Справа № 580/1974/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА
08 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 01.05.2024 №552.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно прийняв рішення № 552 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яким вирішив скасувати дію довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи від 25.04.2022 №7102-7500570477.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 01.05.2024 №552.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам надав відповідачу довідку Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 23.03.2024 № 83 про своє навчання на денній формі з жовтня 2021 року (термін завершення навчання червень 2025 року), що свідчить про надання позивачем завідомо неправдимих відомостей щодо обставин переміщення до міста Черкаси у квітні 2022 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що висновки відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо місця реєстрації (проживання на території, де виникли обставини) не узгоджуються з дійсними обставинами справи, що вказує про безпідставність апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 прийнято до провадження дану справу та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 05 cерпня 2025 року.
У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2024 ОСОБА_1 , звернувся із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, надавши відповідачу довідку Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 23.03.2024 № 83 про своє навчання на денній формі з жовтня 2021 року (термін завершення навчання червень 2025 року).
У свою чергу, Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради прийнято оскаржуване рішення від 01.05.2024 щодо скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 25.04.2022 №7102-7500570477 відповідно до абзацу 6 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме: подання завідомо недостовірних відомостей.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено того, що позивачем подано завідомо недостовірні відомості, які вплинули на отримання довідки як внутрішньо переміщеня особа, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
У свою чергу, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону №1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно частин першої та другої статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
При цьому, згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
Відповідно до статті 12 Закону №1706-VІІІ підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно, порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок № 509).
Згідно положень пункту 2 Порядку №509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).
Заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний веб-портал електронних послуг (далі - Портал Дія).
У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).
Уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг приймає рішення та видає довідку внутрішньо переміщеній особі і реєструє заяву з формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики для включення інформації про внутрішньо переміщену особу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
З метою обліку внутрішньо переміщених осіб орган соціального захисту населення на підставі отриманої електронної справи включає інформацію про таких осіб до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Як наслідок, під час визначення підстав для надання довідки внутрішньо переміщеної особи з'ясовує обставини фактичного переміщення особи з місця проживання, що фіксується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Як свідчать матеріали справи, позивачу видана довідка від 25.04.2022 № 7102-7500570477 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради.
Вказані обставини свідчать про те, в 2022 році під час формування довідки внутрішньо переміщеної особи на заявника, не виникло сумнівів щодо обставин дійсного внутрішнього переміщення ОСОБА_1 з місця проживання у м. Олешки, Херсонська область до м. Черкаси після початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України у 2022 році.
Слід зазначити, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постанові від 17.07.2018 року по справі №265/7888/16-а.
У подальшому, Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради прийнято оскаржуване рішення від 01.05.2024 щодо скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 25.04.2022 №7102-7500570477 відповідно до абзацу 6 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме: подання завідомо недостовірних відомостей.
Так, частиною першою статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких скасовується дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, зокрема, подання завідомо недостовірних відомостей.
Разом з тим, нормами чинного законодавства України не встановлено чіткого поняття «завідомо недостовірні відомості» і не окреслено фактичних ознак, які вказують на недостовірність відомостей.
Позиція відповідача грунтується на тому, що позивач надав відповідачу довідку Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 23.03.2024 № 83 про своє навчання на денній формі з жовтня 2021 року (термін завершення навчання червень 2025 року), що суперечить інформації про зазначені заявником обставини переміщення - військові дії.
Однак, вказані обставини, жодним чином не спростовують той факт, що станом на початок повномасштабного вторгнення позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання позивача.
Відповідно до абзаців 2, 3 частини сьомої ст. 4 Закону від 20.10.2014 № 1706-VII, у разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.
У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
Крім того, положеннями статті 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.
Таким чином, діючим законодавством передбачено, що належним доказом, що підтверджує факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону є перш за все відмітка про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, враховуючи, що отримання позивачем довідки від 25.04.2022 № 7102-7500570477 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тому відповідачем не доведено, що позивачем подано завідомо недостовірні відомості, які вплинули на отримання довідки як внутрішньо переміщена особа.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко