02 вересня 2025 р.Справа № 440/13137/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
представника відповідача - Сиромятнікова В.В.,
представника апелянта - Слуцького О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 440/13137/24
за позовом ОСОБА_2
до Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області , Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області №102 від 08.10.2024 про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції, старшого слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП ОСОБА_2 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 позов задоволено.
ОСОБА_1 (далі - апелянт), як особа, яка не брала участі у справі, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення стосується його інтересів та прав, оскільки за його скаргою Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області порушено службове розслідування відносно ОСОБА_2 та прийнято наказ від 08.10.2024, який є предметом судового розгляду. Водночас, суд першої інстанції безпідставно не залучив ОСОБА_1 до участі у справі.
Щодо суті спору, вказує, що суд першої інстанції не врахував всі докази, зібрані відповідачем під час службового розслідування, зокрема, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтверджують допущення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку. Як наслідок, вважає, що факт вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку підтверджено належними доказами, а отже спірний наказ не підлягає скасуванню.
ОСОБА_2 , Полтавське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головне управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідачі) не подали відзиви на апеляційну скаргу.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського РУП Головного управління Національної поліції в Полтавській області із зверненням, в якому повідомив, що слідчий Полтавського ВП ГУНП Чалов В.В. при виконанні своїх обов'язків у телефонній розмові із заявником дозволив собі висловлюватись нецензурною лайкою в бік останнього.
26.09.2024 наказом Полтавського РУП Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 371 призначено службове розслідування за обставинами, викладеними у зверненні громадянина ОСОБА_1 щодо можливого порушення службової дисципліни старшим слідчим слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом ОСОБА_2 , за наслідками якого затверджено висновок службового розслідування від 07.10.2024.
Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією опитано позивача, його керівника - полковника поліції ОСОБА_5 , капітана поліції ОСОБА_6 , майора поліції Филя В.П., капітана поліції ОСОБА_7 , громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , досліджено службову характеристику позивача.
Визнано, що обставинами, що можуть пом'якшити відповідальність лейтенанта поліції ОСОБА_2 є позитивна характеристика, обставинами, що обтяжують відповідальність - не визнання порушення ОСОБА_2 , вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення у вигляді зауваження.
Згідно висновку, за порушення службової дисципліни, а саме недотримання вимог посадової інструкції затвердженої наказом Полтавського РУП ГУНП від 13.03.2024 № 152, а саме п.п. 8 п.2.26 частини ІІ цієї інструкції, дотримуватись Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179 та п.2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.5 та 6 ч.5 р. І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, та п.2,5,6,7 та 8 ч.1 ІІ; старший слідчий слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани.
Наказом Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 08.10.2024 №102 до старшого слідчого слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Не погоджуючись з наказом відповідача, позивач звернувся за захистом своїх право до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 визнано протиправним та скасовано наказ №102 від 08.10.2024 .
Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 , як особа, яка не є учасником справи зазначає, що він є ініціатором проведення службового розслідування, а тому оскаржуване рішення порушує його права та інтереси.
З приводу наведених вище доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до ст. 293 КАС України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту викладених норм встановлено, що правом на апеляційне оскарження наділені учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Тобто, виходячи зі змісту наведеної норми, оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таке ж правило має застосовуватись і до актів індивідуальної дії, що приймаються, зокрема, органами Національної поліції України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно з ч.1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно із ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частин 1-3, 9, 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.
Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: 1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; 2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; 3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Згідно частин 1, 2, 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Колегія суддів зазначає, що апелянт, незважаючи на те, що має право подати скаргу на дії працівника поліції й ініціювати у такий спосіб службове розслідування, усе ж не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв'язку з вирішенням питання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії поліцейського при виконанні посадових обов'язків має право лише Дисциплінарна комісія, створена з працівників поліції у визначеному законом порядку і рішення останньої щодо притягнення чи відмову у притягненні поліцейського до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого поліцейського, але не для особи-скаржника. Тому правом на оскарження рішення, дій/рішень органу Національної поліції наділені лише суб'єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.
Крім того, спірний наказ, незважаючи на те, що його постановлено у зв'язку зі зверненням апелянта, не створює для нього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання службового розслідування, наказ органу Національної поліції й не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даній справі суд першої інстанції не вирішував питань, які б будь-яким чином стосувалися прав, свобод, інтересів чи обов'язків ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Враховуючи те, що судовим розглядом встановлено, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 305, 308, 310, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 440/13137/24 - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Калиновський В.А. Бегунц А.О.
Повний текст ухвали складено 08.09.2025