П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30631/24
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,
повний текст судового рішення
складено 05.06.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання надати відповідь на адвокатський запит,-
30.09.2024 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які полягають у відмові у наданні інформації стосовно ОСОБА_1 на адвокатський запит від 23 серпня 2024 року вих.№02-05/24;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області надати представнику ОСОБА_1 - адвокату Гузь Катерині Миколаївни відповідь на адвокатський запит від 23 серпня 2024 року вих.№02-05/24.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що є особою з інвалідністю першої групи, перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з метою захисту своїх прав уклав з адвокатом Гузь К.М. договір про надання правової допомоги. Проте відповідач відмовився надавати відомості та інформацію на адвокатський запит адвоката позивача, посилаючись на те, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом. Позивач вважав таку відмову у заданні відповіді на адвокатський запит протиправною, оскільки запитувана адвокатом інформація стосується клієнта та є необхідною для захисту прав клієнта, і була запитана у межах наданих адвокату повноважень, відповідно до закону та з метою наданою адвокату законом та укладених договором про надання правової допомоги.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного проводження, задоволений позов ОСОБА_1 :
- визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у наданні інформації стосовно ОСОБА_1 на адвокатський запит від 23 серпня 2024 року №02-05/24;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати представнику ОСОБА_1 - адвокату Гузь Катерині Миколаївні відповідь на адвокатський запит від 23 серпня 2024 року №02-05/24.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд не з'ясував всіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи.
Так, апелянт вказує, що запитувана в адвокатському запиті інформації становить склад відомостей реєстру застрахованих осіб, яка належність до персональних даних та конфіденційної інформації про особу, що було проігноровано судом першої інстанції. Проте, поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу лише за згодою суб'єкта персональних даних.
Апелянт зазначає, що позиція про відсутність правових підстав надавати індивідуальні відомості про застрахованих осіб з Реєстру застрахованих осіб саме за адвокатськими запитами погоджена Пенсійним Фондом України з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції проігнорував доводи Головного управління про те, що надання інформації з реєстру застрахованих осіб іншим юридичним і фізичним особам, крім органів праці та соціального захисту населення, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, допускається лише за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Також, апелянт вказує, що відповідно до пункту 8 розділу V Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 застрахована особа може отримати інформацію в паперовій формі виключно звернувшись особисто до територіального органу Пенсійного фонду України, відповідно, і представник такої особи, який не може бути наділений більшими правами, ніж сама особа, також повинен звернутись за інформацією особисто. За таких умов, на думку апелянта, помилково суд першої інстанції, не врахував, що пред'явлення документів представником застрахованої особи передбачає надання документів особисто. Іншого способу отримання даних у паперовому вигляді з реєстру застрахованих осіб, зокрема, надсилання їх на електронну адресу або поштовим зв'язком, чинним законодавством не передбачено.
На думку апелянта, адвокатським запитом адвокат не може витребувати оригінали будь-яких документів, та таку позицію підтверджено і рішенням Ради адвокатів від 15.10.2020 №103, яке згідно вимог ст.57 Закону №5076 є обов'язковими до виконання всіма адвокатами, та за приписами якого «адвокат не має права отримувати на адвокатський запит оригінали документів, незалежно від умов та мети з огляду на вимоги чинного законодавства України».
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю першої групи, що підтверджено випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААД №074109 від 26.07.2024 (а.с.12).
Гузь Катерина Миколаївна є адвокатом, що підтверджено свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №004817 від 15.11.2022 року (а.с.13)
ОСОБА_1 уклав з адвокатом Гузь Катериною Миколаївною договір про надання правничої допомоги №02-24 від 23 серпня 2024 року у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області адвокатом Гузь Катериною Миколаївною.
На підставі договору №02-24 від 23 серпня 2024 року адвокатом Гузь К.М. виготовлений ордер серії ВН №1402261 від 23.08.2024 року (а.с.12 - зворот).
23 серпня 2024 року адвокатом ОСОБА_2 направлено до Головного управління ПФУ в Одеській області адвокатський запит №02-05/24 (а.с.10), в якому адвокат повідомила, що ОСОБА_1 є пенсіонером МОУ з 1997 року безтерміново, має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, та 26 липня 2024 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом 1-ї групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААД №074109.
Також у запиті вказано, що 12 серпня 2024 року о 10:36 ОСОБА_1 електронною поштою направив до ГУ ПФУ в Одеській області заяву про призначення/перерахунок пенсії та заяву про виготовлення пенсійного посвідчення. Подати заяву через веб портал електронних послуг ПФУ було неможливо, т.я. постійно показує «Зареєструвати звернення неможливо, помилка при визначенні ЕПС за ІПН НОМЕР_1 » (заява подавалася на протязі трьох діб). Вказано у запиті, що ОСОБА_1 вважає це робиться навмисно, щоб не перераховувати пенсію, та іншим чином ОСОБА_1 подати заяви не може, оскільки обмежений в русі. В адвокатському запиті зазначено, що до теперішнього часу ОСОБА_1 не повідомлений про реєстрації його заяв, про результати прийнятих рішень, про проведення призначення/перерахунок пенсії.
Виклавши наведені вище обставини, адвокат просила:
«Повідомити належним чином, в установлені діючим законодавством строки наступну інформацію: Коли, за яким номером зареєстровані заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії та виготовлення пенсійного посвідчення?
Яке прийнято рішення по цим заявам?
Коли проведено призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 (надати новий розрахунок пенсії її всіма складовими)?» (а.с.10).
Відповідно до матеріалів справи, в додатку до адвокатського запиту були надані копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Гузь К.М. серії ОД №004817 від 15.07.2022 та ордер ВН №1402261, в якому зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються (а.с.12 - зворот, 13).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №1500-0310-8/134201 від 30.08.2024, з посиланням на приписи ст. 19, 32 Конституції України, ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.11, ст.21 Закону України «Про інформацію», ст.14, ст.16 Закону України «Про захист персональних даних», ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повідомило адвоката Гузь Катерину: «що запитувана Вами інформація містить інформацію з обмеженим доступом, а в долучених до адвокатського запиту документах відсутня згода Клієнта на обробку та поширення персональних даних, надати запитувані документи відсутні законні підстави» (а.с.11).
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подання адвокатського запиту пов'язане з наданням позивачу правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, а відтак є професійним правом адвоката, підтвердженим належними та допустимими доказами. Оскільки запитувана адвокатом інформація стосувалась пенсійного забезпечення позивача, а права адвоката є необмеженими про що було зазначено в ордері, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови у наданні інформації щодо ОСОБА_1 .
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (надалі Закон №5076-VI в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (п.1 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (п.1 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Професійні права адвоката визначені в статті 20 Закону №5076-VI та вони не є вичерпними.
Так, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правничої допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №5076-VI, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Частиною 2 статті 24 Закону №5076-VI встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (надалі Закон №2939-VI в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VІ встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше (ч.3 ст.6 Закону №2939-VІ).
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше (ч.4 ст.6 Закону №2939-VІ).
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч.8 ст.6 Закону №2939-VІ).
Як правильно встановив суд першої інстанції та не заперечує апелянт, інформація, про надання якої було зазначено в адвокатському запиті, ГУ ПФУ в Одеській області була віднесена до інформації з обмеженим доступом, а саме до конфіденційної інформації.
Відповідно до ст.7 Закону №2939-VI, конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першої статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини 1 ст.22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, право особи на інформацію є одним з її основних конституційних прав та передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, при цьому, вказану інформацію має право отримати адвокат цієї особи шляхом направлення адвокатського запиту до відповідних органів державної влади.
Таким чином, право особи (зокрема, якій надається правова допомога адвокатом) на отримання інформації є складовою її конституційного права та не може бути обмежене.
Вказане відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.04.2020 року у справі №826/7244/18.
Також, обсяг прав адвоката при наданні правової (правничої) допомоги може бути обмежений лише клієнтом, що узгоджується сторонами в договорі про надання правової допомоги та наданий обсяг прав зазначається в ордері (п.п.2, 9, 11, пп.12.8. п.12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41 (надалі Положення).
Колегія суддів зазначає, що подання адвокатом адвокатського запиту, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, є професійним правом адвоката. При цьому, достатніми документами для підтвердження повноважень адвоката у разі направлення адвокатського запиту, зокрема, до суб'єкта владних повноважень, про надання інформації та документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, є ордер та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. У випадку наявності обмежень повноважень адвоката вказана інформація зазначається в ордері на надання правової допомоги.
Як правильно встановив суд першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовано доводами апеляційної скарги, запитувана адвокатом інформація стосувалася пенсійного забезпечення позивача, а саме щодо дати та номеру реєстрації заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії та виготовлення пенсійного посвідчення, про прийняття рішення по заявам ОСОБА_1 , та щодо дати призначення/перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Також, до адвокатського запиту №02-05/24 від 23.08.2024 адвокат додав ордер ВН №1402261 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги №02-24 від 23 серпня 2024 року у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області адвокатом Гузь Катериною Миколаївною, в якому зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються (а.с.12 зв.)
Отже, ордер, який надавався до пенсійного органу разом із адвокатським запитом, містив інформацію про те, що повноваження адвоката не обмежуються, а тому підстави для відмови у наданні інформації щодо ОСОБА_1 були відсутні. За наведених обставин посилання апелянта, як на підставу для відмови у наданні відповіді на адвокатський запит, на приписи Закону України «Про захист персональних даних» щодо поширення персональних про фізичну особу лише за згодою суб'єкта персональних даних, є помилковим.
Запитувана адвокатом інформація (щодо дати та номеру реєстрації заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії та виготовлення пенсійного посвідчення, про прийняття рішення по заявам ОСОБА_1 , та щодо дати призначення/перерахунку пенсії ОСОБА_1 ) запитана на підставі та у межах повноважень адвоката, у спосіб, що визначений законом, з використанням адвокатом своїх повноважень з метою, з якою позивач надав адвокату такі повноваження.
Щодо посилання апелянта на приписи Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (надалі Положення №10-1), колегія суддів зазначає таке.
Це Положення відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до п.5 розділу І Положення №10-1, реєстр застрахованих осіб забезпечує:
облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію;
накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 розділу V Положення №10-1 встановлено, що інформація з Реєстру застрахованих осіб використовується виключно для потреб, визначених статтею 17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною першої статті 17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що інформація з Державного реєстру використовується з додержанням вимог законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних» виключно для потреб, визначених цим Законом та законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також для:
призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;
виявлення порушень законодавства про працю, у тому числі фактів використання праці неоформлених працівників, вимог законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями;
моніторингу дотримання законодавства про соціальний діалог, про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності;
обміну інформацією з Централізованим банком даних з проблем інвалідності;
накопичення, зберігання та використання відповідно до законодавства інформації про сформовані (видані), продовжені листки непрацездатності.
Інформація з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру також може надаватися центральним органам виконавчої влади та державним підприємствам, що належать до сфери їх управління, роботодавцям, банкам, підприємствам, установам та організаціям з метою її використання для обслуговування громадян (за їхньою згодою або у випадках, встановлених законом щодо захисту персональних даних) у порядку, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Преамбулою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Отже, посилання апелянта у спірних правовідносинах, як на підставу для відмови у наданні відповіді на адвокатський запит, на Положення №10-1, є помилковим.
Також, помилковим є посилання апелянта на рішення Ради адвокатів України від 15.10.2020 №103, оскільки воно стосується отримання на адвокатський запит оригіналів документів за умови їх добровільної видачі на запит адвоката, та використання їх в рамках професійної діяльності, зокрема з метою їх надання експерту для проведення експертизи.
Таким чином, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька