03 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25951/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року
у справі №160/25951/24
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0325750411 від 28 травня 2024 рок, яким до товариства застосовано штраф в сумі 2736,39 грн за порушення термінів сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки обов'язок сплати за податковими зобов'язаннями виник під час ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», тому законні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 25.02.2022 позивач перебуває у стані ліквідації, тому у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Податкового кодексу України та прийняття 28.05.2024 оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки в силу приписів ч. 3ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у вказаний період у позивача не могло виникнути жодних додаткових зобов'язань, окрім пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, а відтак до останнього не могли бути застосовані штрафні та фінансові санкції.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не надав оцінки тій обставині, що заборона нарахування зобов'язань, не пов'язаних з процедурою ліквідації, існує для банків, в яких запроваджена тимчасова адміністрація, проте Тимчасової адміністрації банку позивача не запроваджено. Скаржник наполягає, що підставами для припинення податкового обов'язку є ліквідація юридичної особи (пп 37.3.1 п. 37.1 ст. 37 ПК України). Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч. 7 ст. 77 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ). Також відповідач зауважує, що позивачем не надано заяву про відсутність можливості виконання платником податків податкових обов'язків.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечуєш, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване, посилаючись на безпідставність доводів контролюючого органу.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану», Правлінням Національного банку України прийнято рішення №90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
На підставі означеного рішення Правління Національного банку України №90-рш/БТ від 25.02.2022 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 № 130 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» строком на три роки з 25.02.2022 по 24.02.2025.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, призначено ОСОБА_1 строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.
Відповідачем на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченими юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 0039002).
За результатами перевірки складений акт № 25913/04-36-04-11-06/00039002 від 22.04.2024.
Перевіркою встановлено порушення ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченими юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, визначених пунктом 266.10 ст. 266 ПК України.
До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» самостійно задекларувало податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно податкової декларації від 09.03.2022 № 9022418247 на 2022 рік.
Граничний термін сплати грошового зобов'язання по податковій декларації від 09.03.2022 № 9022418247:
30.04.2022 - фактично сплачено 26.07.2023 - 10878,56 грн. (кількість днів прострочення 426);
30.07.2022 - фактично сплачено 26.07.2023 - 10878,56 грн. (кількість днів прострочення 362);
31.01.2023 - фактично сплачено 27.09.2023 - 5606,65 грн. (кількість днів прострочення 240).
На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0325750411 від 28.05.2024, яким позивачу відповідно до ст.124 ПК України нарахований штраф в сумі 2736,39 грн. за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб за період липень та вересень 2023 року.
Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 124. 1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Застосовуючи до позивача штрафну санкцію відповідно до наведеної норми Податкового кодексу України, контролюючий орган виходив з визначеної у ст.1 Податкового кодексу України сфери дії Податкового кодексу України та закріпленого в пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 ПК України принципу загальності оподаткування, згідно якому кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Позиція відповідача у спірних відносинах полягає в тому, що відповідно до п.7.3 ст.7 ПК України будь-які питання нарахування та сплати податків і зборів, в тому числі банками, в яких запроваджено тимчасову адміністрацію та які перебувають в стадії ліквідації (крім питань погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), регулюються виключно Податковим кодексом та не можуть здійснюватися у будь-який інший спосіб, ніж визначений Кодексом.
Водночас відповідач посилається на положення п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Також відповідач погоджується, що для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), пріоритетними є норми Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Разом з тим, відповідач звертає увагу, що в спірному випадку Тимчасова адміністрація банку на запроваджена. Крім того, зауважує, що ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» здійснює свою господарську діяльність і самостійно до контролюючих органів подає податкову звітність та декларує податкові зобов'язання.
При цьому відповідач зазначає, що відповідно до пп.37.3.1 п.37.1 ст.37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку є ліквідація юридичної особи.
Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч.7 ст.77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ).
Надаючи оцінку спірним відносинам у цій справі, суд першої інстанції визнав помилковою позицію контролюючого органу, з цим суд апеляційної інстанції погоджується.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ч. 5, 6 ст. 77 Закону №2121-III).
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI.
Згідно статті 1 Закону №4452-VI, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Пунктом 16 статті 2 Закону №4452-VI встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону №4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Пунктом 5 статті 36 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зокрема: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (пп.3).
Частиною 5 статті 45 Закону №4452-VI визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.
Згідно з п.3 ч. 2 ст. 46 Закону №4452-VI , з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 цього Закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Також відповідно до п. 2.4 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
До витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, належать витрати щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вимоги за зобов'язаннями банку зі сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 Закону.
Системний аналіз наведених норм діє підстави для висновку, що ліквідаційна процедура банку за рішенням Національного банку України розпочинається з моменту отримання такого рішення Фондом. З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов'язань останнього вважається таким, що настав. Зобов'язання банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Передбачений Податковим кодексом України загальний порядок стягнення податкового боргу не поширюється на стягнення податкового боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку. Стягнення такого податкового боргу здійснюється шляхом пред'явлення до банку в особі уповноваженої особи позову про акцептування вимог і віднесення їх до належної черги погашення (пункт 1 частини 2, частина 4 статті 49 Закону №4452-VI).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №804/3813/16 (провадження №11-1409апп18) та у постанові Верховного Суду від 23.02.2024 у справі №818/1202/17.
Таким чином, нарахування та декларування податків і зборів проводиться банком в стадії ліквідації згідно з вимогами Податкового кодексу України, а питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу регулюються виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Отже, під час вирішення спірних правовідносин визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов'язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції, і відповідно до норм Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (абз.1 ч. 3 ст. 46) таким періодом є строк проведення ліквідації банківської установи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17.12.2020 у справі № 825/2771/15, від 04.12.2018 у справі №826/11017/16.
Як встановлено судом вище, процедура ліквідації ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» розпочата з 25.02.2022.
Камеральна перевірка щодо порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК», проведена 22.04.2024 (№ 25913/04-36-04-11-06/00039002 від 22.04.2024).
Штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковою декларацією від 09.03.2022 № 9022418247 застосовані оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням 28.05.2024 за вчинені порушення в липні та вересні 2023 року.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що контролюючим органом застосовані штрафні (фінансові) санкції у період здійснення ліквідаційної процедури банка, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0325750411 від 28 травня 2024 року, оскільки такі зобов'язання є додатковими в розумінні ч.3 ст.46 Закону №4452-VI і не пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури (ч.2 ст.52 Закону №4452-VI).
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №160/25951/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, встановлені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.А. Щербак