Справа № 560/2483/25
іменем України
08 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що полягає в не зарахуванні при призначенні пенсії ОСОБА_1 стажу за період з 01.02.1985 року по 01.01.1991 року в полуторному розмірі та заробітної плати за 1986 - 1990 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням стажу з 01.02.1985 року по 01.01.1991 року в полуторному розмірі та заробітної плати за періоди 1986 - 1990 роки згідно довідок №№211/798, 211/799 від 06.07.2015 року починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 20 жовтня 2023 року та провести виплату з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в січні 2025 року на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/4692/24 від 05.09.2024, яке набрало законної сили 09.12.2024, позивачу призначено пенсію за віком з 20.10.2023. Проте, при розрахунку пенсії виключено раніше врахований стаж з коефіцієнтом 1,5 з 01.02.1985 по 01.01.1991 за роботу в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них, а також, не зараховано при обчисленні пенсії заробіток за період 1985 - 1990 роки.
Відповідач правом подати відзив не скористався, а тому, відповідно до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
За змістом відомостей трудової книжки від 01.02.1985 серії НОМЕР_1 позивач з 01.02.1985 по 29.11.1994 працював в Сахалінському морському пароплавстві.
Відповідно до архівної довідки від 06.07.2015 №211/798, виданої відкритим акціонерним товариством "Сахалінське морське пароплавство" позивач в період з 01.02.1985 по 29.11.1994 працював в Сахалінському морському пароплавстві, яке реорганізовано в відкрите акціонерне товариство "Сахалінське морське пароплавство". У довідці зазначено, що позивач має право на пільгове обчислення стажу для отримання пенсії в межах періодів роботи по строковому трудовому договору, який укладений з 01.02.1985 по 01.02.1988, з 01.02.1988 по 01.02.1991.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/4692/24 від 05.09.2024, яке набрало законної сили 09.12.2024, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222430003869 від 11.01.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.01.1992 по 29.11.1994. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20.10.2023.
На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області враховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 29.11.1994 та з 20.10.2023 призначено йому пенсію за віком.
Період з 01.02.1985 по 01.01.1991 зарахований до страхового стажу позивача без урахування кратності (один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців).
За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 21.01.2025 повідомив, що відсутні підстави для врахування періоду роботи з 01.02.1985 по 01.02.1991 в кратному обчисленні та заробітної плати за період з 1986 року по 1990 рік згідно довідок №211/798 та №211/799, виданих ВАТ «Сахалінське морське пароплавство», з посиланням на набрання чинності 23.12.2022 Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», а також, на те, що довідки №211/798 та №211/799 не засвідчені апостилем, проставленим компетентним органом росії. Вказано, що не надано копій первинних документів на підтвердження сум, вказаних у довідці №211/799.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" унормовано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967.
Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28 пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 19.04.2022 у справі №300/756/19, від 18.11.2021 у справі №348/1366/17 та від 28.12.2021 у справі №265/64/17.
Суд зауважує, що між сторонами відсутній спір, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі та/або є місцевістю, прирівняною до районів Крайньої Півночі, а тому, це питання не потребує доказування.
За встановлених обставин, підтвердження спірного періоду записами в трудовій книжці, які також безпосередньо кореспондуються із наданою архівною довідкою, то період роботи з 01.02.1985 по 01.01.1991 належить пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.
Щодо посилання відповідача в листі від 21.01.2025 на набрання чинності 23.12.2022 Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», а також, на те, що довідки №211/798 та №211/799 не засвідчені апостилем, то суд зазначає таке.
Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом №240/94-ВР від 10.11.94 (далі - Конвенція), встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
Верховною Радою України 01.12.2022 прийнято Закон України №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-ІХ), який набрав чинності 23.12.2022.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 84 Конвенції кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п'ятирічного строку її дії.
Конвенція набрала чинності 19.05.1994. Останнім днем чергового п'ятирічого періоду дії Конвенції для України є 18.05.2024. З 19.05.2024 Конвенція вважається припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами.
Водночас, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи наведене, оскільки довідки №211/798 від 06.07.2015 та №211/799 від 06.07.2015 видані в період дії Конвенції, станом на 24.02.2022 приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX, то зазначені довідки належать прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).
Крім того, суд зазначає, що відсутність апостиля не може позбавляти людину гарантованого права на належне їй пенсійне забезпечення, оскільки позивач, з урахування обставин воєнного часу, фактично опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Що стосується доводів відповідача, зазначених в листі від 21.01.2025, що не надано копій первинних документів на підтвердження сум, вказаних у довідці №211/799, то суд вважає їх необґрунтованими з урахуванням такого.
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Зі змісту наведених норм слідує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Позивач надав відповідачу довідку №211/799 від 06.07.2015, в якій зазначено про її видачу на підставі особових рахунків за 1986 - 1990 роки. Тобто, наявні дані про заробітну плату і джерело, визнані товариством.
Суд враховує, що обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати, не може бути покладено на пенсіонера.
Враховуючи встановлені в справі обставини, суд вважає, що відповідач безпідставно не врахував істотні обставини, що мали місце, не перевірив повідомлені заявником факти та не врахував надані ним документи.
Таким чином, відповідач не зарахував до стажу позивача період роботи з 01.02.1985 по 01.01.1991 у пільговому обчислені рік роботи як один рік і шість місяців, чим допустив протиправну бездіяльність.
Оскільки суд встановив протиправність бездіяльності відповідача, наявні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити з 20.10.2023 перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.02.1985 по 01.01.1991 у пільговому обчислені (рік роботи, як один рік і шість місяців), а також заробітної плати, зазначеної в довідці №211/799 від 06.07.2015, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням заробітної плати згідно з довідкою №211/798 від 06.07.2015, то суд вважає відсутніми підстави для їх задоволення, оскільки в зазначеній довідці відсутні відомості про заробітну плату позивача.
Суд зазначає, що визначення початкової дати для здійснення перерахунку та виплати пенсії (20.10.2023) здійснено з дотриманням шестимісячного строку звернення до суду, оскільки пенсія позивачу призначена з 20.10.2023 на виконання судового рішення у справі №560/4692/24 від 05.09.2024, яке набрало законної сили 09.12.2024, а до суду позивач звернувся 13.02.2025.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.02.1985 по 01.01.1991 у пільговому обчислені, рік роботи, як один рік і шість місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 20.10.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.02.1985 по 01.01.1991 у пільговому обчислені (рік роботи, як один рік і шість місяців), а також заробітної плати, зазначеної в довідці №211/799 від 06.07.2015, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк