П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3652/25
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Дата і місце ухвалення 19.05.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Бітова А.І.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Єлькіної Алли Василівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2959 від 23 вересня 2024 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з моменту звернення, а саме - з 18 вересня 2024 року, призначити неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію відповідно до ст.ст.29, 34 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262- XII, в разі втрати годувальника - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вказував на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Апелянт зазначив, що з позовом позивач звернувся в 2025 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 18.09.2024 року, а тому позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду відповідно до ст. 240 КАС України.
Також апелянт посилався на те, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262- XII (далі - Закон № 2262).
Відповідно до приписів ст. 30 Закону № 2262, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону № 2262 члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Апелянт зазначив, що згідно ст. 34 пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.
В свою чергу в даному випадку рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 по справі №503/1785/15-ц вирішено стягнути з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_5 на утриманця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, на думку апелянта, на ОСОБА_1 не поширюється положення ст. 34 Закону і права на призначення пенсії в разі втрати годувальника він не має.
З огляду на зазначене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , повторно виданим 16 лютого 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), 30 липня 2022 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 .
Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , повторно видане 16 лютого 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Також матеріалами справи підтверджено, що від попереднього шлюбу з ОСОБА_4 , позивачка має неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , повторно видане 16 лютого 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Відповідно до рішення Кодимського районного суду Одеської області від 22 вересня 2015 року по справі № 503/1468/15-ц, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , зареєстрований у Пиріжнянській сільській раді, Кодимського району Одеської області, актовий запис № 5 - розірвано, неповнолітнього сина ОСОБА_1 залишено проживати з матір'ю ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрований з 09.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року по справі №503/1785/15-ц було задоволено позов ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі розміром 400 грн на кожну дитину щомісяця, до досягнення повноліття старшою дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно довідки Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21 серпня 2023 року №21.19-7084 на виконанні у Кодимському відділі ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не перебуває виконавчий документ про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до листа Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.06.2024 року №21.18-8906, направленого на адвокатський запит від 14.06.2024 року щодо надання інформації про перебування на примусовому виконанні виконавчого документа № 503/1785/15-ц від 26.10.2015 року, виданого Кодимським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено, що 02.12.2016 року до відділу на примусове виконання пред'явлено виконавчий лист №503/1785/15- ц від 26.10.2015, виданий Кодимським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також зазначено, що 02.12.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_6.
06.02.2018 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, керуючись вимогами п. 1 частини першої статті Закону України «Про виконавче провадження». Станом на лютий 2018 рік заборгованість по аліментам відсутня.
Згідно довідки Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №21.18-6863 від 13.05.2024 року, у Кодимському відділі державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебував виконавчий документ № 503/1785/15- ц від 26.10.2015 р., виданий Кодимським районним судом Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виконавче провадження закрито керуючись вимогами п. 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим 31 січня 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
На момент смерті ОСОБА_3 був військовослужбовцем Збройних Сил України та відповідно до витягу із наказу командира НОМЕР_5 окремого мотопіхотного батальйону (по особовому складу) від 08.05.2023 року № 62-РС молодшого сержанта ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку з загибеллю.
ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , але, як стверджує позивач, з 20 червня 2020 року постійно проживав разом зі нею та неповнолітніми дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в помешканні в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Кодимської міської ради Подільського району Одеської області №376 від 09 травня 2024 року, актом обстеження від 09 травня 2023 року №375, та копією витягу з наказу командира в/частини №62-РС від 08 травня 2023 року, в якому місце проживання ОСОБА_3 вказано АДРЕСА_1 .
14 травня 2024 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 про призначення йому пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 .
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області №38 від 22.05.2024 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відмовлено через наявність рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15- ц, яким з ОСОБА_1 вирішено стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , оскільки, за висновком пенсійного органу на ОСОБА_1 не поширюються положення ст. 34 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
18.09.2024 року позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 про призначення йому пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 .
На підтвердження факту перебування неповнолітнього сина ОСОБА_1 на повному утриманні ОСОБА_3 на день його смерті позивач надала акт обстеження умов проживання Кодимської міської ради Подільського району №452 від 29.08.2024 року та копію рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12.08.2024 року у справі №503/1535/24, яке набрало законної сили 12.09.2024 року, яким встановлено факт перебування дитини на утриманні ОСОБА_3 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2024 року №2959 у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відмовлено з тих підстав, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15-ц з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , а тому на ОСОБА_1 не поширюються положення ст. 34 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржила його до суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника з тих підстав, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15- ц вирішено з ОСОБА_1 стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , без урахування інших доказів наданих позивачем на підтвердження утримання ОСОБА_1 загиблим ОСОБА_3 , зокрема щодо неотримання нею аліментів від батька її сина - ОСОБА_4 , а також перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Статтею 29 Закону №2262-XII визначені умови призначення пенсій в разі втрати годувальника. Так, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Згідно ст. 30 Закону №2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31 Закону №2262-XII).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (стаття 31 Закону № 2262).
Відповідно до ст. 34 Закону №2262-XII, пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.
Згідно п.3 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Відповідно до п. 5 розділу І Порядку № 3-1 за малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заяви подаються законними представниками (батьками, усиновлювачами, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників).
Згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку № 3-1 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи, зокрема: документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділ.
Відповідно до п. 13 розділу ІІ Порядку № 3-1, за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї приймаються:
1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт;
2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Аналіз норм Закону № 2262 дає підстави для висновку про те, що пасинок в разі втрати годувальника (вітчима) має право на пенсію по втраті годувальника нарівні з рідними дітьми, однак таке право обумовлюється відсутністю факту одержання аліментів від батька.
Спірним питанням в межах даної справи є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні пасинку ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_3 з підстав наявності рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15-ц, яким вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 .
Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_2 вказувала на те, що з 2018 року рідний батько дитини ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 відповідно до рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/-ц не сплачує, будь-які виконавчі провадження з приводу виконання рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/-ц в органах державної виконавчої служби відсутні.
Судом встановлено, що вказані позивачем обставини щодо неотримання її сином ОСОБА_1 аліментів від батька підтверджуються наданими: довідкою Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21 серпня 2023 року №21.19-7084 про відсутність на виконанні у вказаному органі ДВС виконавчого документу про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; листом Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.06.2024 року №21.18-8906, зі змісту якого вбачається, що 06.02.2018 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_6, з виконання виконавчого листа №503/1785/15- ц від 26.10.2015, виданого Кодимським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборгованість по аліментам станом на лютий 2018 року відсутня; довідкою Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №21.18-6863 від 13.05.2024 року.
Відповідачем не спростовано факт неотримання ОСОБА_1 аліментів від батька.
Відмова органу Пенсійного фонду у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника пов'язана виключно з наявністю рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/-ц, без з'ясування факту отримання ОСОБА_1 аліментів від батька.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що поняття "отримання аліментів" не є тотожним із поняттям "стягнення аліментів за рішенням суду".
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що факт наявності судового рішення про стягнення з батька дитини аліментів на користь дитини не свідчить про факт отримання аліментів на утримання дитини та не може бути безумовною підставою для позбавлення особи права на отримання гарантованого законодавством пенсійного забезпечення, а тому визначені в оскаржуваному рішенні ПФУ підстави для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника не можуть вважатись обґрунтованими.
В ході розгляду справи судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 проживав разом із загиблим ОСОБА_3 (вітчимом) та перебував на його утриманні, що підтверджується рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 12.08.2024 року у справі №503/1535/24, яке було подано до органу Пенсійного фонду України.
З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що загиблий ОСОБА_3 був військовослужбовцем ЗСУ, обставини його загибелі, пов'язані із отриманням травми, одержаної в результаті нещасного випадку, яка пов'язана з проходженням ним військової служби, що підтверджується Витягом з протоколу №3302 від 04 серпня 2023 року засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що пасинок ОСОБА_3 - неповнолітній ОСОБА_1 має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2024 року №2959 про відмову у призначенні такої пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обраного судом способу захисту порушеного права слід зазначити наступне:
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідний розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 року у справі № 580/3690/23, аналізуючи вищенаведені положення КАС України, зазначив, що за приписами вказаних норм у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб'єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин щодо дотримання позивачем при зверненні до органу Пенсійного фонду вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення її неповнолітньому сину ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника та наявності у ОСОБА_1 права на призначення даного виду пенсії, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції обрано належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2959 від 23 вересня 2024 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з моменту звернення, а саме - з 18 вересня 2024 року, призначити неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію відповідно до ст.ст.29, 34 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262- XII, в разі втрати годувальника - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: О.А. Шевчук