Провадження № 22-ц/803/7026/25 Справа № 173/3808/24 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
08 вересня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 14.02.2016 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 93289702000 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.
Відповідно до положень вказаного договору відкриває Клієнту та обслуговує окремий поточний рахунок, до якого випускається платіжна картка, у національній валюті України, який використовується та обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил. Картковий рахунок відкривається Банком в Дату встановлення ліміту кредитування згідно цього Договору.
05.12.2021 року на вимогу позичальника ОСОБА_1 АТ «Укрсиббанк» було встановлено на Картковому рахунку № НОМЕР_1 ліміт кредитування у розмірі, визначеному умовами договору.
Згідно з п. 4.2.1 договору підписанням цього Договору Позичальник засвідчує клопотання щодо надання Позичальнику додаткового кредиту (Кредитної картки) шляхом встановлення ліміту овердрафту на Картковому рахунку Позичальника.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору.
29.01.2024 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу №256, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №93289702000 від 14.02.2016 року.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №93289702000 від 14.02.2016 року в розмірі 18031,76 грн., та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що 14.02.2016 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93289702000, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.
29.01.2024 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №256.
Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №93289702000 від 14.02.2016 року. Однак, у зв'язку з великим обігом справ через електронний суд та роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зі збоями, на момент подання позовної заяви, представником Позивача було допущено технічну помилку та направлено до суду скан додатків до позовної заяви з некоректним витягом з Реєстру Боржників.
Крім того, Згідно з п. 40 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 року, Відповідальний працівник суду або інших органу чи установи в системі правосуддя перед реєстрацією документів, що надійшли в електронній формі, повинен переконатися в тому, що такий документ доступний для перегляду. У разі неможливості відкрити (переглянути) документ він не реєструється, про що складається відповідний акт, примірник якого разом з відповідним повідомленням надсилається особі. Аналізуючи вказані вище норми законодавства можна дійти висновку, що працівники апарату суду зобов'язані під час реєстрації справи перевірити наявність усіх додатків, які перелічені у позовній заяві, та в разі відсутності якогось із них скласти відповідний акт встановленого зразка.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 18031,76 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
До апеляційної скарги додано клопотання про долучення доказів до матеріалів цивільної справи №173/3808/24 а саме: витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу №256 від 29.01.2024 року.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Додаючи до апеляційної скарги витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу №256 від 29.01.2024 року, позивач не навів доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках.
Враховуючи відсутність обґрунтування позивачем поважних причин, за яких він був позбавлений можливості надати суду першої інстанції витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу №256 від 29.01.2024 року, колегія суддів не може взяти до уваги вказаний витяг з Реєстру Боржників, який наданий банком до апеляційної скарги.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що14.02.2016 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93289702000. Загальна сума кредиту на придбання товару/товарів кредитного договору становить 3521 грн. 50 коп. та була сплачена ПАТ «УкрСиббанк».
Згідно п. 3.1 Договору № 93289702000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 14.02.2016 року, сума кредиту за Договором становить 3721 грн. 50 коп. Комісія про надання довідок про стан розрахунків за кредитним зобов'язанням складає 200 грн., згідно п. 3.3 Договору.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавалися судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207,208,1047, 1055 ЦК України.
Фінансова установа належним чином виконала взяті на себе зобов'язання за укладеним з відповідачем кредитним договором.
Згідно виписки за картковим рахунком клієнта, баланс заборгованості на початок періоду, станом на 29.01.2024 року становить 13781 грн. 67 коп., відсотки - 4250 грн. 09 коп., що також підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 93289702000 від 14.02.2016 року.
Судом також встановлено, що 29.01.2024 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу №256, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк».
Згідно п. 4.1 вищезазначеного Договору право власності на права вимоги вважається таким, що перейшли від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов'язань в межах відступлених прав вимоги у Фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі прав вимоги.
Позивачем у якості доказу переходу прав вимоги до боржників щодо стягнення заборгованості надано також Акт приймання-передачі Права Вимоги від 29.01.2024 року, згідно п.2 якого Клієнт передає Фактору права вимоги, а Фактор приймає права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором та Реєстром боржників від 29.01.2024 року, що є додатком до Договору факторингу №256 від 29.01.2024 року.
Проте витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №256 від 29.01.2024 року, долучений до матеріалів справи, містить інформацію щодо права вимоги за кредитним договором № 97415597000 від 23.02.2021 року до ОСОБА_2 , тобто іншої особи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки, долучені до позовної заяви докази не підтверджують факту набуття права вимоги первісного кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором № 93289702000 від 14.02.2016 року.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підставами позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» є неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, який було укладено 14.02.2016 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1
29.01.2024 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу №256, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №93289702000 від 14.02.2016 року.
Проте витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №256 від 29.01.2024 року, долучений до матеріалів справи, містить інформацію щодо права вимоги за кредитним договором № 97415597000 від 23.02.2021 року, до ОСОБА_2 , тобто іншої особи.
В матеріалах справи відсутні необхідні, допустимі та достовірні докази щодо набуття ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прав первісного кредитора щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 93289702000 від 14.02.2016 року.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники апарату суду зобов'язані під час реєстрації справи перевірити наявність усіх додатків, які перелічені у позовній заяві, та в разі відсутності якогось із них скласти відповідний акт встановленого зразка, тому що представником позивача було допущено технічну помилку та направлено до суду скан додатків до позовної заяви з некоректним витягом з Реєстру Боржників.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 18031,76 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: