Справа № 204/8006/25
Провадження № 2-з/204/63/25
про забезпечення позову
08 вересня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Чапали Г.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на квартиру, -
29 липня 2025 року у провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на квартиру.
19 серпня 2025 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2107955912101).
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що з наявної у нього інформації, протягом розгляду даної справи в суді, а саме 08 серпня 2025 року, відповідач продав предмет спору, а саме квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ним із громадянкою ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Філімончук О.М. ДМНО. Це дає позивачу підстави вважати, що зазначений об'єкт нерухомого майна у подальшому до моменту ухвалення рішення може бути ще неодноразово відчужений на користь третіх осіб, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду.
Також 19 серпня 2025 року разом із зазначеною заявою про забезпечення позову, позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .
Враховуючи перебування судді у відпустці, заява про забезпечення позову розглядається судом у перший робочий день після її завершення - 08 вересня 2025 року.
Ознайомившись із поданою заявою про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як слідує з отриманої судом відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1739611, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 48,2 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2107955912101) перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 08 серпня 2025 року приватним нотаріусом Філімончук Ольгою Миколаївною Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області (реєстровий №2659).
Факт відчуження вказаної квартири 08 серпня 2025 року, тобто після пред'явлення позову про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а також визнання права власності на вказану квартиру, дає підстави вважати, що зазначений об'єкт нерухомого майна у подальшому до моменту ухвалення рішення може бути повторно відчужений на користь третіх осіб, відповідно невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду.
Також суд зважає на зміст поданого позивачем ОСОБА_1 клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 , яка на даний час є власницею вказаної квартири.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема шляхом заборони вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Необхідно враховувати, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.
Ухвалюючи рішення за заявою, суд виходить з того, що викладені позивачем обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
Суд вважає обґрунтованими побоювання позивача щодо можливості подальшого повторного відчуження спірного майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у разі ухвалення рішення його на користь.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких можуть зазнати відповідачі у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачам, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149, 150-153, 157 ЦПК України, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, відносно квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,2 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2107955912101).
Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2107955912101).
Зустрічне забезпечення у справі не застосовано.
Копію ухвали негайно направити для виконання Відділу «Правобережний» Центру надання адміністративних послуг м. Дніпра (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Марії Кюрі, буд. 5).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Суддя