Справа №337/4463/25
Номер провадження 1-кс/337/342/2025
05 вересня 2025 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
скаржника (потерпілої) - ОСОБА_3
дізнавача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хортицького районного суду м. Запоріжжя скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД відділу поліції №5 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12025087070000118 від 27 травня 2025 року
27 серпня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаною скаргою, в якій просить постанову дізнавача СД відділу поліції №5 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12025087070000118 від 27 травня 2025 року скасувати, та направити матеріали кримінального провадження для продовження досудового розслідування, посилаючись на неповноту проведення досудового слідства та отримання оскаржуваної постанови від прокуратури на її звернення 19 серпня 2025 року .
Скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній постанові перекручені відомості щодо джерела обставин про повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, перекручений зміст її показів, не надана оцінка її доводам та доказам, які вона надавала слідству, не вчинено жодних дій, направлених на встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, постанова обґрунтована виключно показами особи, яка підлягає притягненню до відповідальності необізнаності останнього про її персональні дані та обставини життя, правдивість яких не узгоджується зі змістом надаваних нею публікацій, які містять її персональні дані, що охороняються законом.
Отже, скаржник вважає, що дізнавач закрив провадження без дотримання та у порушення вимог КПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, оцінки зібраних та перевірених доказів, а також, що постанова є невмотивованою щодо наведених у скарзі обставин, які не були встановлені та перевірені дізнавачем, та лише наведено висновок з посиланням на відсутність складу злочину.
В судовому засіданні скаржник скаргу підтримали з підстав, які в ній викладені, вважає винесену дізнавачем постанову незаконною та передчасною.
Дізнавач при розгляді скарги проти її задоволення заперечив, вважає, що в діях склад кримінального правопорушення відсутній.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд вирішив розглянути скаргу на підставі ст.306 ч.3 КПК України, за вимогами якої розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження слідчий суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження підлягає до скасуванню, з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні відділу поліції № 5 Запорізького районного управління юстиції ГУНП в Запорізькій області перебувало кримінальне провадження № 12025087070000118 року, відомості про яке відповідно до змісту Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені на підставі заяви ОСОБА_3 28 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КК України.
Відповідно до наданих до скарги документів, 27.05.2025 дізнавачем сектору дізнання відділу поліції № 5 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025087070000118 від 28.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
Вказана постанова була отримана скаржником 19.05.2025 року.
За змістом оскаржуваної постанови дізнавачем зазначено, що 28.04.2025 до відділу поліції № 5 Запорізького РУТІ надійшла заява від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що ОСОБА_5 розповсюдив її персональні дані в публічних Інтернет мережах.
Допитана в якості потерпілої ОСОБА_3 пояснила, що з квітня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВПО з Херсонської області, м. Нова Каховка, який з 25.07.2023 до 17.04.2024 був зареєстрований та мешкав за адресою її реєстрації/проживання та був виселений за заявою до поліції від 08.04.2024. Після чого він свідомо розповсюджував в публічних інтернет-спільнотах, а саме у групах соціальної мережі «Фейсбук»: «Типичное Запорожье», «Типична Ьабурка», « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 » її персональні дані, розміщував в мережі Інтернет публікації образливого змісту, та які приносять шкоду п особистій та ДІЛОВІЙ репутації. Познайомилися вона з ОСОБА_5 в соціальній мережі «Фейсбук», де їх погляди на життя співпадали.
Навесні 2023 році вона побачила публікацію ОСОБА_5 , який виїхав з окупації, про прохання друзів та підписників про матеріальну допомогу, йому потрібні були гроші на ліки, і вона вирішала йому допомогти, декілька разів переказувала йому гроші на його картку, як потім з'ясувалось гроші йому потрібні були на «Метафін ІС», для лікування опіоїдної залежності. В подальшому, з її згоди він почав проживати в її квартирі, поки не знайде собі житло. Через деякий час він почав жалітися, що йому нікуди піти, почав маніпулювати нею та вчинив спробу самогубства. Після цього вона написала заяву до поліції та ОСОБА_5 покинув її квартиру. Після виселення він почав розповсюджувати в соціальній мережі «Фейсбук» публікації про те, що вона шахрайка, що вона використовувала його для своїх цілей, він допомагав їй по ремонту, відремонтував їй побутову техніку і таке інше, а вона його вигнала на вулицю. І на фоні цього він публікував по 3-4 публікації вдень, в яких називав її шахрайкою, що вона викрала в нього його речі. В публікаціях було скрито все окрім її адреси, за якою він був зареєстрований як ВГІО з жовтня 2024 року. Взагалі після виселення максимально поливав її брудом в усіх соціальних мережах. На даний час будь - яких відносин з ОСОБА_5 не підтримує і не спілкується. Опитаний ОСОБА_5 пояснив, що він ВПО з Херсонської області, м. Нова Каховка. З липня 2023 року по 18 квітня 2024 року проживав за місцем мешкання ОСОБА_3 . Познайомився він з нею заочно ще у 2019 році, у соціальній мережі «Фейсбук», і тривалий час спілкувалися з нею в «месенджері», мали спільні погляди на ситуації в країні. В липні 2023 вони зустрілися в м. Запоріжжі, і так як йому не було де жити в той час, вона запропонувала йому тимчасово пожити у неї. Вона давала йому у борг грошові кошти для придбання таблеток «Метафін ІС», тому що він перебуває на замісній терапії. Коли він мешкав у неї, він зробив їй ремонт балкону, відремонтував електричну проводку, побутову техніку. Потім по заяві ОСОБА_3 , співробітники поліції попросили залишити її місце мешкання. Відносно ОСОБА_3 , у соціальних мережах він нічого не публікував і не писав, повних анкетних даних, адресу місця мешкання, номер телефону, місце роботи ОСОБА_3 не вказував. Він тільки публікував свою довідку ВПО, у соціальній мережі «Фейсбук», у групі « ОСОБА_8 », яка у нього була на той момент, коли він проживав у Лариси. Пости негативного характеру про ОСОБА_3 він не розповсюджував. Після того, як його він залишив квартиру ОСОБА_3 , ніяких контактів з нею не підтримує і не спілкується.
З огляду на вищевикладене, дізнавач зазначає, що ОСОБА_5 не знав жодних персональних даних, подробиць життя ОСОБА_3 , які б він міг використати для порушення недоторканності приватного життя останньої, отже в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, та кримінальне провадження підлягає закриттю.
Також дізнавач зауважив, що якщо особа вважає, що її особисті немайнові права порушені, незаконно розповсюджувались її персональні дані без її згоди, в такому випадку особа має право звернутися за захистом своїх особистих немайнових прав до суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно п.3 ч.1ст.303 КПК України заявником, потерпілим, його представником чи законним представником на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Ч.4 ст.38 КПК України передбачено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Статтею 110 КПК передбачено, що постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ст.284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим (дізнавачем) постанови.
Рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Пунктом 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 по справі "Михалкова та інші проти України" зазначено, що відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, дізнавач зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Зокрема, положеннями ч.1 ст.91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Ч.2 ст.93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Водночас, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з обов'язкових частин, передбачених п.2 ч. 5 ст. 110 КПК України, а саме: з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього кодексу. Тобто, рішення слідчого повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно зі статтею 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2рп/2012 надано офіційне тлумачення положенню частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо.
Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Ст.182 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконну зміну такої інформації.
За змістом ст.11 ЗУ «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
За частиною другою статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
У ст.2 ЗУ «Про захист персональних даних» зазначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.
Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.
Відповідно до ст. 296 ЦПК України фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності.
Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.
Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.
Ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.
Ім'я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у статті 8 проголошує право на повагу до приватного і сімейного життя. Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Хоча мета статті 8 Конвенції переважно полягає у тому, щоб захистити осіб від свавільного втручання з боку органів державної влади, окрім цього первинно негативного зобов'язання, можуть існувати і позитивні зобов'язання, невід'ємні від дійсної поваги до приватного життя. Ці зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на гарантування поваги до приватного життя навіть у сфері стосунків між приватними особами (рішення ЄСПЛ у справі «Еванс проти Сполученого Королівства» (Evans v. The United Kingdom) від 07 березня 2006 року, заява № 6339/05, § 75).
Розглянувши надані матеріали провадження дізнавачем, слідчий суддя вважає, що в ході досудового розслідування не були прийняті всі необхідні заходи, спрямовані на встановлення обставин, які є підставами для прийняття законного та вмотивованого рішення: зокрема не надана оцінка тим обставинам, що у розповсюджених публікаціях від імені особи « ОСОБА_9 » міститься інформація, яка містить дані щодо потерпілої, а саме: зазначено її ім'я - « ОСОБА_10 », прізвище та дошлюбне прізвище -« ОСОБА_11 », її місце мешкання - Хортицький район (мовою оригіналу - ОСОБА_12 ), з додаванням до публікацій світлин з координатами місцезнаходження її будинку, зазначення того, що вона є власницею невеличкої крамничці «з очищення води» у Хортицькому району м.Запоріжжя, переклад прізвища англійською мовою «Lір». Зазначена інформація доведена до необмеженого кола читачів у сукупності з опублікованою інформацію про ті обставини, що особа, яка здійснює публікацію, мала статус ВПО та була зареєстрований за її адресою з одночасним розміщенням світлин з зображенням довідки ВПО, хоча й виданої на його ім'я, однак в якій зазначена адреса: АДРЕСА_1 , що є адресою житла потерпілої.
На глибоке переконання слідчого судді зазначення конфіденційної інформації, до якої,, зокрема, відноситься ім'я, прізвище та дошлюбне прізвище потерпілої, висвітлення адреси їх мешкання - містить ознаки предмету кримінального правопорушення, передбаченого ст.182 КК України. При цьому така інформація за доводами потерпілої була розповсюджена без її згоди.
Зазначена в публікаціях конфіденційна інформація поряд з іншою розповсюдженою «завуальованою» інформацію цілком є достатньою для ідентифікації особи потерпілої. При цьому слідчим органам не було вжито жодних дій, направлених на встановлення кола осіб, які ознайомившись з зазначеними публікаціями, мали змогу ідентифікувати особу ОСОБА_3 .
Також слідчим не узято до уваги і ті обставини, що сама особа, що зробила певні публікації (відомості про які наявні в матеріалах справи) під ім'ям « ОСОБА_9 », за текстом, звертаючись до необмежного кола своїх читачів за текстом публікації зазначає: «Ви знаєте що я не маю права публікувати особисті дані, тому її «оченята» замальовані а прізвище змінено, але кому треба розуміють о ком мова» (мовою оригіналу) -тобто можливо припустити , що фактично розміщуючи певну інформацію негативного змісту, яка до того ж містить зміну прізвища потерпілої лише доповненням до нього її дошлюбного прізвища (« ОСОБА_11 »), або перекладом прізвища « ОСОБА_13 » англійською мовою «Lip», поряд з зазначенням інших даних, зазначена особа цілком усвідомлювала, що читачі мають можливість ідентифікувати особу потерпілої ОСОБА_3 , отже надавала інформацію в обсязі, що був достатній для усвідомлення про яку конкретну фізичну особу саме йде мова у його зверненнях до спільноти.
З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що при закритті кримінального провадження слідчим не були дотримані положення вимог кримінального процесуального закону щодо всебічності, повноти та неупередженості дослідження всіх обставин, постанова про закриття кримінального провадження від 27.05.2025 року не вмотивована належним чином та у зв'язку з передчасністю виводів слідства підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 284, 303, 306, 376 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД відділу поліції №5 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12025087070000118 від 27 травня 2025 року - задовольнити.
Постанову дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 5 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2025 року за № 12025087070000118 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України від 27 травня 2025 року - скасувати.
Копію ухвали надати сторонам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 9 вересня 2025 року об 15-00 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1