Провадження № 22-ц/803/6786/25 Справа № 191/5725/24 Суддя у 1-й інстанції - Форощук С. А. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
08 вересня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг») на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 19.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1876763, за яким ТОВ «Мілоан» на підставі платіжного доручення надало відповідачці кошти на картковий рахунок в сумі 13000 грн. Відповідачка умов кредитного договору не виконувала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.
09.10.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 03/10, за яким ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідачки за кредитним договором №1876763 за реєстром боржників, на підставі чого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача.
24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно з Додатком №1, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за договором за яким ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» передав ТОВ «ФК «Пінг-Понг» за плату належні йому права вимоги до відповідача за кредитним договором № 1876763 в сумі 31209,1 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 12610 грн., заборгованості за відсотками в сумі 17039,1грн., заборгованості за комісію в сумі 1560 грн. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов'язання за кредитним договором. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідачки суму боргу, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1876763 від 19.02.2020 року в розмірі 31209,1 грн., та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 рокуу задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (попередня назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг») просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що в змісті позовної заяви від 14.12.2024 року детально описується інформація щодо набуття права вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 1876763 від 19.02.2020 року, в тому числі щодо Додатку № 1 до Договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року, проте суд першої інстанції не звернув уваги на поданий опис до цінного листа від 07.12.2024року та не витребував реєстри прав вимоги, хоча мав таке право згідно зі ст.ст. 81, 95 ЦПК України.
Крім того, у відзиві відповідач звертав увагу на відсутність реєстрів, однак представник позивача помилково вважав, що ці документи вже містяться у справі, і тому не подав їх повторно у відповідь.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, а також просить виключити документи подані із апеляційної скарги із числа доказів по справі
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 31209,1 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
До апеляційної скарги позивачем долучено копію Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 р.; Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 р.; Опис вкладення до цінного листа від 07.12.2024 року, що підтверджує фактичну наявність вищевказаних витягів серед додатків, які були направлені Відповідачу разом з позовною заявою; виксерокопіювання витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 р. (Реєстру прав вимоги № 6); виксерокопіювання витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 р. (Реєстр прав вимоги). Та заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи.
Обґрунтовуючи причини неподання вказаних документів до суду першої інстанції, позивач зазначив, що представник позивача помилково вважав, що ці документи вже містяться у справі, і тому не подав їх повторно у відповідь.
За ч. 3 ст. 367 ЦК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідження нових доказів здійснюється у випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17.
Додані до апеляційної скарги нові докази колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивачем порушено порядок подання доказів та не обґрунтовано поважних причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44
ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Додаючи до апеляційної скарги Витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року; - Витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року; - Виксерокопіювання витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року (Реєстру прав вимоги № 6); - Виксерокопіювання витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року (Реєстр прав вимоги), позивач не навів доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Посилання на те, що позивач помилково не надав зазначені докази до суду першої інстанції не є виключними обставинами, які б давали право апеляційній інстанції залучити такі докази. Підстав для прийняття зазначених доказів не вбачається.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що9.02.2020 року на підставі Заявки на отримання кредиту № 1876763, яка була подана ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1876763 в електронній формі.
Згідно п.1.1 вказаного Договору, позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2 Договору сума кредиту становить 13000грн.; строк кредиту - 30 днів з 19.02.2020 року (п.1.3 договору), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 20.03.2020 року (п.1.4. договору).
Згідно п.1.5 вказаного Договору, сукупна вартість кредиту, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7410.00 гривень в грошовому виразі та 694,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.1.5.1-1.5.2 договору.
Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Відповідно до п.3.2.6 зазначеного Договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за
цим договором кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення
існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч.2 ст.516 ЦК
України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов'язань позичальника за договором.
Згідно п.4.1 вказаного Договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за датою спливу терміну, вказаному в п. 1.4. Договору, з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку із укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2 відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом.
Відповідно до п.5.1 Договору, позичальник підтверджує, що до підписання цього договору ознайомився з усіма його умовами (у тому числі викладеним у п. 6.3) та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua та є невід'ємною частиною цього Договору (далі- Правила). Товариство в електронній формі повідомило його шляхом надання доступу до проєкту договору (індивідуальної частини), Правил та іншої інформації розміщеної на сайті Товариства , зокрема в розділі «Документи» про відомості вказані в ч. ч. 1,2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно з пунктами 6.1, 6.3 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua. Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами ( у тому числі Правилами та Графіком розрахунків).
Відповідно до платіжного доручення №15479002 від 19.02.2020 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 за № 516875х93 грошові кошти, згідно договору 1876763, у сумі 13000 грн.
09 жовтня 2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) укладено Договір факторингу №03/10, копія договору долучена до матеріалів справи. За договором факторингу № 03/10 від 09.10.2020 року, реєстр прав вимог - означає перелік прав вимог до Боржників, що відступається за цим Договором.
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Пінг-Понг» (Фактор) укладений договір факторингу №1/15, копія договору долучена до матеріалів справи.
Згідно п.1.1 вказаного Договору, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. зазначеного Договору, права грошової вимоги вважаються відступленими Фактору в день підписання відповідного реєстру. Після переходу права вимоги до Фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Пінг-Понг» не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором №1876763 від 19.02.2020 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно відсутні докази порушення його прав з боку відповідачки та наявності у ТОВ «Пінг-Понг» права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором
Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5,7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12.
09 жовтня 2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) укладено Договір факторингу №03/10.
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Пінг-Понг» (Фактор) укладений договір факторингу №1/15.
З матеріалів справи вбачається, що до позову не було додано доказів щодо переходу права вимоги як за договором факторингу №03/10 від 09.10.2020 року від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», так і за договором факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Пінг-Понг». Так, позивачем не додані та відсутні в матеріалах справи Реєстри прав вимог, які є Додатками до зазначених договорів факторингу, зокрема відомості про відступлення права вимоги до відповідачки за кредитним договором №1876763 від 19.02.2020 року.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Враховуючи відсутність доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Посилання на те, що представник позивача помилково вважав, що ці документи вже містяться у справі, і тому не подав їх до суду не може бути прийнятим до уваги.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка
відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути
різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 31209,1 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» ( Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг») залишити без задоволення.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: