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.
Статтею 26 КПК України також встановлено засади диспозитивності кримінального провадження. Зокрема, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Таким чином, виходячи з наведених вище процесуальних положень, перешкод для розгляду клопотання не встановлено.
Відповідно до положень ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно положень ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, серед іншого, тимчасовий доступ до речей і документів.
Відповідно до положень ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до статті 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп'ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Згідно статті 160 КПК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Відповідно до положень ч.ч. 5-7 статті 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:
1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;
3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.
Слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 162 КПК України, вищевказана інформація містить охоронювану законом таємницю, а саме персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.
Частиною 6 ст.163 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Системний аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.
Таким чином, розглядаючи подане клопотання та наводячи доводи і мотиви ухваленого судового рішення, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З матеріалів клопотання вбачається, що наведені у клопотанні документи (інформація) перебувають або можуть перебувати у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ). Наведені документи (інформація) самі по собі та у сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, можуть бути використані як докази, а іншими способами довести обставини, які передбачається встановити за допомогою цих речей і документів на даний момент не виявляється можливим.
Також встановлено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до речей та документів, потреби проведення об'єктивного досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні, без такого втручання, як тимчасовий доступ, в повній мірі виконати завдання досудового розслідування буде неможливо.
Інформація та дані про отримання яких просить захисник забезпечить можливість перевірки відомостей, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, оскільки прямо стосується фігурантів кримінального провадження та має пряме відношення до обставин які підлягають дослідженню та перевірці в ході його проведення. Отже, для забезпечення повного та неупередженого розслідування даного кримінального провадження є необхідність у отриманні доступу до вищевказаних документів (інформації).
Захисник звернувся до слідчого судді за встановленою КПК України процедурою, а метою його звернення є реалізація права підозрюваної на захист, тобто реалізація одного з основоположних прав людини.
Процесуальна дія про отримання дозволу на яку просить автор клопотання здійснюється згідно із законом (законність), є необхідною у демократичному суспільстві (пропорційність), тобто переслідує легітимну мету.
Згідно положень ч. 1, 2, 5, 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Оцінюючи заперечення представника володільця документів (інформації), виходжу з наступного.
Захисник звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу отримання відповідної інформації, однак йому було відмовлено з мотивів дотримання ЗУ «Про захист персональних даних». Жодних відомостей про дотримання і забезпечення інтересів досудового розслідування відповідь на адвокатський запит не містить.
Крім того. захисник не просить надати йому матеріали жодного досудового розслідування чи відкрити докази або вчинити певну процесуальну дію, а отже посилання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 на положення ст. 290 КПК України є безпідставними. З цих же підстав є необґрунтованими посилання уповноважених представників володільця на необхідність забезпечення таємниці досудового розслідування, адже захисник просить надати інформацію про причетність до ОСОБА_6 до інших кримінальних проваджень, а саме лише дані про його процесуальний статус. Більше того, навіть у разі відкриття певної інформації, яку слідчий чи прокурор вважають недоцільно розголошувати на певному етапі, вказані особи в порядку визначеному ч. 2 ст. 222 КПК України, можуть попередити осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, зокрема захиснику чи підозрюваному, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу, попередивши останні про те, що незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Слід також відзначити, що відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення:
реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та осіб, які їх учинили, обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень та результатів судового провадження;
оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;
формування звітності про стан кримінальної протиправності та результати роботи органів досудового розслідування;
аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі;
інформаційно-аналітичного забезпечення державних органів, у тому числі правоохоронних та судових відповідно до вимог законодавства.
Функціональні можливості Реєстру з дотриманням вимог законодавства та цього Положення забезпечують:
реєстрацію відомостей про вчинення кримінального правопорушення у порядку, визначеному статтями 214 та 615 Кримінального процесуального кодексу України та цим Положенням, з метою закріплення правових підстав початку досудового розслідування;
створення електронних форм (внесення інформації до електронних форм, прикріплення (завантаження) процесуальних документів), збирання, зберігання, оброблення, пошук, облік інформації про кримінальні правопорушення, осіб, що їх вчинили, та рух кримінальних проваджень під час досудового розслідування;
автоматизацію процесів логічного контролю повноти та об'єктивності інформації, що вноситься до Реєстру;
автоматизований сервіс даних для здійснення керівником прокуратури, процесуальним прокурором, керівником органу досудового розслідування оперативного контролю за своєчасністю призначення прокурора (групи прокурорів), слідчого (групи слідчих), строками досудового розслідування, тощо;
автоматизоване формування витягу з Реєстру у визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України порядку;
автоматизоване формування звітності про стан кримінальної протиправності та роботу органів досудового розслідування;
автоматизоване формування інформаційно-аналітичних матеріалів;
інформаційну взаємодію з інформаційними системами (реєстрами, кадастрами та банками даних), володільцями інформації у яких є державні органи, з метою використання у роботі Реєстру актуальної і достовірної інформації;
доступ Реєстраторів та Користувачів Реєстру після автентифікації до інформації, що в ньому зберігається, в електронній формі відповідно до диференційованих прав доступу згідно з повноваженнями;
фіксацію і збереження інформації про доступ та дії Користувачів у Реєстрі, їх моніторинг;
зручність інтерфейсів та сервісів, використання класифікаторів, довідників, стандартів для забезпечення ефективного внесення та оброблення інформації;
функціонування публічного аналітичного сервісу «Статистика кримінальної протиправності»;
функціонування дашборду «Статистика розслідування і розгляду в судах кримінальних правопорушень, які пов'язані зі здійсненням господарської та інвестиційної діяльності;
інші функції, передбачені Положенням.
Отже, функції реєстру фактично зводяться до контрольних, облікових та аналітичних, тобто дані відображені у ньому не відносяться до категорії процесуальних рішень чи доказів у кримінальному провадженні.
Безпідставними також є доводи представника володільця щодо незазначення у клопотанні переліку речей і документів та підстав вважати, що вони перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, власником і розпорядником Реєстру є держава в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 . Володільцем інформації, що обробляється в Реєстрі, є ІНФОРМАЦІЯ_1 (п. 1, 2 Розділу 2 Положення).
Крім того, безпідставними є твердження представника володільця щодо недоведення неможливості отримання доступу до відповідних документів у інший спосіб, зокрема проведення слідчих чи процесуальних дій, адже захисник звертався до Офісу з відповідним адвокатським запитом та отримав відмову з цього приводу. Більше того, навіть у разі погодження органу досудового розслідування ініціювати перед слідчим суддею питання про отримання відповідної інформації, зазначений орган зможе її отримати у той самий спосіб, що і сторона захисту, тобто шляхом тимчасового доступу до документів. Натомість, виходячи з принципів змагальності, захист має право самостійно ініціювати відповідне питання перед слідчим суддею, що у даному випадку було зроблено. Більше того, такі дії захисту сприяють оперативності отримання інформації, адже у такому випадку немає потреби витрачати час на ініціювання відповідного клопотання перед органом досудового розслідування.
Варто також відзначити, що уповноважені представники володільця в ході розгляду клопотання не зазначили у чому саме може бути спричинена шкода таємниці досудового розслідування, внаслідок отримання інформації про фігурування учасника відповідного провадження у інших справах (кримінальних провадженнях), з метою перевірки обставин наявності чи відсутності факту провокації.
У цьому контексті слід відзначити наступне.
Як наведено у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №761/34884/15-к, відповідно до ч. 3 ст. 271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 7 цієї статті КПК прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251цього Кодексу, зобов'язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах "Баннікова проти Російської Федерації" від 04 листопада 2010 року, "Веселов та інші проти Російської Федерації" від 02 жовтня 2010 року, "Раманаускас проти Литви" від 5 лютого 2008 року, застосування особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - саме по собі не може порушувати права особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
Водночас для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під першим розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Так, для встановлення факту провокації злочину є визначальним з'ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже. отримання тимчасового доступу до документів стороною кримінального провадження забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що з клопотання та долучених до нього матеріалів, які були в повному обсязі досліджені слідчим суддею, вбачається, що наведені захисником документи можуть знаходитись у зазначеного володільця, інформація яка в них міститься сама по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у вказаному кримінальному провадженні, іншим способом отримати доступ до документів, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні неможливо, приходжу до висновку, що доводи сторони провадження належним чином обґрунтовані та підтверджені відповідними доказами.
Разом з тим, з метою належного виконання цієї ухвали, звертаю увагу сторони захисту та виконавців даного процесуального рішення, що інформація, яку слід надати захиснику полягає лише у відображенні даних щодо участі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у інших кримінальних провадженнях (із зазначенням відповідного номеру та дати реєстрації, а також органу досудового розслідування) та його процесуального статусу, і не повинна виходити за межі наведеного обсягу.
Відповідно до ч.1,2 ст.165 КПК України, особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.
Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов'язана пред'явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію.
Керуючись ст.159-165, 222 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Надати адвокату ОСОБА_3 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000409) тимчасовий доступ до документів і речей (інформації), які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), а саме:
- інформації у виді витягу за формою наведеною у додатку 6 до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінальних проваджень у яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус потерпілого, заявника чи підозрюваного.
Строк дії ухвали - один місяць з дня постановлення, тобто до 05.10.2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1