08 вересня 2025 р.Справа № 520/23556/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., повний текст складено 01.07.25 по справі № 520/23556/23
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області , Державної судової адміністрації України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
02.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить суд: вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року по справі №520/23556/23, шляхом його зміни на стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року (з утриманням з цих сум, передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління) в розмірі 518 457 (п'ятсот вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 11 копійок.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №520/23556/23.
17.06.2025 головний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанська Яна Володимирівна звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року у розмірі 417 357,98 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 прийнято до розгляду заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №520/23556/23.
Об'єднано заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №520/23556/23 в одне провадження із заявою ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №520/23556/23.
Заяви обґрунтовані тим, що Територіальне управління здійснило розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 серпня року (розрахунки на 3-х аркушах від 18.09.2024 за №04-49/420, №04-49/421, від 25.09.2024 за №04 49/425 додано). Загальна сума, яка підлягає доплаті становить 518 457,11 грн, з неї: податок з доходів фізичних осіб 93322,28 грн, військовий збір 7776,85 грн. Сума, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 , становить 417357,98 грн. Територіальне управління не має правових підстав самостійно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23, оскільки здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України. 15.08.2023 у розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня - територіального управління відкрито реєстраційний рахунок по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» для забезпечення виконання рішень судів, прийнятих на користь суддів та працівників апаратів судів. Відповідно до абзацу третього пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Таким чином, заявники зазначають, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення, на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 заяви ОСОБА_1 та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення - залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №520/23556/23; змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року (з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління) в розмірі 518 457 (п'ятсот вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 11 копійок.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 Територіальне управління здійснило розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 серпня року (розрахунки на 3-х аркушах від 18.09.2024 за №04-49/420 , №04-49/421, від 25.09.2024 за №04-49/425 додано). Загальна сума, яка підлягає доплаті, становить 518 457,11 грн, з неї: податок з доходів фізичних осіб 93322,28 грн, військовий збір 7776,85 грн. Сума, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 , становить 417 357,98 гривень. Звертає увагу, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області листом №06-15/3502/2024 від 01.10.2024 повідомило, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення, на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління. Зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені суттєві зміни до положень ст.378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Вказує, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Наголошує, що станом на час подання заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, з дня набрання рішенням суду законної сили 29.02.2024, тобто вже більше як 1 рік 4 місяці, рішення суду не виконано, що грубо порушує права позивачки. Вважає, що з метою усунення обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, недопущення порушення строків здійснення виконавчого провадження й забезпечення належного виконання рішення, є необхідність у зміні та встановленні способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023, яке набрало законної сили 29.02.2024, по справі №520/23556/23 шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року (з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління) в розмірі 518 457 (п'ятсот вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 11 копійок. Просить розглянути справу за відсутності позивачки.
Також, ОСОБА_1 подала до суду додаткові пояснення по справі, в яких просить долучити до матеріалів справи лист-відповідь №13869 від 17.06.2025 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України Олени Жданової та лист-відповідь № 94978/Я-13804/20.1 від 04.07.2025 заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Івана Нещадима. Зазначає, що у ході виконання виконавчих проваджень державними виконавцями, в межах компетенції, вжито всіх можливих заходів, направлених на виконання рішення суду, про що свідчать лист-відповідь №13869 від 17.06.2025 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України Олени Жданової та лист-відповідь №94978/Я-13804/20.1 від 04.07.2025 заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Івана Нещадима. Однак, станом на час подання пояснень, з дня набрання рішенням суду законної сили - 29.02.2024, тобто вже більше ніж як 1 рік 4 місяці, рішення суду не виконано, що грубо порушує права позивачки. Зауважує, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення, на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління.
Відповідачі по справі не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної судової адміністрації України, в якій, з урахуванням уточнень, просила суд: визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні; стягнути з Державної судової адміністрації України на її користь: недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 97 020,00 грн; недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 218 872,50 грн; недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року в розмірі 231 345,00 грн, а всього 547 237,50 грн, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів»; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошової винагороди в межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн, за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн, за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №75989743 з примусового виконання виконавчого листа по справі №520/23556/23, виданого 27.08.2024 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недорахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2023 року на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
09.09.2024 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповіддю боржника від 01.10.2024 на вимогу державного виконавця повідомлено, що Територіальне управління здійснило розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року (розрахунки на 3-ох аркушах від 18.09.2024 за №04-49/420, №04-49/421, від 25.09.2024 за №04-49/425 додаються). Загальна сума, яка підлягає доплаті становить 518 457,11 грн, з неї: податок з доходів фізичних осіб 93 322,28 грн, військовий збір 7776,85 грн. Сума, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 становить 417 357,98 грн. Територіальне управління не має правових підстав самостійно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23. Виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 520/23556/23 можливе лише після зміни способу i порядку виконання судового рішення, на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління».
Вказані обставини зумовили звернення ОСОБА_1 та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни до суду з заявами про зміну способу та порядку виконання вказаного рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяв про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії з нарахування і виплати щомісячної суддівської винагороди та стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління» відповідної суми коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивачки, які обираються судом при ухваленні рішення, тому запропонований заявниками спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №520/23556/23.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв про зміну способу та порядку виконання судового рішення, з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.
Частиною 2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов'язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов'язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №800/203/17.
Судом встановлено, що Територіальне управління здійснило розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року (розрахунки на 3-ох аркушах від 18.09.2024 за №04-49/420, №04-49/421, від 25.09.2024 за №04-49/425). Загальна сума, яка підлягає доплаті становить 518 457,11 грн, з неї: податок з доходів фізичних осіб 93 322,28 грн, військовий збір 7776,85 грн. Сума, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 становить 417 357,98 грн.
При цьому, відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 нараховані грошові кошти, проте вказує, що 15.08.2023 у розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня - територіального управління, було відкрито реєстраційний рахунок по KПKB 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» для забезпечення виконання рішень судів, прийнятих на користь суддів та працівників апаратів судів. Відповідно до абзацу третього пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів a6o боржників» у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Заяви ОСОБА_1 та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни обґрунтовані тим, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 в повному обсязі можливе лише після зміни способу i порядку виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління».
Однак, суд звертає увагу, що здійснене відповідачем нарахування суддівської винагороди позивачці, сума якої не виплачена, не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Зобов'язання відповідача вчинити певні дії з нарахування і виплати щомісячної суддівської винагороди та стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління» відповідної суми коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивачки, які обираються судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 має зобов'язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не здійснювався розрахунок належної позивачеві доплати, а тому змінивши спосіб виконання судового рішення із зобов'язання провести нарахування та виплату недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди на стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління», однозначно свідчитиме про зміну судового рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом судового дослідження при розгляді справи по суті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивачки судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління» не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просять заявники, адже запропонований останніми спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №520/23556/23.
Одночасно колегія суддів зауважує на незастосовності до спірних правовідносин приписів абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, за якою невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Колегія суддів зауважує, що суддівська винагорода не віднесена до пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із суддівської винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивачки на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що встановлені у цій справі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяв ОСОБА_1 та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення, що правомірно враховано судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяв про зміну способу та порядку виконання судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 по справі № 520/23556/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий