Справа № 826/1362/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Жукова Є.О.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
02 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Перегінець Р.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року про відмову заміни боржника у виконавчих листах до відкриття виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України, Міністерства юстиції України, Київської митниці Державної митної служби України, третя особа Державна фіскальна служба України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відмовлено у заміні боржника у виконавчих листах у справі №826/1362/17.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про заміну боржника у виконавчих листах Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі №826/1362/17.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка з'явилася у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Так, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчих листах, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок боржника, а саме - Київської митниці ДФС, що випливає з рішення суду у цій справі, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, що були передані Держмитслужбі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200, отже немає підстав для здійснення правонаступництва у цій справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебував даний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України, Міністерства юстиції України, Київської митниці Державної митної служби України, третя особа Державна фіскальна служба України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці ДФС України від 07.12.2016 р. № 823-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС України з 08.12.2016 р.
Стягнуто з Київської міської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.12.2016 по 14.02.2022 у розмірі 424 064,16 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС з 08.12.2016 р. та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 871, 41 грн допущено до негайного виконання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного 16.04.2024 апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 залишено без змін.
Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
12.05.2025 року, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява представника позивача про заміну боржника у виконавчих листах Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі №826/1362/17, з Київської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39470947) на її правонаступника - Київську митницю (ЄДРПОУ 43997555)(далі по тексту - заява).
В обґрунтування заяви, представник позивача звертає увагу суду, що відбулося публічне правонаступництво (передання адміністративної компетенції), за результатами якого повноваження відповідача - Київської митниці ДФС були передані до іншого суб'єкта владних повноважень - Київської митниці, який набув адміністративну компетенцію попереднього, ставши його правонаступником.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами 1-2 статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною 5 статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Особливості розгляду заяви про заміну сторони в процедурі виконання судового рішення визначенні статтею 379 КАС України.
Так, ч. 1 статті 379 КАС України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 4 статті 379 КАС України).
З огляду на зазначене, процесуальним законодавством врегульовано не лише питання заміни сторони у виконавчому провадженні, а й у виконавчому листі у випадку, якщо виконавче провадження не відкрито. При цьому підстави та порядок заміни сторони виконавчого провадження та сторони у виконавчому листі є тотожні.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що законодавчо визначеною правовою підставою для заміни сторони у справі (виконавчому провадженні) є факт правонаступництва, а саме фактичного або компетенційного.
Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №812/1408/16) зазначав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому, обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС.
Наказом Київської митниці ДФС від 07.12.2016 року №823-0 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - «Порядок»).
Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб'єкта владних повноважень є або припинення суб'єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єктам владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під цим терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому, обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі №524/4478/17 та від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15.
Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».
Отже, у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в даній справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення припинення первісного суб'єкта - Київської митниці ДФС та переходу його прав та обов'язків (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Київської митниці.
Як вже вище зазначалося, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 року, яке набрало законної сили 16.04.2024, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС України, починаючи з 08.12.2016 року.
Станом на момент розгляду даної справи вказане рішення суду залишається невиконаним.
Отже, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби, у зв'язку з проходженням та припиненням позивачем служби в митних органах.
Таким чином, обов'язок боржника, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 14.02.2022 року, не стосується публічно-владних функцій.
З огляду на указане, заміна Київської митниці ДФС, як боржника у виконавчому листі може мати місце виключно у випадку фактичного його вибуття унаслідок припинення, та переходу всіх його прав та обов'язків до правонаступника (повного правонаступництва).
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, від 10 лютого 2022 року у справі №803/172/16, від 18 квітня 2022 року у справі №805/3965/16-а.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Пунктом 2 встановлено, що Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Частинами 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у цій справі, Київська митниця ДФС, як на час розгляду спору по суті, так і на момент вирішення питання про заміну боржника у виконавчих листах Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі №826/1362/17, перебуває в стані припинення. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Київської митниці ДФС в Єдиному державному реєстрі відсутній.
Таким чином, обов'язок боржника - Київської митниці ДФС, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 14.02.2022 року, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, що були передані Держмитслужбі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200, а тому відсутні законні підстави для здійснення правонаступництва у цій справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, щодо застосування норм матеріального права, зокрема положень постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» в частині розмежування компетенційного адміністративного (публічного) правонаступництва та зобов'язального, яке не стосується публічно-владних функцій, що були передані Державній податковій службі України, при умові не внесення запису про припинення Державної фіскальної служби України.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, враховуючи, що зобов'язання, які випливають з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 року, не стосуються публічно-владних функцій, які були передані Київській митниці, а на момент звернення ОСОБА_1 з заявою про заміну боржника, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не внесений запис про припинення Київської митниці ДФС, як боржника по даній справі, вимоги позивача про заміну боржника у виконавчих листах є передчасними та незаконними.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для заміни боржника у виконавчих листах Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року по справі №826/1362/17, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 379 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року про відмову заміни боржника у виконавчих листах до відкриття виконавчого провадження - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 05.09.2025 року