П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12781/24
Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
24 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 01.03.2024 №155350004718 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській призначити пенсію ОСОБА_1 починаючи з 23.02.2024 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 26.06.1995 по 30.09.1995, з 22.03.1996 по 30.09.1996, з 01.10.1996 по 28.02.1997, згідно до довідки №12/1 від 17.05.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що пенсійний орган протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди роботи з 26.06.1995 по 30.09.1995, з 22.03.1996 по 30.09.1996, з 01.10.1996 по 28.02.1997, згідно до довідки №12/1 від 17.05.2019 року, з підстав відсутності посилання на первинні документи в довідці. Позивач зазначив, що наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки, однак відсутність документів по цьому підприємству на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості, оформлені належним чином, та позбавляти позивача права на належне пенсійне забезпечення. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії. Крім того, відповідачі зазначили, що за доданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 26.06.1995 по 30.09.1995, з 22.03.1996 по 30.09.1996, з 01.10.1997 по 28.02.1997 роки, згідно довідки № 12/1 від 17.05.2019, оскільки відсутнє посилання на первинні документи в підставі видачі довідки. Відповідачі зазначили, що довідки про заробітну плату позивача не підтверджено первинними документами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області № 155350004718 від 01.03.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2024 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема апелянт зазначає, що необхідний страховий стаж для призначення позивачу пенсії, визначений частиною 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить від 15 до 21 року. Страховий стаж позивача становить 13 років 04 місяців та 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після досягнення 65 річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 23.02.2024 року звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області.
01 березня 2024 року ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення №155350004718, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Дане рішення обґрунтовано тим, що необхідний страховий стаж, визначений частиною 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", повинен становити від 15 до 21 року, в той час як страховий стаж позивача становить - 13 років 04 місяця 11 днів.
До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 26.06.1995 по 30.09.1995, з 22.03.1996 по 30.09.1996, з 01.10.1997 по 28.02.1997 роки, згідно довідки №12/1 від 17.05.2019, оскільки відсутнє посилання на первинні документи в підставі видачі довідки.
Вважаючи рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у довідках та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Крім того, суд зазначив, що у разі наявності сумнівів щодо роботи позивача, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до відповідних установ задля отримання інформації та копій документів про роботу позивача, а також вказати на необхідність надати додаткові документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ст.26 Закону № 1058, починаючи з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Відповідно до ч. 3 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За обставинами справи, пенсійним органом визначено, що ОСОБА_2 має страхового стажу 13 років 4 місяці та 11 днів.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності з 26.06.1995 по 30.09.1995, з 22.03.1996 по 30.09.1996, з 01.10.1997 по 28.02.1997 роки, згідно довідки № 12/1 від 17.05.2019, оскільки відсутнє посилання на первинні документи в підставі видачі уточнюючої архівної довідки.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Так, довідка ТОВ Фірма "К.М.Б" від 17.05.2019 за №12/1, відповідно до якої ОСОБА_1 працював в ТОВ Фірма "К.М.Б." у період з 22.03.1996 року по 30.09.1996 року та з 26.06.1995 року по 30.09.1995 року на посаді агента по реалізації за сумісництвом, з 01.10.1997 року по 28.02.1997 року на повний робочий день (основне місце роботи). Крім того, у вказаній довідці наявна інформація щодо періоду роботи, форми зайнятості, кількості робочих днів, нарахованої заробітної плати та утримання коштів в пенсійний фонд. Довідка засвідчена підписами директора та бухгалтера, а також печаткою ТОВ Фірма "К.М.Б.".
Згідно приписів п.3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно п. 4.2 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 N 18-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
У зв'язку із чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пенсійні органи у разі виникнення в них сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача та недостатності у ній відомостей про роботу, наділений правом перевірити та витребувати їх, однак цим правом не скористались.
Оскільки ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає правової оцінки рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 в цій частині.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 29 квітня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко