28 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/387/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року (головуючий суддя Кисіль Р.В.)
в адміністративній справі №280/387/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_2 , звернувся 17.01.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 20.08.2024 року № 262940019478;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи: з 01.06.1990 по 01.03.2003 року та зарахувавши до страхового стажу Позивача період навчання з 01.09.1985 по 23.02.1988 року та період роботи з 01.06.1990 по 19.02.1992 року та призначити позивачу з пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 13.08.2024.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що досягнувши 56-річного віку звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення № 262940019478 від 20.08.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, у зв'язку з відсутністю належного підтвердження пільгового стажу 12 років 6 місяців на дату звернення. Зазначає, що має відповідні записи у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 31.08.1987 року щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу набутого позивачем за час роботи в Запорізькій ГРЕС імені ХХV з'їзду КПРС (Дніпровської ГЕС). Вважає рішення про відмову у призначенні пенсії № 262940019478 від 20.08.2024 протиправним та таким, що порушує право позивача на соціальний захист, прямо передбачене Конституцією України. На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №262940019478 від 20.08.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 року по 23.02.1988 року, до його страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 період роботи з 01.06.1990 по 01.03.2003 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В іншій частині вимог, - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що з метою ефективного поновлення прав позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №262940019478 від 20.08.2024 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 року по 23.02.1988 року, до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 період роботи з 01.06.1990 по 01.03.2003 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем з'ясовано, що страховий стаж склав 27 років 10 місяців 21 день, вік позивача - 56 років 18 днів, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працював на Запорізькій ГРЕС ім. ХХV з'їзду КПРС з 01.06.1990 по 01.03.2003 на посаді машиніста-обхідника по турбінному устаткуванню. Покликається на те, що для підтвердження стажу роботи за відповідними професіями (посадами) в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці протягом повного робочого дня, уточнюючі довідки, видаються підприємствами, установами, організаціями або їх правонаступниками відповідно до пункту 20 Порядку № 637. Наголошує, що підстав для зарахування періоду роботи з 01.06.1990 по 01.03.2003 рік до пільгового стажу позивачу без відповідних довідок у Головного управління, підстав немає. Вважає, що оскаржуване у судовому порядку рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення, є правомірним
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №262940019478 від 20 серпня 2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю належного підтвердження пільгового стажу 12 років 6 місяців на дату звернення.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 20.08.2024 року № 262940019478.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;
створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням відповідача від 20.08.2024 року № 262940019478 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку№2, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи 12 років 6 місяців на дату звернення.
При цьому, у зазначеному рішенні вказано, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працював на Запорізькій ГРЕС ім. ХХV з'їзду КПРС з 01.06.1990 по 01.03.2003 на посаді машиніста-обхідника по турбінному устаткуванню. Для підтвердження стажу роботи за відповідними професіями (посадами) в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці протягом повного робочого дня, уточнюючі довідки, видаються підприємствами, установами, організаціями або їх правонаступниками відповідно до пункту 20 Порядку № 637.
З цього приводу слід апеляційної інстанції зауважує, що статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано:
періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Матеріалами справи підтверджується, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 31.08.1987 містить записи про роботу позивача з 01.06.1990 по 01.03.2003 у Запорізькій ГРЕС ім. ХХV з'їзду КПРС на посаді машиніста-обхідника по турбінному устаткуванню.
В силу пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Норми пункту 3 Порядку № 637 передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу позивача у спірні періоди.
Оскільки всі записи відображені в трудовій книжці позивача, відтак, відсутня необхідність витребування уточнюючої довідки про пільговий стаж.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для незарахування позивачу до пільгового стажу по Списку № 2 спірних періодів роботи, з огляду на наявність записів трудової книжки. Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 01.06.1990 по 01.03.2003 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач покликається на те, що до його страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1985 року по 23.02.1988 року, згідно наданого до позову диплому та період роботи з 01.06.1990 року по 19.02.1992 року в Запорізькій ГРЕС ім. ХХV з'їзду КПРС на посаді машиніста - обхідника по турбінному устаткуванню. Вказане підтверджується розрахунком стажу, натомість у спірному рішення не обґрунтовано підстав неврахування вказаних періодів.
За приписами п. д ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Позивач, згідно записів у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 31.08.1987 року, з 01.09.1985 року по 23.02.1988 року навчався в Придніпровському енергобудівельному технікумі по спеціальності «Паротурбінні установки теплових електростанцій», що також підтверджується дублікатом диплому НОМЕР_2 від 28.05.2001.
Будь-яких зауважень щодо наданих документів, чи записів у трудовій книжці відповідачем не було наведено, так само як і не обґрунтовано підстав неврахування вказаних періодів.
Тож, період навчання з 01.09.1985 року по 23.02.1988 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Водночас, період з 01.06.1990 року по 19.02.1992 року входить до періоду роботи позивача за Списком 2 з 01.06.1990 по 01.03.2003, та, як вже було встановлено судом вище, підлягає врахуванню до пільгового стажу по Списку № 2, а відповідно і до страхового стажу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 262940019478 від 20.08.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо способу захисту прав позивача, суд зазначає, що частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Водночас, адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Херсонській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.
Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин, з метою ефективного поновлення прав позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №262940019478 від 20.08.2024 про відмову у призначенні пенсії.
І, як наслідок, зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 року по 23.02.1988 року, до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 період роботи з 01.06.1990 по 01.03.2003 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 28.08.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова