Справа № 333/446/25
Провадження № 1-кп/333/535/25
08 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження, яке 14.02.2024 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22024080000000237, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івдель, Свердловської області, Російська Федерація, громадянина України, росіянина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, за участі прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , -
Громадянин України ОСОБА_3 будучи проросійськи налаштованою особою, маючи критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, наприкінці вересня 2022 року (більш точна дата та час не встановлена), перебуваючи у місті Мелітополь, Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області, яке з 25.02.2022 і на час повідомлення про підозру є тимчасово окупованою територію представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації (далі - зф держави-агресора рф), діючи умисно із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої представникам зф держави-агресора рф, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, прийняв пропозицію від невстановлених осіб з числа представників окупаційної влади держави-агресора рф та добровільно зайняв посаду мовою оригіналу - «командира роты», у незаконному воєнізованому формуванні мовою оригіналу - «Государственное унитарное предприятие «Добровольческий батальон имени П.А. Судоплатова» (далі за текстом «ГУП Добровольческий батальон имени П.А. Судоплатова» ВГА Запорожской области) створеному на тимчасово окупованій території Запорізької області, за місцем фактичного знаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва (Кірова), буд. 9. Статут вказаного незаконного воєнізованого формування на ТОТ Запорізької області, було затверджено наказом № 430-у від 23.09.2022 представника окупаційної влади держави-агресора рф - «главою Военно-гражданской администрации Запорожской области Евгением Балицким». Відповідно до вказаного статуту на незаконне воєнізоване формування було покладено обов'язки, а саме: - проведення заходів з оборони; - запобігання та припинення диверсійної діяльності, терористичних актів на території та об'єктах стратегічної важливості, а також інших об'єктах підприємств, в установах та організаціях; - охорона особливо важливих та стратегічних об'єктів; - запобігання проникненню сторонніх осіб на території підприємств, установ і організацій, що охороняються, а також встановлення правил і заходів контрольно-пропускного режиму; - організація навчально-бойової підготовки особового складу; - проведення заходів щодо забезпечення мобілізаційної готовності підрозділів; сприяння правоохоронним органам у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки; - інші завдання, що не суперечать чинному законодавству.
Перебуваючи на посаді «командира роты» у незаконному воєнізованому формуванні мовою оригіналу - «ГУП «Добровольческий батальйон имени П.А. Судоплатова» ВГА Запорожской области» ОСОБА_6 , діючи умисно, починаючи з жовтня 2022 року здійснював набір осіб, до особового складу незаконного воєнізованого формування, проводив навчання з військової (вогневої) підготовки підлеглих йому осіб, здійснював загальне керівництво ввіреному йому особовому складі, а також не пізніше 29.03.2023 отримав він представників зф держави-агресора рф у розпорядження роти, яка входила до структури незаконного воєнізованого формування вогнепальну зброю, а саме мовою оригіналу: «АК 12 - 18 ед., РПГ 7 - 3 ед., РПК - 3 шт., ПК- 2шт., АК 74 - 3 шт.», з метою її подальшого використання під час бойових зіткнень з підрозділами Сил оборони України.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_3 , за викладених вище обставин, вчинив злочин, передбачений ч. 7 ст. 111-1 КК України - добровільна участь громадянина України в незаконному воєнізованому формуванні, створеному на тимчасово окупованій території.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (in absentia), який показань суду не давав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду не надходило.
При цьому суд враховує, що на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 24.12.2024 у межах даного кримінального провадження проводилось спеціальне досудове розслідування.
Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_3 на 24.02.2024, 26.02.2024, 27.02.2024 та повідомлення про підозру публікувалися в засобах масової інформації - газеті "Урядовий кур'єр" (№ 37 від 20.02.2024) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_3 , на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України, направлялись та вручались захиснику - адвокату ОСОБА_5 , що був забезпечений державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_3 , щоб забезпечити йому можливість безпосередньо та через захисника реалізовувати усі права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
На підставі ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17.04.2025 відносно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_5 , який був захисником на стадії досудового розслідування і обізнаний з матеріалами кримінального провадження.
Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення права на захист та доступ до правосуддя, у зв'язку із чим в судові засідання він викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про його виклик були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та шляхом здійснення публікації про виклик на офіційному веб-сайті суду.
Суд вважає, що наявні у справі чисельні документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , належним чином повідомленого про розпочате щодо нього кримінальне провадження, від реалізації права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, так само свідчать про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію ним невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п."g" п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник обвинувачуваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв'язатися з обвинуваченим та з'ясувати у нього правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення.
Водночас, захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні, реалізуючи право обвинуваченого на захист, висловив свою позицію з приводу пред'явленого обвинувачення. На думку захисника, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не доведена допустимими та належними доказами. Стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та переконливих доказів добровільності участі ОСОБА_3 y незаконному воєнізованому формуванні, створеному на тимчасово окупованій території. Докази здобуті в Інтернеті можуть бути спотворені, що викликає сумнів в їх достовірності і допустимості. Свідок сторони обвинувачення особисто жодного разу не зустрічався і не бачив ОСОБА_3 . Захисник вважає, що розгляд даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого є порушенням принципу змагальності, обвинувачений фактично був позбавлений можливості безпосередньо дослідити докази та права на перехресний допит. У зв'язку з викладеним просив закрити кримінальне провадження, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості його підзахисного за ч.7 ст.111-1 КК України в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Відповідно до ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також "нормативними актами" самопроголошених суб'єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв'язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", м. Мелітополь, Запорізької області, визнане тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 25.02.2022.
Також загальновідомим є факт створення на окупованих територіях України окупаційних адміністрацій, правоохоронних та інших воєнізованих чи владних органів.
Встановлені судом обставини підтверджуються показами свідка, отриманих під час його допиту, а також дослідженими документами.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що він особисто не знайомий, ніколи не зустрічався і не бачив ОСОБА_3 . Знає про нього з різних публікацій в Інтернеті, зокрема в Телеграм-каналах на відеоролику він розповідає журналістам про створення і діяльність незаконного воєнізованого формування, добровольчий батальйон імені Судоплатова. Також свідок бачив колись ОСОБА_3 ну публічному заході, знає що він займав різні керівні посади, тому впізнав його за зовнішніми рисами обличчя.
Під час судового розгляду були досліджені наступні документи:
- група документів, що засвідчують відповідність окремих проведених слідчих (розшукових) та процесуальних дій вимогам закону та належними особами, початок і рух кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, наявність інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, такі як: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; рапорт слідчого про виявлення кримінального правопорушення; повідомлення про початок досудового розлідування; постанови про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні; постанови про зміну групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні; постанови про призначення (та зміну) групи прокурорів у кримінальному провадженні; доручення проведення досудового розслідування; постанови прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження (т.1 а.с.127-140);
- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 24.12.2024 по справі № 331/7452/24, згідно якої до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави (т.1 а.с.141-145);
- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 24.12.2024 по справі № 331/7452/24, згідно якої надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 (т.1 а.с.146-149);
- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 17.01.2025 по справі № 331/7452/24, згідно якої накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на транспортний засіб Volkswagen Passat B6 № куз. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (т.1 а.с.150-154);
- копія листа начальника УСБУ в Тернопільській області від 06.06.2023 № 69/5/2-1452 щодо отриманої інформації стосовно ОСОБА_3 , про проходження ним військової служби в добровольчому батальйоні ім. П.А. Судоплатова, а також використання номеру мобільного телефону. До листа додана копія паспорту громадянина України ОСОБА_3 та акт огляду телеграм-каналу " ІНФОРМАЦІЯ_2 " де зафіксовано пост про діяльність добровольчого батальйону ім. П.А. Судоплатова з відповідним фотознімком з зображенням серед інших бійців ОСОБА_3 (т.1 а.с.155-162);
- протокол огляду від 18.09.2023 за участю спеціаліста ОСОБА_8 , згідно якого слідчим оглянуто інформацію розміщену у всесвітній мережі Інтернет, а саме "Официальный сайт Правительства Запорожской области". Під час огляду з вказаного сайту завантажені файли: "Указ главы военно-гражданской администрации Запорожской области "Об утверждении Устава Государственного унитарного предприятия "добровольческий батальйон имени П.А. Судоплатова" Военно-гражданской администрации Запорожской области" від 23.09.2022 № 430-у; зазначений "Устав"; "Указ главы военно-гражданской администрации Запорожской области "Об утверждении положения о Благотворительном фонде "Фонд поддержки добровольческого батальйона имени ОСОБА_9 " від 23.09.2022 № 428-у; та зазначене "Положення". Вказані файли записані на оптичний диск DVD-R, який долучено до даного протоколу (т.1 а.с.163-193);
- протокол огляду від 09.10.2023 за участю спеціаліста ОСОБА_8 , згідно якого слідчим оглянуто інформацію розміщену у всесвітній мережі Інтернет, на інформаційному каналі "VK відео", "Лента новостей Запорожья | Z", створеному у соціальній мережі "VK". Під час огляду з вказаного сайту завантажені фото-відеофайли відносно особи чоловічої статі, яка добровільно зайняла посаду командира роти в незаконному воєнізованому формуванні, що утворено на тимчасово окупованій частині території Запорізької області, в добровольчому батальйоні ім. П.А. Судоплатова. А також на сайті "Миротворець" завантажено та збережено інформацію з картки відносно ОСОБА_3 . Вказані файли записані на оптичний диск DVD-R, який долучено до даного протоколу (т.1 а.с.194-211);
- протокол огляду від 06.10.2023 за участю спеціаліста ОСОБА_8 , згідно якого слідчим оглянуто інформацію розміщену у всесвітній мережі Інтернет, на інформаційному каналі "Телевизионный центр Черноморского флота", створеному у соціальній мережі "VK". Під час огляду з вказаного сайту завантажені фото-відеофайли відносно особи чоловічої статі, яка добровільно зайняла посаду командира роти в незаконному воєнізованому формуванні, що утворено на тимчасово окупованій частині території Запорізької області, в добровольчому батальйоні ім. П.А. Судоплатова. Вказані файли записані на оптичний диск DVD-R, який долучено до даного протоколу (т.1 а.с.212-227);
- протокол огляду від 28.09.2023 за участю спеціаліста ОСОБА_8 , згідно якого слідчим оглянуто інформацію розміщену у всесвітній мережі Інтернет, на інформаційному каналі "VK відео", "Лента новостей Запорожья | Z", створеному у соціальній мережі "VK". Під час огляду з вказаного сайту завантажені фото-відеофайли відносно особи чоловічої статі, яка добровільно зайняла посаду командира роти в незаконному воєнізованому формуванні, що утворено на тимчасово окупованій частині території Запорізької області, в добровольчому батальйоні ім. П.А. Судоплатова. Вказані файли записані на оптичний диск DVD-R, який долучено до даного протоколу (т.1 а.с.228-249);
- клопотання прокурора та ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 08.01.2025 ЄУН 4807/70/25. Вказаною ухвалою надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні №22024080000000237 від 14.02.2024 за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України інформації, яка міститься у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем № 69/5/2-1392т від 01.07.2023 з додатком до нього - оптичним DVD-R диском № 4227 від 30.06.2023, а також процесуальних документів, на підставі яких отримана вказана інформація, а саме: клопотання слідчого № 59/14/К-958т від 31.05.2023 та ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду № 10/2483т від 01.06.2023 та постанови про доручення проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 59/14/714т від 12.06.2023, отриманих і складених під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022080000002083 від 21.10.2022 (т.2 а.с.1-12).
- протокол за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 01.07.2023 на виконання ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 01.06.2023 з додатками до нього. За результатами проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії отримано доступ до інформації з мессенджеру "Telegram" мобільного телефону НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , яким користується громадянин України ОСОБА_10 . Зокрема, серед іншого, зафіксовано відомості щодо діяльності і учасників незаконно створеного воєнізованого формування на тимчасово окупованій території Запорізької області, а саме: виявлено переписку з абонентом, який користується телефоном номер НОМЕР_5 , підписаного " ОСОБА_11 ", та з абонентом, який користується телефоном номер НОМЕР_6 , підписаного " ОСОБА_12 ", з абонентом, який підписаний " ОСОБА_13 ". У вказаних переписках містяться фотовідеоматеріали та дані щодо участі ОСОБА_3 у вказаному воєнізованому формуванні (т.2 а.с.13-34).
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.11.2023 з листуванням щодо виконання доручення слідчого, згідно з яким свідок ОСОБА_7 серед пред'явлених фотознімків впізнав ОСОБА_3 під № 4, про якого давав покази на допиті (т.2 а.с.35-40);
- протокол огляду від 10.11.2023, згідно з яким свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_3 серед пред'явлених фотознімків, які знаходяться на оптичному диску DVD-R № 4227 від 30.06.2023, що є додатком до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії - № 69/5/2-1392т від 01.07.2023 (т.2 а.с.41-42);
- документи, що характеризують особу обвинуваченого чи містять інформацію щодо місця проживання, інформація щодо притягнення до кримінальної відповідальності, наявність майна тощо, а саме: копія паспорта громадянина України ОСОБА_3 ; листи органу ДРАЦС щодо наявності в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актових записів відносно ОСОБА_3 про його народження та укладення і розірвання шлюбу; довідка лікаря КНП "Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги" Запорізької обласної ради від 28.09.2023 щодо відсутності обвинуваченого на обліку у лікаря нарколога та психіатра; відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (РСЦ ГСЦ МВС в Запорізькій області) Головного сервісного центру МВС №31/8-4031 від 03.10.2023, щодо наявності зареєстрованих за ОСОБА_3 транспортних засобів; довідка щодо відсутності судимостей обвинуваченого; інші документи (т.2 а.с.43-52).
Надаючи правову оцінку дослідженим доказам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Статтею 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, що передбачено ст. 85 КПК України.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 86 КПК України).
Достовірність доказів - це їхня здатність правильно та об'єктивно відображати інформацію про певні факти.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).
Оцінюючи показання свідка, що були отримані в порядку передбаченому КПК України, шляхом безпосереднього допиту в судовому засіданні під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд враховує, що вказана особа хоча особисто не бачила і не спілкувалися з обвинуваченим, проте впізнала його на фото-відеоматеріалах розміщених у всесвітній мережі Інтернет, що підтверджують участь ОСОБА_3 в незаконному воєнізованому формуванні, що утворено на тимчасово окупованій частині території Запорізької області, в добровольчому батальйоні ім. П.А. Судоплатова. Тобто вказаний свідок повідомив фактичні дані як щодо події кримінального правопорушення так і винуватості обвинуваченого у його вчиненні, а також розповів про обставини за яких він став свідками вказаних подій, тому суд вважає такі покази належними та допустимими доказами і приймає їх як такі, що прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для цього кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження документи з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку про те, що всі вони за своїм змістом несуть інформацію, яка має доказове значення, зокрема підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, тобто є належними доказами в розумінні ст. 85 КПК України.
При цьому, суд відхиляє доводи захисника обвинуваченого про відсутність належних та достатніх доказів добровільної участі ОСОБА_3 в незаконному воєнізованому формуванні.
Такого висновку суд дійшов виходячи з наступного.
Суд вважає, що обвинувачений усвідомлював факт окупації та агресії з боку Російської Федерації, створення окупаційною владою незаконних воєнізованих формувань, зайняття посади командира роти у незаконному воєнізованому формуванні, створеному на тимчасово окупованій території здійснював свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням. Про вказані обставини свідчать покази свідка і досліджені документи, зокрема матеріали НСРД, які в сукупності з іншими доказами є допустимими і достовірними. Фото-відеоматеріали, що були отриманні при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії та здобуті під час огляду інформації розміщеної у всесвітній мережі Інтернет, достатньо свідчать про те, що ОСОБА_3 добровільно обійняв вказану посаду командира роти та здійснював відповідні повноваження на цій посаді.
У матеріалах провадження відсутні об'єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 діяв не добровільно, виконував обов'язки під психічним впливом чи фізичним примусом, такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи іншим особам, або інтересам держави.
Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_3 не вживав заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України.
Вказані обставини у сукупності вказують на необґрунтованість доводів захисника ОСОБА_5 , який заперечував достатність доказів добровільності участі обвинуваченого ОСОБА_3 у незаконному воєнізованому формуванні створеному на тимчасово окупованій території.
Слід зазначити, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про те, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , мало місце, це діяння містить склад злочину, передбачений ч.7 ст.111-1 КК України, обвинувачений винний у його вчиненні, тому вважає за необхідне ухвалити обвинувальний вирок і призначити покарання обвинуваченому.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення (ст.65 КК України).
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує обставини, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, який віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, об'єктом якого стали суспільні відносини, пов'язані зі збройною агресією росії та національною безпекою України, мотиви вчиненого ним кримінального правопорушення, наявність прямого умислу, наслідки вчиненого ним діяння, його ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, позицію сторони обвинувачення та захисту з приводу покарання, також суд враховує характеристику особи обвинуваченого, яка полягає в тому, що він є особою працездатного віку, не одружений, немає на утриманні неповнолітніх дітей, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, переховується на тимчасово окупованій території України.
З урахуванням усіх обставин, загальних засад призначення покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень Закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачена можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Таке додаткове покарання щодо ОСОБА_3 є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, оскільки забезпечить у сукупності з іншими складовими покарання найбільший виховний ефект покарання.
При цьому, визначаючи розмір призначеного покарання, суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 як громадянин України, вчинив злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинив цей злочин умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без реального відбування покарання.
Також з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання обвинуваченому, не вбачає підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним ("Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року).
Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 основного покарання у вигляді позбавлення волі, то строк відбування ним покарання слід рахувати з часу його фактичного затримання.
Строк додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України.
Враховуючи те, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 24.12.2024 в порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України, обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.297-1, 323, 368, 370-371, 373, 374 376, 395, 532 КПК України, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також організаціях, що надають публічні послуги строком на 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
Строк відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати ОСОБА_3 з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також організаціях, що надають публічні послуги обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_3 основного покарання у вигляді позбавлення волі.
Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інформацію про ухвалення вироку розмістити у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1