П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33527/24
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
повний текст судового рішення
складено 30.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
28.10.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №263040015376 від 24.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу періоди провадження підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком з 17 червня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що після досягнення пенсійного віку (60 років) він 16.09.2024 через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви усі необхідні документи, проти рішенням №263040015376 від 24.09.2024 йому було відмовлено у призначені пенсії за віком у зв'язку із недостатністю страхового стажу в 31 рік. Позивач вказував, що пенсійний орган встановив наявність у нього страхового стажу 25 років 10 місяці, не зарахувавши періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2016.
Позивач вважав протиправним не зарахування до страхового стажу періодів провадження ним підприємницької діяльності загалом у 9 років 06 місяців та 22 днів, які складаються з періодів, що заявлені у позовних вимога до зарахування.
Позивач звертав увагу на те, що в період з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Оскільки до відповідача було додане свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 09 березня 2000 року, відповідач повинен був зарахувати до стажу позивача на підставі свідоцтва про реєстрацію період провадження позивачем підприємницької діяльності з 09.03.2000 по 30.06.2000.
Звертав увагу позивачі і на те, що інші періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Позивач вказував, що до заяви про призначення пенсії за віком він надав свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 09 березня 2000 року, повідомлення, звіти та квитанції про розміри та строки сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, копії свідоцтв про сплату єдиного податку за 2000-2010 року.
Проте, відповідач, не зважаючи на наявність доказів про сплату страхових внесків (єдиного внеску) лише протиправно послався на відсутність в інформаційних базах даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, частково задоволений позов ОСОБА_1 :
- визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №263040015376 від 24.09.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.09.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду 30.04.2025 по справі №420/33527/24 та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт-відповідач зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає в тому, що за приписами ст.45 Закону №1058 обов'язок в наданні достатнього пакету документів для підтвердження стажу законодавець покладає на позивача, а Головне управління не наділено повноваженнями у підтвердженні страхового стажу, а лише у відповідності до п.4.2 Порядку №22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності.
Апелянт-відповідач вказує, що за результатами розгляду наданих позивачем документів не було враховано до страхового стажу - періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2016, оскільки відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
Апелянт-відповідач звертає увагу на те, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, апелянт-відповідач вказує, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
На думку апелянта-відповідача, для зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності судом першої інстанції не враховано те, що у позивача відсутні належні документи, що підтверджують сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, та ні до суду, ні до органу Пенсійного фонду такі документи не було надано.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на невідповідність доводів апелянта фактичним обставинам, які мають значення для справи, адже період провадження позивачем підприємницької діяльності з 09.03.2000 по 30.06.2000 був підтверджений наданим до пенсійного органу та до суду свідоцтвом про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, а періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010 були підтвердженні наданими як до відповідача, так і до суду першої інстанції повідомленнями, звітами та квитанціями про розміри та строки сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, копіями свідоцтв про сплату єдиного податку за 2000-2010 року
ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення у цій частині, а саме:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди провадження підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17 червня 2024 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт-позивач зазначає, що рішення суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Так, апелянт вказує на застосування судом першої інстанції Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, в редакції яка вже була нечинна на час виникнення спірних правовідносин - 16.09.2024. Проте, подані позивачем документи до пенсійного органу та до суду першої інстанції беззаперечно підтверджують наявність у позивач страхового стажу з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010.
Порушенням норм процесуального права апелянт-позивач вважає обрання судом першої інстанції неефективного способу захисту порушеного права позивача, оскільки він не виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення виникне необхідність повторного звернення до суду.
Апелянт-позивач вказує, що на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень він забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення. Встановивши виконання позивачем усіх встановлених законодавством вимоги для призначення пенсії за віком, суд першої інстанції мав би зобов'язати відповідача до вчинення конкретних дій - зарахувати спірні періоди до страхового стажу та призначити пенсію з дня звернення із відповідною заявою.
При цьому, апелянт-позивач вказує, що при вирішенні питання про наявність права особи на призначення пенсії відповідач не наділений повноваженнями у конкретних фактичних обставинах діяти не за законом, а на власний розсуд.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 16 вересня 2024 року через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії.
Разом із заявою позивач надав такі документи:
- паспорт громадянина України у формі ID картки;
- витяг про реєстрацію місця проживання;
- довідку про присвоєння облікового номеру платника податків;
- трудову книжка НОМЕР_1 ;
- трудову книжка НОМЕР_2 ;
- диплом;
- військовий квиток;
- документи на підтвердження періоду провадження підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець, а саме:
а) свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 09 березня 2000 року;
б) за 2000 рік: повідомлення про розміри та строки сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування;
в) за 2001 рік: звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку за 2, 3, 4 квартали 2001 року;
г) за 2002 рік: квитанції про сплату єдиного податку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року; звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2002 року, повідомлення Управління ПФУ в Шевченківському районі міста Києва від 18.11.2002, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 18.12.2001;
ґ) за 2003 рік: квитанції про сплату єдиного податку за лютий, березень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003 року, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2003 року, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.12.2002;
д) за 2004 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 1 квартал, квітень, травень 2004 року, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2004 року, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 11.12.2003;
е) за 2005 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 1 квартал, 2 квартал, 3 квартал, 4 квартал 2005 року, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2005 року, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 06.12.2004;
є) за 2006 рік: квитанції про сплату єдиного податку за лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, 4 квартал 2006 року, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2006 року;
ж) за 2007 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 1 квартал, 2 квартал, 3 квартал, 4 квартал, грудень 2007 року, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2007 року, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 14.12.2006;
з) за 2008 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 1 квартал, 2 квартал, 3 квартал, 4 квартал 2008 року, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2008 року;
и) за 2009 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 2009 рік, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2009 року;
і) за 2010 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 2010 рік.
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 заповненої 05.10.1992, встановлені наступні записи про трудову діяльність:
- з 05.08.1981 по 26.05.1992 Служба в рядах Збройних силах СССР (підстава: Військовий білет НОМЕР_3 виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 );
- з 01.06.1992 по 29.08.1994 прийнятий заступником директора ПКП «Вежа» (наказ №12 від 01.06.1992 - наказ №19 від 29.08.1994);
- з 29.08.1994 прийняти на посаду директора СП «Бонус-К» (наказ №2 від 29.08.1994);
- з 01.02.1995 переведений на посаду директора з продажу СП «Бонус-К» (наказ №2 від 04.01.1995);
- 21.09.1995 звільнений по ст.36, п.5 КЗпП УССР з переведення в ООО «Бонус-Авто» на посаду директора (наказ №63/58 від 21.09.1995);
- 22.09.1995 прийнятий на посаду директора (наказ №2 від 22.09.1995);
- 12.06.1998 призначений на посаду підприємницького директора (наказ №34 від 12.06.1998);
- 01.03.1999 переведений на посаду директора (наказ №41 від 01.03.1999);
- 30.04.1999 звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України (наказ №45 від 30.04.1999);
- 03.03.2014 зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України «Про державну службу» (розпорядження 1037 від 20.03.2014);
- 27.11.2014 звільнений з посади помічника-консультанта народного депутата України у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України п. 3 ст. 36 КЗпП України (розпорядження №7212 від 26.11.2014);
- 11.02.2016 зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_3 на час його депутатських повноважень на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України «Про державну службу» (розпорядженні №216-п від 08.02.2016); з 01 травня 2016 року посада помічника-консультанта народного депутата України належить до посад патронатної служби;
- 29.08.2019 звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України п.2 ст.36 КЗпП України (розпорядження №1305-к від 27.08.2019);
- 15.10.2020 прийнятий заступником директора з безпеки (наказ №109 від 13.10.2020);
- 02.12.2020 звільнено з роботи за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №70 від 02.12.2020);
- 12.04.2021 прийнятий начальником служби безпеки (наказ №23 від 09.04.2021);
- 18.10.2021 звільнений за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №178 від 18.10.2021).
Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), складеного під час розгляду питання про призначення пенсії, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди:
- з 05.08.1981 по 26.05.1992 військова служба-інша (10 років 9 місяців 22 дні);
- з 01.06.1992 по 29.08.1994 (2 роки 2 місяці 29 днів);
- з 30.08.1994 по 01.02.1995 (0 років 5 місяців 2 дні);
- з 02.02.1995 по 21.09.1995 (0 років 7 місяців 20 днів);
- з 22.09.1995 по 12.06.1998 (2 роки 8 місяців 21 дні);
- з 13.06.1998 по 01.03.1999 (0 років 8 місяців 19 днів);
- з 02.03.1999 по 30.04.1999 (0 років 1 місяць 29 днів);
- з 01.06.2002 по 30.11.2002 (0 років 6 місяців 0 днів);
- з 01.01.2003 по 28.02.2003 (0 років 2 місця 0 днів);
- з 01.04.2003 по 30.04.2003 (0 років 1 місць 0 днів);
- з 01.07.2003 по 31.12.2003 (0 років 6 місяців 0 днів);
- з 03.03.2014 по 27.11.2014 (0 років 9 місяців 0 днів);
- з 11.02.2016 по 31.07.2019 (3 роки 5 місяців 17 днів);
- з 01.08.2019 по 29.02.2020 (0 років 7 місяців 0 днів);
- з 01.03.2020 по 31.05.2020 ФОП (карантин 01.03- 31.05.2020), ЗУ №533-IX (0 років 3 місяці 0 днів);
- з 01.06.2020 по 31.10.2020 (0 років 5 місяців 0 днів);
- з 01.11.2020 по 02.12.2020 (0 років 2 місяці 0 днів);
- з 14.01.2021 по 11.04.2021 Безробіття (0 років 3 місяці 18 днів);
- з 12.04.2021 по 18.10.2021 (0 років 7 місяців 0 днів);
- з 01.11.2021 по 01.05.2022 Безробіття (0 років 6 місяців 1день).
Страховий стаж з урахування перетину періодів склав 25 роки 10 місяці 28 днів.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України від 24.09.2024 №263040015376 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Оскаржуване рішення від 24.09.2024 містить інформацію про те, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років; вік заявника 60 років; необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік; страховий стаж заявника становить 25 років 10 місяців
Також в оскаржуваному рішенні вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховані періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2016, оскільки відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані до пенсійного органу документи, зокрема свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 09 березня 2000 року, а також копії свідоцтв про сплату єдиного податку за 2001, 2002, 2003, 2004, 2006 роки, так і інші документи (копії звітів та платіжних доручень), свідчать про сплату позивачем єдиного податку протягом періоду з 2000 по 2010 роки.
Також, суд першої інстанції врахував, що до 01.10.2013 адміністрування єдиного внеску здійснював Пенсійний фонд України, а тому відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі, за наявності при цьому поданих позивачем документів про сплату внесків, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю. Суд першої інстанції наголосив, що позивач не має відповідати за незбереження відповідачем документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов'язкове державне страхування, в той час як доказів наявності заборгованості перед пенсійним органами зі сплати необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності за спірний період, відповідач не надав та не вчинив жодних заходів щодо перевірки факту здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 й не витребував в уповноважених суб'єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію, а також не запропонував ОСОБА_1 усіх можливих способів отримання такої інформації.
Обираючи такий спосіб відновлення порушеного права як зобов'язання повторно розглянути заяву позивача, але з урахуванням висновків, викладених у рішенні, суд першої інстанції виходив з того, що такий спосіб, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, є ефективним.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Предметом спору в цій справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.09.2024 №263040015376, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком через недостатність страхового стажу, який становить 25 років, замість необхідного - 31 рік.
В оскаржуваному рішенні недостатність страхового стажу пов'язана з не зарахуванням до страхового стажу, зокрема, періодів підприємницької діяльності позивача з 01.01.2004 до 31.12.2010, через відсутність відомостей про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
При цьому, оскаржуване рішення не містить інформації щодо не зарахування періодів підприємницької діяльності позивача з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003 та з 01.05.2003 по 30.06.2003, проте, вказані періоди не зараховані до страхового стажу відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право).
Також, про не зарахування періодів підприємницької діяльності позивача з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003 та з 01.05.2003 по 30.06.2003, вказано в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.10.2024 за вих.№1500-0304-8/160305, наданому на запит адвоката позивача від 17.10.2024. У вказаному листі таке не зарахування також обґрунтоване відсутністю відомостей про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV).
Згідно з приписами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно вимог частин 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Так, частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (надалі Положення №794).
Згідно з пунктом 1 Положення №794, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган).
Пунктом 6 Положення №794 передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.
Згідно з приписами пунктів 7, 16 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.
Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Отже, на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
В період здійснення позивачем підприємницької діяльності діяв Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 за №727/98 (у редакції Указу від 28.06.1999 за №746/99) і до припинення його дії з 01.01.2012.
За приписами пункту 2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до місцевого бюджету - 43%;
- до Пенсійного фонду України - 42%;
- на обов'язкове соціальне страхування - 15%.
Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, до складу єдиного податку були включені відрахування й до Пенсійного фонду України.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010 на спрощеній системі оподаткування, на умовах сплати єдиного податку, апеляційний суд зазначає таке.
Так, статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України №1788-XII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі по тексту також - Порядок №637 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзаців другу та третього пункту 4 Порядку №637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту першого пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі Порядок №22-1 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом 4 пп.2 п.2.1 Порядку №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Матеріали справи містять докази сплати позивачем єдиного податку у період, який відповідач відмовився зарахувати до страхового стажу позивача. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані докази були надані і при зверненні позивача із заявою про призначення пенсії.
Так, до Пенсійного органу позивач надав, зокрема свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 09 березня 2000 року, а також копії свідоцтв про сплату єдиного податку за 2001, 2002, 2003, 2004, 2006 роки, інші документи (копії звітів та платіжних доручень), що свідчить про сплату позивачем єдиного податку протягом періоду з 2000 по 2010 роки.
Проте, Головне управління ПФУ в Одеській області прийнявши оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії №263040015376 від 24.09.2024, послався на відсутність відомостей про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
Як зазначив суд першої інстанції, на виконання ухвали суду Державна податкова служба України, щодо сплачених сум страхових внесків (єдиного внеску) та/або фіксованого податку фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за періоди 2000 - 2010 років, повідомила, що адміністрування єдиного внеску до 01.10.2013 здійснював Пенсійний фонд України.
Отже, для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
До 01.10.2013 функції з адміністрування єдиного внеску, сплати страхових внесків перебували в органах Пенсійного фонду України, а з 01.10.2013 функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) перейшли до органів Міндоходів в повному обсязі, після завершення всіх процедур щодо приведення нормативної бази у відповідність з чинним законодавством.
Проте, відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що позивач не має відповідати за незбереження відповідачем документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов'язкове державне страхування. Доказів наявності заборгованості перед пенсійним органами зі сплати необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності за спірний період, апелянт - пенсійний орган не надав а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції.
Проте, відповідач, відмовивши у зарахуванні до страхового стажу позивача спірний в цій справі період здійснення ним підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не вчинив жодних заходів щодо перевірки факту здійснення підприємницької діяльності з за оскаржуваний період.
Пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Пунктом 3.3. Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії;
Як правильно зазначив суд першої інстанції, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб в установленому порядку. Водночас рішення за результатами розгляду заяви приймається на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, відповідач, враховуючи гарантії закріплені в статті 46 Основного Закону України, був зобов'язаний скористатись своїм правом на отримання будь-яких необхідних документів або інформації безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.
Таким чином, доводами апеляційної скарги відповідача не спростовані висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.09.2024 №263040015376, як такого, що є необґрунтованим, прийнятим без вчинення відповідачем усіх дій для досягнення мети, з якої відповідачу надане повноваження вирішувати питання щодо призначення пенсії.
Також, колегія суддів зазначає про відсутність розсудливості з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, адже за наявності документів про сплату єдиного податку, без проведення їх перевірки є нелогічним посилання на відсутність інформації з бази даних реєстру застрахованих осіб, відомості в яку вносились саме пенсійним органом.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача щодо обраного судом першої інстанції способу відновлення порушеного права, колегія суддів зазначає таке.
Конституційне право на соціальний захист включає право на пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, проте в основу змісту спірних правовідносин покладене питання зарахування до страхового стажу період підприємницької діяльності позивача з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010, зокрема і на підставі наданих позивачем документів, які не були досліджені, вивчені та перевірені відповідачем.
Оскільки принцип офіційності полягає в тому, що адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення питання, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення, зокрема і питання щодо призначення пенсії, (ст. 16 Закону України від 17.02.2022 №2073-ІХ), повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду першої інстанції, не суперечить закону і забезпечує дійсно ефективний захист прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення було прийняте без надання відповідачем оцінки усім поданим позивачем документів, внаслідок чого надання цим документам правової оцінки судом, можливе лише в межах перегляду такої оцінки суб'єкта владних повноважень, якому законом надане повноваження на перевірки та надання оцінки доказам, що свідчать про наявність підстав для зарахування до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності.
Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують доводів і висновків суду першої інстанції щодо належності обраного судом способу відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційні скарги залишаються без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька