08 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/724/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року (суддя А.В. Сіпака)
у справі № 280/724/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області № 084550003437 від 31.12.2024 щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 рік та всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 28.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення суду в даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійним органом протиправно під час розгляду питання про призначення пенсії відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 рік по трудовій книжці колгоспника від 20.09.1982 та всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначені пенсії від 31.12.2024 № 084550003437.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення/перерахунок пенсії, наступні періоди, а саме: період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 року відповідно записів трудової книжки колгоспника від 20.09.1982 та всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а також повторно розглянути заяву позивача від 28.12.2024 за призначенням/перерахунком пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд першої інстанції виходив з того, що недотримання правил ведення трудової книжки, зокрема трудової книжки колгоспника, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Суд прийшов до висновку, що невірне заповнення записів про дату народження позивача у трудовій книжці колгоспника від 20.09.1982 та не засвідчення підписом голови колгоспу і печаткою підприємства записів щодо виконання трудової участі у господарстві, не можуть бути підставами для не зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Також, суд зауважив, що обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд звернув увагу, що записи в трудовій книжці позивача зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим наведені доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що розглянувши заяву позивача та додані до неї документи пенсійний орган встановив, що страховий стаж позивача складає 23 роки 9 місяців 2 дні. Пенсійним органом правомірно до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 20.09.1982 по 1983 рік відповідно до записів трудової книжки колгоспника, адже на титульній сторінці відсутня повна дата народження та записи про виконання трудової участі у господарстві не завірені належним чином. Крім того, пенсійним органом правомірно не зараховано до страхового стажу позивача всі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , адже на титульній сторінці рік заповнення книжки не коректний, запис з 01.04.1988 по 12.02.1997 завірено печаткою, яка непридатна до ідентифікації. Також, пенсійний орган виявив, що в заяві про призначення пенсії позивач не зазначив про отримання (не отримання) пенсійний виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації, а також позивачем долучено паспорт, в якому відсутні 6-7 сторінки.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 28.12.2024 позивач звернувся до органів ПФУ з питання призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 31.12.2024 №084550003437 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недостатністю страхового стажу, а саме: зазначено, що необхідний страховий стаж складає 31 рік, а стаж позивача 23 роки 09 місяців 03 дні.
При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до стажу позивача періоди:
період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 рік відповідно записів трудової книжки колгоспника від 20.09.1982, оскільки на титульній сторінці відсутня повна дата народження власника трудової книжки та записи про виконання трудової участі у господарстві не завірені належним чином;
всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці рік заповнення трудової книжки внесено некоректно. Додатково повідомлено, що запис про роботу з 01.04.1988 по 12.02.1997 завірено печаткою, непридатною для ідентифікації.
В заяві про призначення пенсії позивачем не зазначено про отримання (не отримання) пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Крім того позивачем долучено паспорт, в якому відсутні 6-7 сторінки.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст.62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
В спірному випадку пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано періоди:
період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 рік відповідно записів трудової книжки колгоспника від 20.09.1982, оскільки на титульній сторінці відсутня повна дата народження власника трудової книжки та записи про виконання трудової участі у господарстві не завірені належним чином;
всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці рік заповнення трудової книжки внесено некоректно. Додатково повідомляємо, що запис про роботу з 01.04.1988 по 12.02.1997 завірено печаткою, непридатною для ідентифікації.
Суд з приводу таких висновків пенсійного органу вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Виходячи з наведених норм, суд першої інстанції правильно зазначив, що трудова книжка заповнювалась роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
Судом першої інстанції правильно з'ясовано, пенсійним органом не спростовано, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить відомості про період роботи позивача. Записи про роботу позивача виконані зрозуміло в хронологічному порядку, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства.
Суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що викликають сумнів у достовірності спірних періодів роботи у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 05.08.1988, не можуть вважатися недоліком заповнення документів, що тягне за собою такий негативний наслідок для позивача як не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.
Стосовно незарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 20.09.1982 по 1983 рік.
Згідно п.2 Постанови Ради Міністрів СССР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Відтак, особи, що працювали як члени колгоспів, мали свій окремий вид трудової книжки - трудову книжку колгоспника.
Також, суд враховує встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Судом з'ясовано, що період роботи позивача з 20.09.1982 по 1983 рік підтверджуються записами трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 20.09.1982. При цьому трудова книжка колгоспника позивача містить відомості про його трудову участь в колгоспі у спірному періоді (прийнятий річний мінімум участі та інформацію про його виконання позивачем).
Пенсійний орган не ставить під сумнів достовірність та повноту записів, внесених до трудової книжки колгоспника позивача, а вказує на окремі недоліки під час оформлення поданих позивачем до пенсійного органу документів, що відповідно до позиції, яка висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а і враховується судом при розгляді цієї справи, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
В даному випадку відомості у поданих позивачем пенсійному органу документах в їх сукупності узгоджуються між собою, не містять суперечливих даних, не дають підстав для сумнівів у їх належності саме позивачу.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може впливати на вирішення питань призначення пенсії за віком, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З огляду на вищенаведене, враховуючи наявність відповідних записів у трудових книжках позивача, які є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пенсійним орган протиправно не враховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 20.09.1982 по 1983 року та згідно трудової книжки НОМЕР_2 . Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що згідно положень п. 14-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Разом з тим, згідно п. 1.8 розділу І Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Крім того, згідно п.4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Як правильно з'ясував суд першої інстанції і це скаржником не спростовано, доказів повідомлення пенсійним органом позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про неналежне оформлення поданих документів і необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, матеріали справи не містять.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення пенсійного органу № 084550003437 від 31.12.2024 не є обґрунтованим, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 280/724/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров