27 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5963/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
секретар судового засідання Соловей Л.О.
за участю представника позивача Шумейко І.П.
представника відповідача Вишнівського В.В.
розглянувши в режимі відеоконференції в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 ( суддя Маковська О.В.)
в адміністративній справі №160/5963/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів:
Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (відповідач-1),
Комітета з питань етики національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (відповідач-2),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство освіти і науки України,
про визнання протиправним та скасування рішень,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 04.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Комітету з питань етики національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України, просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №28 (41), датоване 07.07.2023 та підписане 10.07.2023, за скаргою ОСОБА_2 на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №42 (55), датоване 29.09.2023 та підписане 02.10.2023, про продовження терміну розгляду скарги на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №2 (67) від 17.01.2024, про внесення на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації кандидата юридичних наук П.Євдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» фактів академічного плагіату;
визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформлене протоколом засідання №2 (52) від 06.02.2024, в частині пункту 2 порядку денного «Про розгляд подання Комітету з питань етики про наявність у дисертації кандидата юридичних наук П.Євдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» фактів академічного плагіату»;
визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти «Про виявлення академічного плагіату в захищеній 02 липня 2020 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д17.051.07 Запорізького національного університету дисертації П.Євдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук», ухвалене на засіданні 06.02.2024.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач захистив дисертацію на здобуття наукового ступення кандидата юридичних наук на тему «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» у спеціальній вченій раді Д 17.051.07 Запорізького національного університету. Позивач зазначає, що відповідачами, за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату, прийнято оскаржувані рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню. В обгрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач зазначає, що в Статуті Національного агентства не було повноважень встановлювати факти академічного плагіату і готувати звернення до Міністерства освіти і науки України про скасування рішення вченої ради про присудження ступеня кандидата наук. Також, позивач вказує на процедурні порушення, вчинені відповідачем, під час розгляду скарги ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату. Позивач наголошує, що оскаржувані рішення порушують його права, оскільки їх наслідком є розгляд Міністерством освіти і науки України питання щодо позбавлення останнього наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати перевірку дисертацій осіб на предмет наявності/відсутності академічного плагіату. Національне агентство здійснило перевірку поданої скарги щодо плагіату та склав звіт про результати перевірки. За результатами порівняння творів, експертна установа дійшла висновку, що у творі - дисертації позивача "Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні", захищеній 02.07.2020 року у спеціалізованій вченій раді Д 17.051.07 Запорізького національного університету, використано твори без зазначення авторства. Оскільки висновки відповідача про наявність в дисертації позивача академічного плагіату знайшли своє підтвердження в ході проведення судової експертизи, то суд першої інстанції враховував їх при прийнятті рішення у даній справі та не знайшов підстав для задоволення позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу. Посилається на неповне з'ясування судом першої обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач вважає, що станом на день надходження скарги ОСОБА_2 у відповідача не було повноважень встановлювати факти академічного плагіату в дисертації і готувати звернення до Міністерства освіти і науки України про скасування рішення вченої ради про присудження ступеня кандидата наук. Вказує на процедурні порушення, вчинені відповідачем, під час розгляду скарги про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату. Вважає, що рішення відповідачів порушують права позивача, оскільки їх наслідком є розгляд Міністерством освіти і науки України питання щодо позбавлення позивача наукового ступеня кандидата юридичних наук. Апеляційна скарга фактично обґрунтовано доводами адміністративного позову.
Відповідачем Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (відповідач-1) подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Посилається на те, що згідно п.39 Порядку №1197 передбачено, що для розгляду питання про позбавлення наукового ступеню до МОН подають звернення (скарги, заяви, клопотання), зокрема, Національне агентство про позбавлення відповідного ступеня. В абз. 1, 2 п. 41 Порядку №1197 передбачено, що Національне агентство розглядає відповідно до законодавства звернення з інформацією щодо академічного плагіату та надсилає до МОН разом з супроводим листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації академічного плагіату з результатами проведеного аналізу. Встановлення наявності або відсутності академічного плагіату є одним із повноважень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти національне агентство є органом, що має дискреційні повноваження встановлювати факти академічного плагіату.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просить апеляційну скаргу задовільнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 02.07.2020 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (спеціальність 12.11.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право) на тему «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» у спеціалізованій вченій раді Д17.051.07 Запорізького національного університету.
21.06.2023 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти надійшла скарга від ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату.
07.07.2023 Комітет з питань етики на своєму засіданні ухвалив рішення №28 (41) про прийняття скарги/повідомлення ОСОБА_2 до розгляду та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у дисертації ОСОБА_1 фактів академічного плагіату та передати доповідачці звіт перевірки дисертації за допомогою програмних засобів визначення унікальності тексту та інших відомостей по суті скарги.
Комітет з питань етики 17.01.2024 ухвалив рішення №2 (67), яким вирішив внести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації фактів академічного плагіату.
Національним агентством 06.02.2024 протокол №2 (52) розглянуто подання Комітету з питань етики (рішення комітету від 17.01.2024 №2 (67)) та вирішено:
встановити у захищеній 02.07.2020 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.051.07 Запорізького національного університету дисертації П.Єкдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, факти академічного плагіату;
звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_3 наукового ступеня кандидата юридичних наук;
надіслати до Міністерства освіти і науки України копію прийнятого рішення разом з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення, а також візуального порівняння, фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів. Ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.
Національне агентство листом від 14.02.2024 №116 звернулось до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_3 наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Позивач вважає, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату, відповідачами прийняті протиправні рішення.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556 передбачає наступне:
- управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (пункт 8 частини 1 статті 12);
- Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.1, 2 статті 17);
- у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції.
Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (ч.9 ст.19).
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 №848 передбачає:
- скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства (ч.7 ст.28-1).
Статут Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №244, передбачає:
- Національне агентство встановлює відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та готує звернення до МОН про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук (пп.15 п.9);
- Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством (п. 21).
Порядок присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197 передбачає:
- для розгляду питання про позбавлення наукового ступеня до МОН подають звернення, зокрема, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти про позбавлення відповідного ступеня (п.39).
- звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти відповідно до законодавства. Національне агентство надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації (п.41).
Матеріалами справи підтверджується, що до Міністерства освіти і науки України в надійшло рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо виявлення фактів академічного плагіату в дисертації позивача, яке буде розглянуто після набрання законної сили судовим рішення у справі № 160/5963/24.
Відповідно до частини 7 статті 28-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним аґентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства.
Національне аґентство вповноважене встановлювати факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації в дисертаціях, захищених на здобуття наукових ступенів доктора, кандидата наук.
Використана у зазначених вище приписах нормативна конструкція понять «академічний плагіат» та «академічна доброчесність» дає підстави для висновку, що встановлення наявності чи відсутності порушень академічної доброчесності, одним з видів яких є академічний плагіат, є одним із повноважень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і здійснюючи реалізацію такого повноваження Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти реалізує покладені на нього законами України та Статутом публічно-владні управлінські функції, тобто діє у розумінні КАС України як суб'єкт владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути предметом оскарження у адміністративному суді.
Відносини, які виникають у процесі встановлення наявності чи відсутності академічного плагіату між Національним агентством та особою, наукова праця якої перевіряється, не є відносинами рівних суб'єктів, а такі відносини виникають саме у зв'язку із виконанням Національним агентством своїх функцій, тобто відповідні правовідносини за своєю суттю є публічно-правовими, а не приватноправовими та реалізуються за принципом «влада-підпорядкування».
Оскільки відповідачем розпочата та здійснена офіційна процедура реалізації його повноважень щодо встановлення академічного плагіату, то відповідно ним здійснено публічно-владні управлінські функції, а тому спір, який виник у зв'язку з виконанням зазначених функцій є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відповідач, в ході реалізації своїх функцій діє як суб'єкт владних повноважень і зобов'язаний дотримуватися критеріїв, передбачених у частині 2 статті 2 КАС України.
Верховний Суд в постанові від 24.07.2024 у справі №640/2357/20 вказав, що до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення.
Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду.
Прийняте суб'єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність повинні безпосередньо стосуватися правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов'язків) цієї особи.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, повноваження якого визначені Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Статутом Національного агентства, затвердженим постановою КМУ від 15.04.2015 №244 (Статут).
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII академічна доброчесність це сукупність етичних принципів та визначених Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими законами України правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
Частиною 4 статті 42 Закону України «Про освіту» визначено, що порушення академічної доброчесності вважається академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необєктивне оцінювання, надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, вплив у будь-якій формі працівника з метою здійснення ним необєктивного оцінювання результатів навчання.
Академічний плагіат це оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення текстів (оприлюднення творів мистецтв) інших авторів без зазначення авторства (ч.4 ст.42 ЗУ «Про освіту», ч.6 ст.69 ЗУ «Про вищу освіту»).
Зокрема, стаття 6 Закону України «Про освіту» визначає академічну доброчесність, як одну із основних засад державної освітньої політики та принци освітньої діяльності.
Пунктом 21 Статуту Національного агентства (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також здійснює інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.
Пунктом 11 частини 1 ст. 18 Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII та абз. 29 пункту 9 Статуту (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Національне агентство здійснює інші повноваження, передбачені законом.
В силу частини 7 статті 28-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства.
Порядок № 1197 передбачає порядок позбавлення наукових ступенів у разі встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації.
Слід зазначити, що у Порядку №1197 чітко визначено, що звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства.
Щодо доводів позивача про відсутність в його дисертації академічного плагіату, то колегія суддів апеляційної інстанції на те, що відповідно до закону України «Про вищу освіту», Порядку №1197 питання встановлення факту виявлення/не виявлення в дисертації, за результатами якої було присуджено науковий ступінь доктора (кандидата) наук та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації належить до повноважень Національного агентства.
Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частиною 9 ст. 19 Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, зокрема утворюється Комітет з питань етики, що формується з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції.
Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
Згідно із підпунктом 3.1 Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 25.02.2019, комітети будують свою роботу на принципах:
академічної доброчесності, законності, відкритості, наукової обґрунтованості, колегіальності, демократичного обговорення і вирішення питань.
Пунктом 2 розділу 2 Переліку повноважень комітетів агентства, викладеному у Додатку до Положення про комітети Національного агентства від 25.02.2019 Комітет з питань етики розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.
Пунктом 38 Порядку № 1197 передбачено, що особа, якій за рішенням МОН видано диплом доктора (кандидата) наук, може бути позбавлена відповідного ступеня у разі виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, чинних на момент прийняття рішення МОН про видачу відповідного диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.
Згідно із пунктом 41 Порядку №1197 звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне відповідно до законодавства. Національне агентство надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації:
з результатами проведеного аналізу доказів, які підтверджують факт фабрикації, фальсифікації;
з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання;
з посиланням на норми законодавства.
Отже, Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється відповідні повноваження щодо питань встановлення фактів академічного плагіату.
При цьому, у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, зокрема утворюється Комітет з питань етики, що формується з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції.
Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
Таким чином, відповідачі мають відповідні повноваження щодо питань академічної доброчесності, якості освіти, встановлення фактів академічного плагіату та ін., та діють у відповідності до вимог законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 02.07.2020 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (спеціальність 12.11.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право) на тему «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» у спеціалізованій вченій раді Д17.051.07 Запорізького національного університету.
21.06.2023 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти надійшла скарга від ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату.
07.07.2023 Комітет з питань етики на своєму засіданні ухвалив рішення №28 (41) про прийняття скарги/повідомлення ОСОБА_2 до розгляду та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у дисертації ОСОБА_1 фактів академічного плагіату та передати доповідачці звіт перевірки дисертації за допомогою програмних засобів визначення унікальності тексту та інших відомостей по суті скарги.
Комітет з питань етики 17.01.2024 ухвалив рішення №2 (67), яким вирішив внести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації фактів академічного плагіату.
Національним агентством 06.02.2024 протокол №2 (52) розглянуто подання Комітету з питань етики (рішення комітету від 17.01.2024 №2 (67)) та вирішено встановити у захищеній 02.07.2020 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.051.07 Запорізького національного університету дисертації П.Єкдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, факти академічного плагіату;
звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_3 наукового ступеня кандидата юридичних наук;
надіслати до Міністерства освіти і науки України копію прийнятого рішення разом з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення, а також візуального порівняння, фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів. Ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.
Національне агентство листом від 14.02.2024 №116 звернулось до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_3 наукового ступеня кандидата юридичних наук.
При цьому позивач зазначає про відсутність в його дисертації академічного плагіату.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності проведено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, за результатами якої складено Висновок експерта від 29.11.2024 №505/1/24, у якому в розділі «Дослідження» зазначено, що для вирішення питання було здійснено аналіз чинних нормативно- правових актів у сфері авторського права, вивчено матеріали надані на дослідження.
Конституція України у статті 3 встановлює:
«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». У системі конституційних прав і свобод людини важливе місце Основний Закон приділяє утвердженню та захисту права власності, включаючи право інтелектуальної власності.
Частина 1, 2 статті 41 Конституції України визначають:
«Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності».
При цьому, право приватної власності, в тому числі й результати інтелектуальної, творчої діяльності, набувається в порядку, визначеному законом.
Авторське право, його об'єкти і суб'єкти, виникнення авторського права, майнові права інтелектуальної власності на твір, форми використання твору, а також випадки правомірного використання твору без згоди автора регулюються Цивільним кодексом України (ст. 433-448 і ін.), Законом України «Про авторське право і суміжні права» №3792-XII, іншими актами чинного законодавства.
Так Цивільний кодекс України (ЦКК) у частині 1 ст. 433 визначає об'єктами авторського права твори, а саме - «літературні та художні твори, зокрема:
романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;
музичні твори (з текстом або без тексту);
аудіовізуальні твори;
твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва;
ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;
збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності».
Згідно змісту ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами авторського права, зокрема, є:
літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо), виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори, драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки, похідні твори, збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини.
Згідно з Законом України «Про авторське право і суміжні права», охороні підлягають всі твори, зазначені у частині 1 вище наведеної статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, в друкованому вигляді мовою оригіналу на паперовому або електронному носії, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), правова охорона яких поширюється тільки на форму їх вираження.
Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, концепції, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» №3792-XII, автором твору є «фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір».
Автор твору є первинним суб'єктом авторського права.
У свою чергу, твір - це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли в процесі творчої діяльності автора і знайшли свої відображення у певній об'єктивній формі.
Відповідно до положень «Методики проведення експертних досліджень літературних творів наукового характеру», «Твір (сотрозіііоп) визначається як результат творчої діяльності автора, виражений в оригінальній об'єктивній відтворюваній формі».
Згідно з положеннями Цивільного кодексу України і спеціального Закону України «Про авторське право і суміжні права», літературний твір визнається об'єктом авторського права, якщо він має визначені законом ознаки, а саме:
а)творчий характер;
б)вираження в об'єктивній формі.
Коли йдеться про літературний твір наукового характеру, як об'єкт авторського права, то «Методика проведення експертних досліджень літературних творів наукового характеру», а також спеціальна наукова література визначають, що науковий твір:
«а) є результатом наукової творчості, а тому являє собою певний науковий результат;
б) цей результат має бути виражений у певній об'єктивній формі, а саме:
втілений у літературний твір наукового характеру».
Щодо використання одного літературного твору при створенні іншого слід зазначити наступне.
Чинне законодавство України вичерпно визначає форми використання твору.
Так, статтею 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» №3792-XII визначено, що «способами використання твору є»:
1)відтворення;
2)включення до складеного твору;
3)включення до іншого твору, крім складеного твору;
4)розповсюдження примірників твору;
5)імпорт примірників твору;
6)здавання в найм або в позичку примірників твору;
7)публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;
8)переклад;
9)переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.
Разом із тим, відтворення твору має бути правомірним і не допускати порушення авторських прав автора твору.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права» №3792-XII без дозволу суб'єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:
1) використання цитат, включаючи їх переклад з інших мов, з правомірно опублікованих творів, у тому числі статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо це зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору (повідомлення), до якого цитати включаються, із семантичним та/або графічним виділенням меж цитати.
Обов'язковим компонентом будь-якої наукової роботи є наукове цитування.
У наукових роботах наводяться посилання на джерело, з якого запозичено матеріали або окремі результати, або на ідеї та висновки яких розробляються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота.
Такі посилання дають можливість знайти відповідні джерела, перевірити достовірність цитування, одержати необхідну інформацію про ці джерела (його зміст, мову, об'єм).
Законом «Про авторське право і суміжні права» визначено «цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні».
Для дисертації, згідно з пунктом 8 Вимог до оформлення дисертації, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2017 № 40:
«У разі використання наукових результатів, ідей, публікацій та інших матеріалів інших авторів у тексті дисертації обов'язково повинні бути посилання на публікації цих авторів.
Фрагменти оприлюднених (опублікованих) текстів інших авторів (цитати) можуть включатися до дисертації виключно із посиланням на джерело (крім фрагментів, які не несуть самостійного змістовного навантаження)».
Колегія суддів апеляційної інстанції надаючи оцінку зазначеним правовідносинам також бере до уваги, що Верховний Суд у справі 560/8264/24 прийняв постанова від 03.06.2025 згідно якої зазначив, що усі дисертації, незалежно від дати їхнього захисту, можуть бути перевірені на плагіат, а виявлення плагіату не є ретроспективним застосуванням закону. Верховний Суд встановив, що використання чужих текстів без належного посилання є плагіатом, а перевірка таких робіт захищає авторські права і забезпечує академічну доброчесність.
Зокрема, Верховний Суд вказав, що є безпідставними доводи про те, що треба використовувати принцип незворотності дії закону в часі, що норми про академічний плагіат, запроваджені Законом України «Про вищу освіту» №1556-VII, не можуть застосовуватися до дисертацій, захищених до 06.09.2014 року, тобто до набрання чинності Законом №1556-VII.
Так, принцип незворотності дії закону не порушений, оскільки Закон № 1556-VII не встановлює нової заборони або відповідальності за плагіат, а лише конкретизує способи виявлення порушень академічної доброчесності, передбачених етичними та нормативними положеннями, що діяли раніше. Саме тому застосування процедур, передбачених зазначеним Законом, для виявлення порушень, допущених раніше, не є ретроспективним застосуванням нових санкцій, а є належною реакцією держави на триваюче порушення прав третіх осіб.
Етичний кодекс ученого України, затверджений Національною академією наук України у 2009 році, також встановлює основні етичні принципи та норми поведінки для науковців, у пункті 2.3 зобов'язує учених забезпечувати бездоганну чесність та прозорість на всіх стадіях наукового дослідження, вважати неприпустимими прояви шахрайства, зокрема фабрикування та фальшування даних, піратства та плагіату.
Незалежно від часу захисту наукової роботи плагіат завжди визнавався порушенням етичних норм у сфері науки та освіти і збереження "скомпрометованої" роботи (з плагіатом, фабрикацією чи фальсифікованої) як зразка для інших суперечило б принципам академічної доброчесності.
Закон України «Про вищу освіту» №1556-VII не має зворотної дії в часі, проте запроваджує механізми, які дають змогу здійснювати перевірку дисертацій та/або наукових статей на академічний плагіат, тобто, регулює триваючі правовідносини автора наукової роботи та необмеженої кількості користувачів такої роботи.
Виявлення плагіату в наукових роботах, захищених до 2014 року, не є ретроспективним застосуванням відповідальності, а радше інструментом для захисту порушених авторських прав та забезпечення академічної доброчесності у теперішньому часі, оскільки академічна відповідальність перебуває в етичній площині.
Після оприлюднення наукова робота може використовуватися, цитуватися та поширюватися. Якщо дисертація містить плагіат, то порушення авторських прав інших осіб є не одномоментним актом, а триваючим порушенням. Кожне подальше використання твору, що містить плагіат, або його доступність для необмеженого кола осіб, продовжує завдавати шкоди авторам оригінальних джерел.
Таким чином, перевірка робіт на плагіат, незалежно від дати їхнього захисту, є необхідною для припинення триваючих порушень.
Ігнорування можливості перевірки робіт, захищених до 2014 року, посилаючись лише на відсутність зворотної дії Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII, обмежувало б дію прав авторів. Тобто, якщо порушення авторських прав було допущено до 2014 року, то ці права фактично не підлягають захисту.
Верховний Суд підкреслює, що перевірка фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації може бути проведена у будь-який час, незалежно від часу захисту наукової роботи, за умови дотримання визначеної законодавством адміністративної процедури, оскільки академічна доброчесність вважається одним із найвищих пріоритетів у науковій (творчій, освітній) діяльності.
Плагіат, фабрикація чи фальсифікація не може заохочуватися, оскільки завдає шкоди репутації не лише окремої інституції (закладу вищої освіти чи наукової установи), але й загалом довірі до наукових ступенів. Перевірка наукових робіт на предмет наявності академічного плагіату має формувати, зокрема, превентивний вплив, навіть якщо порушення виявлене через багато років після захисту дисертацій чи іншої наукової або творчої роботи.
Верховний Суд у справі 560/8264/24 постанова від 03.06.2025 наголосив, що суди адміністративної юрисдикції не мають повноважень перевіряти наявність чи відсутність академічного плагіату в дисертації, оскільки це є дискреційними повноваженнями (функцією) Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Верховний Суд чітко зазначив, що використання чужих текстів без належного посилання на джерело відповідно до Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII та Закону України «Про авторське право і суміжні права» №3792-XII є плагіатом, незалежно від того, чи мав позивач дозвіл наукового керівника.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши процедуру прийняття відповідачами рішень, що оскаржує позивач, встановив, що вони прийняті без порушень процедури прийняття таких рішень.
Як наслідок, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 в адміністративній справі №160/5963/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 27.08.2025.
Повне судове рішення складено 03.09.2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова