П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7914/24
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Дата і місце ухвалення: 16.07.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з нерухомого майна та зобов'язання зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, -
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна позивача, а саме: з належної ОСОБА_1 на праві власності частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 6380093), накладеного постановою АА № 648112 від 30.12.2009р.;
- зобов'язати Перший Київський відділ ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, накладеного постановою АА №648112 від 30.12.2009р., шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження, накладеного на належну належної ОСОБА_1 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер обтяження 6380093), накладений постановою АА №648112 від 30.12.2009р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (довідка від 21.01.2024р. №362616025) на належну ОСОБА_1 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 6380093), 30.12.2009р. державним нотаріусом Другої нотаріальної державної контори Одеського міського нотаріального округу Масловою М.В. було накладено арешт. В якості обтяжувача зазначено Перший Київський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції. Оскільки ОСОБА_1 не отримував від органу ДВС будь-яких постанов, винесених в межах виконавчого провадження, останній 12.02.2024р. звернувся до відповідача із заявою про зняття незаконного арешту з належного ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна. Однак, орган ДВС листом від 01.03.2024р. повідомив, що у 2009 році відносно ОСОБА_1 перебувало декілька виконавчих проваджень та встановити, по якому саме провадженню була винесена постанова про накладення арешту АА №648112 від 30.12.2009р. не представляється можливим, оскільки виконавчі провадження за 2009 рік знищені за спливом строку зберігання. Бездіяльність відповідача, яка полягає у не знятті арешту, позивач вважає протиправною та зазначав, що згідно положень Законів №606-ХІV та №1404-VІІІ після закінчення виконавчого провадження державним виконавцем повинні вживатись заходи щодо зняття арешту з нерухомого майна боржника, накладеного в рамках виконавчого провадження. Наразі на виконанні відповідача не перебувають виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна позивача, а саме: з належної ОСОБА_1 на праві власності частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 6380093), накладений постановою АА №648112 від 30.12.2009р.
Зобов'язано Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, накладеного постановою АА №648112 від 30.12.2009р. шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження, накладеного на належну належної ОСОБА_1 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 6380093), накладений постановою АА № 648112 від 30.12.2009р.
Стягнуто з Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення від 16.07.2025р. та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що станом на дату звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код за ЄДРПОУ 41406776) було припинено як юридичну особу, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.06.2023р. внесений запис за №1005561120011062839. А відтак, помилково відкривши провадження у справі суд мав його закрити на підставі п.5 ч.1 ст.238 КАС України.
Також, апелянт посилається на те, що судом належним чином не було досліджено питання предметної юрисдикції. Зокрема, судом не враховано положення ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. ОСОБА_1 не звертався із заявою/запитом щодо надання інформації зі спецрозділу АСВП про виконавчі провадження 2009 року відносно ОСОБА_1 та підстави їх відкриття.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на праві власності належить частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.01.2024р. за №362616025, на вказаний об'єкт нерухомого майна, який належить позивачу, 30 грудня 2009 року державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Масловою Марією Вячеславівною було накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 6380093).
Суб'єктом обтяження зазначеного арешту нерухомого майна зазначено Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 35048821).
Підстава - постанова В-12/422, АА №648112 від 30.12.2009р., видавник: Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ.
12.02.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Київського відділу ДВС із заявою про зняття арешту з майна.
Листом від 01.03.2023р. Київський відділ ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив ОСОБА_1 про те, що:
- перевіркою даних АСВП встановлено, що на виконанні в Київському відділі ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 , не перебувають;
- перевіркою даних АСВП, у тому числі Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, що є окремим спецпідрозділом, який є архівною складовою частиною АСВП та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВП, встановлено, що у 2009 році примусовому виконанні у Першому Київському ВДВС ОМУЮ у відношенні ОСОБА_1 перебувало декілька виконавчих проваджень. Встановити, по якому саме виконавчому провадженню, яке перебувало на виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у 2009 році, в ході проведення виконавчих дій по якому винесена постанова В-12/422, АА №648112 від 30.12.2009р., якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , не представляється можливим, оскільки виконавчі провадження за 2009 рік знищені, у зв'язку зі спливом строку зберігання, передбаченим законодавством.
Також, вказаним листом роз'яснено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав обґрунтованими доводи позивача, що у відповідності до положень Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5, знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився. Рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови. Суд зазначив, що доказів винесення державним виконавцем або його начальником постанови про зняття арешту на нерухоме майно позивача, відповідачем суду не надано, як і не надано доказів існування інших незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, зокрема щодо стягнення з нього виконавчого збору чи витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на його майно арешту та заборони його відчуження. А відтак, за висновками суду, не зняття арешту з майна при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю відповідача.
В апеляційній скарзі Київський відділ ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не заперечує висновків суду першої інстанції по суті спору. Вимоги своєї апеляційної скарги апелянт обґрунтовує посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, стверджує про порушення судом правил предметної підсудності та про розгляд справи відносно відповідача, який припинено як юридичну особу.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Щодо підсудності даного спору колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями частини першої статті 287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Колегія суддів зауважує, що для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Так, підставою цього позову ОСОБА_1 визначив наявність арешту, накладеного на його нерухоме майно та відмову відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з майна.
За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною третьою статті 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.
Як вже зазначалося, листом від 01.03.2023р. Київський відділ ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив ОСОБА_1 про те, що у 2009 році примусовому виконанні у Першому Київському ВДВС ОМУЮ у відношенні ОСОБА_1 перебувало декілька виконавчих проваджень. Встановити, по якому саме виконавчому провадженню, яке перебувало на виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у 2009 році, в ході проведення виконавчих дій по якому винесена постанова В-12/422, АА №648112 від 30.12.2009р., якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , не представляється можливим, оскільки виконавчі провадження за 2009 рік знищені, у зв'язку зі спливом строку зберігання, передбаченим законодавством.
Тобто за повідомленням органу ДВС, запис про арешт нерухомого майна неможливо ідентифікувати, як такий, що винесений в рамках конкретного виконавчого провадження.
Таким чином, за відсутності встановлених у справі обставин щодо накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 у межах певного виконавчого провадження та неможливістю встановлення відповідної обставини у зв'язку із знищенням виконавчих проваджень за 2009 рік, про що орган ДВС повідомив позивача листом від 01.03.2023р., колегія суддів вважає, що даний спір правомірно розглянуто окружним адміністративним судом.
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 лютого 2025 року у справі № 520/18834/24.
А відтак, посилання апелянта на те, що судом належним чином не було досліджено питання предметної юрисдикції даного спору, колегія суддів не приймає до уваги.
Необґрунтованими, також, колегія суддів вважає посилання апелянта на те, що суд мав би закрити провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст.238 КАС України.
Так, відповідно до п.5 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Дійсно, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41406776) припинено 06.06.2023р. в результаті реорганізації.
Як вбачається зі змісту наказу Міністерства юстиції України від 10.03.2023р. №934/5 Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) реорганізовано шляхом його приєднання до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з найменуванням Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Встановлено, що Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником відповідного реорганізованого відділу державної виконавчої служби.
Таким чином, Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п.5 ч.1 ст.238 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що Київський відділ державної виконавчої служби був обізнаний про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , оскільки відповідні матеріали та процесуальні документи надсилалися йому судом першої інстанції в електронний кабінет та були доставлені до нього, про що секретарем судового засідання складено відповідні довідки.
З вказаного слідує, що Київський відділ ДВС знав про розгляд справи та не заявляв до суду клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що при виконанні судового рішення у даній справі заінтересовані особи можуть звернутися до суду із відповідною заявою про здійснення процесуального правонаступництва.
За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року, правильність якого по суті спору апелянт не заперечує.
Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 08 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук