08 вересня 2025 р.Справа № 520/12600/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., повний текст складено 01.07.25 року по справі № 520/12600/25
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"
до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправними та скасування постанов
Акціонерне товариство "Укртелеком" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору від 07.05.2025 року по виконавчому провадження № НОМЕР_1 в розмірі 32 000,00 грн. та Постанову про розмір мінімальних витрат від 07.05.2025 року по виконавчому провадження № НОМЕР_1 з Акціонерного товариства "Укртелеком" в розмірі 303,00 грн. винесені старшим державним виконавцем Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Руденко Тетяни Тетяною Павлівною.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 адміністративний позов залишено без задоволення.
Акціонерне товариство "Укртелеком", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає , що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, недоведені обставини які мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Вважає , що судом першої інстанції не надано жодної оцінки діям АТ «Укртелеком», які були вчинені саме на добровільне виконання Постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.02.25 у справі №922/3535/24 , в частині зобов'язання АТ "Укртелеком" повернути на користь держави в особі ФДМ України - ЗСЦЗ. Також, не надано належної оцінки тому, що АТ «Укртелеком» в супровідному листі, адресованому ФДМ України зазначив про свою готовність саме добровільного виконання рішення Суду по справі № 922/3535/24. Не досліджено ту обставину, що протягом місяця жодної відповіді на цей лист чи дій щодо отримання ЗСЦЗ від ФДМ України не було зроблено. Вказує , що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що обов'язковість виконання рішення суду в даному випадку стосується і ФДМ України, в частині прийняти ЗСЦЗ, шляхом підписання акту приймання-передачі зі своєї сторони та отримання ключів. На момент відкриття виконавчого провадження - 07.05.2025 року вже майже два місяця акт приймання-передачі ЗСЦЗ від АТ «Укртелеком» знаходився на розгляді ФДМ України; майже місяць листи АТ «Укртелеком» про невиконання ФДМ України постанови суду та сприяння у виконанні рішення по справі № 922/3535/24, в частині передачі ЗСЦЗ знаходились на розгляді в Дергачівській окружній прокуратурі та в Харківській обласній прокуратурі; майже 2 тижня повторний лист АТ «Укртелеком» з приводу виконання постанови суду по справі № 922/3535/24, в частині передачі ЗСЦЗ знаходився на розгляді в ФДМ України. Судом першої інстанції не було досліджено, що вимога державного виконавця від 22.05.2025 року про призначення виконавчих дій, складання та підписання акту прийняття та передачі нежитлові приміщення заглибленого складу загальною площею 156,3 кв.м, які є захисною спорудою цивільного захисту № НОМЕР_2, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 на 05.06.25 року об 11.00 годині не були проведені, оскільки Стягувач 26.05.25 року підписав акт повернення майна, який отримав від АТ «Укртелеком». Вважає , що виконавчі дії, які зазначені у вимозі державного виконавця від 22.05.25 року не проводились. Належними і допустимим доказами зі сторони АТ «Укртелеком» підтверджено виконання рішення про передачу ЗСЦЗ в добровільному порядку, натомість затягування у отриманні ЗСЦЗ було саме за сторони Стягувача. Направивши супровідний лист та акт повернення ЗСЦЗ разом з копією облікової картки на ЗСЦЗ, технічним паспортом на ЗСЦЗ, паспортом на ЗСЦЗ та копією довіреності уповноваженого представника на адресу Фонду державного майна України, позивач зі своєї сторони вчинив всі залежні від нього дії, направлені на передачу захисної споруди та добровільне виконання рішення суду. Вважає , що у цьому контексті стягнення з АТ «Укртелеком» виконавчого збору за нібито примусове виконання рішення, яке фактично вже було добровільно реалізоване, є несправедливим і суперечить принципу верховенства права, закріпленому у частині першій статті 8 Конституції України. У даному випадку АТ «Укртелеком» не допустив жодного правопорушення, навпаки продемонстрував належну ініціативу до добровільного виконання рішення. Таке формальне та необґрунтоване стягнення суперечить не лише національному праву, а й загальновизнаним принципам міжнародного права, які є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України. Отже, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням принципу пропорційності, справедливості та верховенства права. Просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.25 року по справі № 520/12600/25 та задовольнити позовні вимоги АТ «Укртелеком» про визнання протиправними та скасування Постанови про стягнення судового збору від 07.05.2025 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 в розмірі 32 000,00 грн. та Постанови про розмір мінімальних витрат від 07.05.2025 року по виконавчому провадження № НОМЕР_1 з Акціонерного товариства "Укртелеком" в розмірі 303,00 грн. винесені старшим державним виконавцем Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Руденко Тетяною Павлівною.
Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 07.05.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання Наказу № 922/3535/24 виданого 13.03.2025 Господарським судом Харківської області про зобов'язання АТ "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) нежитлові приміщення заглибленого складу загальною площею 156,3 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту № НОМЕР_2, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.
07.05.2025 року державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.
Позивач зазначає, що після відкриття виконавчого провадження - 07.05.2025 року, представник АТ "Укртелеком" відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" письмово повідомив державну виконавчу службу, шляхом направлення на офіційну електронну адресу: derg_dvs@ukr.net про самостійне виконання рішення боржником.
АТ "Укртелеком" вказую, що вчинив зі своєї сторони дії, направлені на передачу захисної споруди та добровільне виконання рішення суду, в цій частині.
22.05.2025 року на адресу сторін виконавчого провадження державним виконавцем було направлено вимогу, щодо призначення виконавчих дій, складання та підписання акту прийняття та передачі нежитлові приміщення заглибленого складу загальною площею 156,3 кв.м, які є захисною спорудою цивільного захисту № НОМЕР_2, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.
03.06.2025 року на адресу відділу надійшов лист від фонд державного майна України з додатками : акт приймання - передачі захисної споруди цивільного захисту - сховища НОМЕР_2 від 26.05.2025 року.
Позивач, не погоджуючись із Постановою від 07.05.2025 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн. та Постановою від 07.05.2025 року про розмір мінімальних витрат в розмірі 303,00 грн. вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що підстави для не стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в даному випадку відсутні, отже спірні постанови про стягнення виконавчого збору від 07.05.2025 року в розмірі 32000,00 грн. та про розмір мінімальних витрат від 07.05.2025 року в розмірі 303,00 грн. , винесені старшим державним виконавцем Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Руденко Тетяни Тетяною Павлівною, є правомірними та відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та як наслідок не підлягають скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-УІІІ (далі - Закон №1404-УІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-УІП виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частина 4 ст.19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону №1404-VIII).
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Пунктом 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Виходячи з аналізу наведених норм, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження, основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. У подальшому після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, державний виконавець має вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, і це є обов'язком, а не правом державного виконавця.
При цьому, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ у державного виконавця наявний обов'язок винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати за примусове виконання рішення немайнового характеру.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 25.05.2023 у справі №420/1233/19, від 01.08.2024 у справі № 640/11506/21.
Також, пунктом 3 частини 1 статті 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частинами 2, 3 статті 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Пунктом 2 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Отже, мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не є тотожними поняттями. Мінімальні витрати виконавчого провадження - це обов'язкові витрати, які понесені виконавцем у зв'язку з наявністю виконавчого провадження (плата за користування виконавцем реєстром виконавчих проваджень, витрати на друкування, папір, послуги поштового зв'язку, пов'язані з прийняттям постанов, тощо).
Натомість виконавчий збір за примусове виконання рішення справляється окремо від мінімальних витрат у розмірі встановленому законом, крім передбачених випадків. Кошти виконавчого збору на відміну від мінімальних витрат стягуються з боржників для виплати державним виконавцям винагороди у порядку, встановленому постановою Кабінету міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця».
Колегія суддів зазначає , що у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення немайнового характеру розмір й підстави стягнення виконавчого збору не залежать від повного або часткового виконання виконавчого документа. Виконавчий збір у цьому випадку має фіксований розмір і стягується з боржника.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 17 квітня 2024 року по справі №420/6811/23.
Аналізуючи зазначені положення Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, в аспекті спірних правовідносин, стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір та витрат не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження у такій постанові, виконавець зобов'язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню.
Отже, стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця (частина четверта статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 12 грудня 2018 року справа №703/1115/17 , від 29 листопада 2018 року справа №750/1315/17, від 13 березня 2019 року у справі №812/1413/17, від 19 грудня 2023 року справа №200/14456/21.
У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п'ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).
Колегія суддів наголошує, що підстав для того, щоб при відкритті виконавчого провадження не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору (відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404) в даному випадку немає.
Також, у державного виконавця були відсутні інші підстави, передбачені частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII, не приймати постанови про стягення з боржника виконавчого збору та виконавчих витрат.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №296/2223/17, від 25.06.2019 у справі №712/394/17-а, від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19, від 09 грудня 2021 року справа №520/7192/20.
При цьому, колегія суддів звертає увагу , що за приписами частини дев'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, у випадку коли рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, законом передбачено неможливість стягнення виконавчого збору при закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» лише за умови виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Матеріали справи свідчать , що АТ «Укртелеком» вчинені дії щодо добровільного виконання Постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.02.25 у справі №922/3535/24 в частині зобов'язання АТ "Укртелеком" повернути на користь держави в особі ФДМ України - ЗСЦЗ до відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення у справі №922/3535/24.
Так, АТ "Укртелеком" складенні та направленні 04.03.2025 року на адресу ФДМ України супровідний листа та акт повернення ЗСЦЗ, разом з копією облікової картки на ЗСЦЗ, технічним паспортом на ЗСЦЗ, паспортом на ЗСЦЗ та копією довіреності уповноваженого представника .
В супровідному листі, адресованому ФДМ України , АТ "Укртелеком" зазначив про свою готовність саме добровільного виконання рішення суду по справі № 922/3535/24 та долучив чотири екземпляра актів прийому-передачі ЗСЦЗ, підписаного зі сторони АТ «Укртелеком» уповноваженим представником та повідомив про готовність передачі ЗСЦЗ та про необхідність направлення представника Фонду за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна,8 для отримання ключів від захисної споруди.
Вказані документи 11.03.2025 доставлені адресату ФДМ України та знаходились на розгляді в ФДМ України.
Тобто, боржником АТ "Укртелеком" до відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення у справі №922/3535/24 зі своєї сторони вчиненні всі залежні від нього дії, направлені на передачу захисної споруди та добровільне виконання рішення суду.
Саме стягувачем за рішенням суду у справі №922/3535/24 - ФДМ України до відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення у справі №922/3535/24 не вчинено дій щодо підписання акту приймання - передачі ЗСЦЗ .
26.05.2025 року даний акт приймання - передачі ЗСЦЗ був підписаний Фондом державного майна України, тобто вже після відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення у справі №922/3535/24 (07.05.2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1).
При цьому , колегія суддів звертає увагу , що дії , які зазначені у вимозі державного виконавця від 22.05.2025 року про призначення виконавчих дій на 05.06.25 року об 11-00 год, складання та підписання акту прийняття та передачі нежитлових приміщень заглибленого складу загальною площею 156,3 кв.м, які є захисною спорудою цивільного захисту № НОМЕР_2, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 не проводилися, оскільки стягувач саме 26.05.25 року підписав акт повернення майна, який отримав від АТ «Укртелеком».
Так, Акт, який направлений Боржником (АТ "Укртелеком") 04.03.25 року та підписаний Сторонами (АТ "Укртелеком" та ФДМ України) акт прийому-передачі ЗСЦЗ від 26.05.25 року є одним і тим же документом.
Колегія суддів зазначає , що обов'язковість виконання рішення , в даному випадку, відноситься як до АТ «Укртелеком» в частині передачі майна, так і до ФДМ України в частині отримання майна.
Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Пункт 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає , що направивши супровідний лист та акт повернення ЗСЦЗ разом з копією облікової картки на ЗСЦЗ, технічним паспортом на ЗСЦЗ, паспортом на ЗСЦЗ та копією довіреності уповноваженого представника на адресу Фонду державного майна України, позивач зі своєї сторони вчинив всі залежні від нього дії, направлені на передачу захисної споруди та добровільне виконання рішення суду.
Тобто , в даному випадку державний виконавець при закритті виконаного провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення у справі №922/3535/24 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" мав перевірити чи рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та відповідно визначитися з постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат від 07.05.2025 , застосувавши наслідки добровільного виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження , встановлені ч. 9 ст 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Відтак, позивачем доведений факт виконання рішення суду у справі №922/3535/24 , що відноситься до АТ «Укртелеком» в частині передачі майна, до відкриття виконавчого провадження, а в призмі застосування державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження саме приписів пункту 9 частини першої статті 39 «Про виконавче провадження» із застосуванням наслідків добровільного виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження , встановлених ч. 9 ст 27 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та про встановлення розміру мінімальних витрат є такими, що підлягають скасуванню.
Наведене не враховано судом першої інстанції, що призвело до невірного вирішення справи по суті.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ41430510) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн
Щодо заяви відповідача про закриття справи за відсутністю предмету спору у зв'язку із закінченням виконавчих проваджень відповідно до п.9 ст. 39 Закону України « Про виконавче провадження» , колегія суддів зазначає , що вимогами ст. 238 КАС України не визначено такої підстави як закриття справи за відсутністю предмету спору. Також, колегія суддів зазначає , що закінченням виконавчих проваджень відповідно до п.9 ст. 39 Закону України « Про виконавче провадження» не вказує на відсутність порушеного права АТ «Укртелеком» оскаржуваними постановами від 07.05.2025 року по виконавчому провадження № НОМЕР_1 у даній справі про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн. та Постанову про розмір мінімальних витрат з Акціонерного товариства "Укртелеком" в розмірі 303,00 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 по справі № 520/12600/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору від 07.05.2025 року по виконавчому провадження № НОМЕР_1 в розмірі 32 000,00 грн. та Постанову про розмір мінімальних витрат від 07.05.2025 року по виконавчому провадження № НОМЕР_1 з Акціонерного товариства "Укртелеком" в розмірі 303,00 грн., винесені старшим державним виконавцем Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Руденко Тетяною Павлівною.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ41430510) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 08.09.2025 року