П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37174/24
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,
повний текст судового рішення
складено 27.05.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
У грудні 2024 року ТОВ «ДАНН.» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500080/2024/000087/2 від 23.07.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500080/2024/000281 від 23.07.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачем було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року позов задоволено повністю.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2024 року між ТОВ «Данн.» як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) як продавцем укладено договір поставки товару №AUG-00D/5 (надалі - Договір).
Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації №38816 від 10.07.2024 року до Договору (надалі - товар).
З метою митного оформлення, позивачем було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 АА 24UA500080008754U4, в якій було визначено для митного оформлення товар №1 загальною вартістю 33861,40 дол. США (графа 22).
В графі 31 МД (ІМ 40 АА) №24UA500080008754U4 Позивач визначив товар для митного оформлення, зокрема, товари (графа 32 декларації):
- радіатор біметалевий для центрального опалення - 70 шт.. Торговельна марка: BITHERM. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG XINFAN HVAC INTELLIGENT CONTROL CO., LTD;
- радіатор біметалевий для центрального опалення - 14300 шт.. Торговельна марка: KOER. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD.
Позивач вищезазначений товар визначив митною вартістю - по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43).
Разом з митною декларацією позивачем до митного органу були подані документи (графа 44):
0271 - пакувальний лист (Packing List) №61/07/2024 від 10.07.2024 року;
0380 - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial Invoice) №61/07/2024 від 10.07.2024 року;
0705 - коносамент (Bill of Lading) №238397714 від 06.05.2024 року;
0730 - автотранспортна накладна (Road consignment note) №38816 від 17.07.2024 року;
0862 - декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс №61/07/2024 від 10.07.2024 року;
m4100 - договір поставки №AUG-00D/5 від 01.04.2024 року;
4103 - специфікація №38816 від 10.07.2024 року до договору поставки №AUG-00D/5 від 01.04.2024 року.
На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, позивачем листом №38816/1 від 23.07.2024 року були надані прайс б/н від 09.07.2024 року, експертне дослідження №497/24 від 22.07.2024 року, експортна декларація №313920240504551970 від 06.05.2024 року і комерційні пропозиції продавця.
Після надання основних та додаткових документів, позивач листом №38816/2 від 23.07.2024 року просив прийняти визначену у митній декларації №24UA500080008754U4 вартість товару.
23.07.2024 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000087/2, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст.64 МК України. Прийняття такого рішення відповідач обґрунтовує в графі 33 рішення: За результатами візуальної перевірки, передбаченої ст.337 МК України, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: Згідно п.1.4, п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Водночас, в комерційних інвойсах і специфікаціях до контракту відсутня інформація щодо торговельних марок, виробників, якісних характеристик (матеріалу виготовлення) та артикулів, що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати ці документи з заявленою поставкою. У пакувальних листах відсутнє посилання на товаротранспортні документи, інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо їх відповідності поданим комерційним документам і заявленій партії товару.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
23.07.2024 року декларант додатково надіслав: прайс продавця від 09.07.2024 року б/н, в якому відсутня інформація щодо торговельної марки та виробника товару, і умови поставки EXW в якому не відповідають умовам поставки CPT Constanta Румунія в наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.05.2024 року №313920240504551970; комерційні пропозиції б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай; експертне дослідження від 22.07.2024 року №497/24, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар інших виробників і без зазначення торговельної марки. Згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару. У своєму електронному повідомленні від 23.07.2024 року імпортер зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.
Відповідно до ч.4 ст.57 МК України було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості.
Згідно ч.6 ст.54 МК України та ч.2 ст.58 МК України заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів.
У зв'язку з прийнятим рішенням, позивач 23.07.2024 року подав нову митну декларацію ІМ 40 АА 24UA500080008760U2 за скорегованою вартістю товару.
Також, 23.07.2024 року відповідачем було винесено картку відмови №UA500080/2024/000281 в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: згідно ст.55 МК України від 13.03.2012 року №4496-VI винесено рішення про коригування митної вартості від 23.07.2024 року №UA500080/2024/000087/2. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку, визначеному главою 4 МК України. Декларанту роз'яснено права викладені: у п.3 ст.52, ст.55 МК України - щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантії відповідно до розділу Х МК України; у главі 4 МК України - щодо оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня або суді.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, як зазначено вище, однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: згідно п.1.4, п.3.1 та 3.2 зовнішньоекономічного контракту детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Водночас, в комерційному інвойсі і специфікації до контракту відсутня інформація щодо торговельної марки та виробника, якісних характеристик (матеріал виготовлення) та артикулів,- що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати ці документи з заявленою поставкою. У пакувальному листі відсутнє посилання на товаротранспортні документи, інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам і заявленій партії товару.
Разом з тим, як вбачається з договору поставки №AUG-00D/5 від 01.04.2024 року пунктами 3.1, 3.2 визначено, що сторони погоджують та визначають обсяг та асортимент товару в специфікаціях, які з моменту підписання сторонами є невід'ємними частинами цього договору. Продавець зобов'язаний поставити покупцеві товар належної якості в обумовленій специфікацією кількості.
При цьому, пунктами 3.1, 3.2 договору поставки №AUG-00D/1 від 23.11.2023 року сторонами не передбачається зазначення в специфікаціях інформації безпосередньо щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів, а пункт 2.3 вказує на необхідність зазначення опису товару та його загальної кількості.
У той же час в комерційному інвойсі і специфікації вказана назва товарів, кількість та вартість. А тому, відсутність у комерційному інвойсі і специфікації до контракту інформація щодо торговельної марки та виробника, якісних характеристик (матеріал виготовлення) та артикулів не позбавляє можливості митний орган ідентифікувати ці документи з заявленою поставкою.
Крім цього, у поданій митній декларації ІМ 40 АА 24UA500080008754U4 вказана інформація щодо торговельної марки, виробника та артикулів задекларованих товарів. Також, опис товару (в тому числі зазначення торговельної марки, відомості виробника) задекларованого товару зазначено продавцем у пакувальному листі, який був наданий декларантом до митної декларації.
Щодо наступної підстави для корегування митної вартості про відсутність у пакувальному листі посилання на інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви його відповідності поданим комерційним документам, колегія суддів зазначає те, що законодавством не встановлено вимог до оформлення пакувального листа (є документом довільної форми), а крім того, у наданому до митного органу пакувальному листі міститься посилання на номер договору, а саме - №AUG-00D/5 від 01.04.2024 року який було укладено між сторонами.
Щодо доводів відповідача про те, що в прайс-листі продавця від 09.07.2024 року б/н відсутня інформація щодо торговельної марки та виробника товару, і умови поставки EXW в якому - не відповідають умовам поставки CPT Constanta Румунія в наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.05.2024 року №313920240504551970 та комерційні пропозиції б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай, слід зазначити наступне.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо опису, асортименту, торговельної марки та виробника товару, а у комерційній пропозиції - ціни товару не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Поданий прайс-лист оформлено на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю товару. Прайс-лист оформлено для широкого кола осіб, адже не містить конкретного адресата, а тому зазначення якихось умов поставки не суперечить умовам договору, адже саме в договорі сторони погоджують умови поставки. При цьому, відображена у прайс-листі вартість товарів постачальника на умовах EXW є більшою за вартість товару СРТ в наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.05.2024 року №313920240504551970, що відповідає загальній практиці ціноутворення за таких умов поставки.
В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару на умовах EXW є меншою ніж ціна вказана у поданих до митного оформлення специфікації та інвойсі на умовах DPU, що також відповідає загальній практиці ціноутворення за таких умов поставки.
Нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, тому такі документи можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 року у справі №420/2850/19. Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 року по справі №825/15796/16.
В постанові від 23.10.2020 року по справі №810/690/17 Верховний Суд зазначив, що жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 01.03.2023 року по справі №420/18880/21.
Наступним посиланням відповідача, як на підставу для коригування митної вартості є те, що у наданому висновку експерта зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар без зазначення торговельної марки і у декількох випадках без зазначення виробника.
Колегія суддів вважає такий довід відповідача неспроможним, виходячи з наступного.
Відповідачем не пояснено яким чином використання скріншотів з інтернет-сайтів з ринковими цінами на товар в експертному досліджені впливає на ціну поставленого товару або ускладнює ідентифікацію товару, враховуючи те, що дослідження проведено відносно товару та документів на нього, який було фактично імпортовано і документи на який надано до митного органу.
Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, згідно з положеннями МК України є додатковим документом, який надаватиметься на вимогу митного органу, у разі якщо документи зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто можна зробити висновок, що визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів є документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, а висновок експерта в будь-якому разі носитиме інформаційний характер, оскільки є джерелом інформації, та враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, відповідачем не зазначено об'єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості.
Крім цього, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, вказані обставини вплинули на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 року по справі №826/3098/16 дійшов висновку, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною 2 ст.53 МК України.
Також, колегія суддів зазначає, що є неспроможними посилання, як на підставу для коригування митної вартості, на те, що у наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, оскільки згідно ч.2 ст.53 МК України висновок експерта не є документом, який обов'язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
А тому, суд першої інстанції вірно зазнаочив, що зі змісту оскаржуваного рішення №UA500080/2024/000087/2 від 23.07.2024 року, не вбачається як вищевказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом ТОВ «ДАНН.» задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Верховний Суд в постанові від 17.07.2019 року по справі №809/872/17 зазначив, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Відповідно до ст.ст.189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В оскаржуваному рішенні №UA500080/2024/000087/2 від 23.07.2024 року вказано, що митним органом здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом: 1.51 дол.США/кг до 2,77 дол.США/кг (ЕМД 24UA500080007995U2 від 05.07.2024 року партія товару 58282 кг - 2,77 дол.США/кг, 23UA100330151120U0 від 18.09.2023 року торговельна марка KOER партія товару 21060 кг - 2,7716 дол.США/кг), - з урахуванням опису товару та розміру партії.
В той же час, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вказана позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 року по справі №805/2713/16-а, від 25.11.2020 року по справі №1.380.2019.001657, від 15.06.2021 року по справі №804/2584/16.
В постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказав, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Також необхідно зазначити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Враховуючи наведені висновки та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларантом до митного органу подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість імпортованого товару визначену за ціною договору.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Враховуючи все наведене, колегія суддів робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000087/2 від 23.07.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2024/000281 від 23.07.2024 року є протиправним та належать до скасування.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька