Справа № 560/9747/25
іменем України
08 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 7 пункту 3 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини та інші поважні причини, а саме у зв'язку з доглядом і утриманням неповнолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де зазначає, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби не було долучено належних документів (доказів), які свідчать про наявність у нього підстав для звільнення, а тому поданий позивачем рапорт правомірно не було задоволено.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є курсантом навчального курсу школи загальновійськової підготовки в/ч НОМЕР_1 , як військовослужбовець за призовом на військову службу під час мобілізації.
20 травня 2025 року ОСОБА_1 через свого безпосереднього командира, подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки у його сім'ї з 14 травня 2025 року на вихованні та утримані перебуває троє неповнолітніх осіб, які в силу віку потребують постійного стороннього догляду, матеріального утримання та виховання.
Листом від 21.05.2025, за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , у задоволенні рапорту позивача відмовлено та зазначено, що право на звільнення з військової служби на підставі абз. 7 п. 3 ч.12 ст. 26 вищезгаданого Закону, мають лише військовослужбовці, які є усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями дітей-сиріт, або дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до 18 років.
Враховуючи, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09.11.2020 №686/18200/20, опікуном малолітніх дітей позбавлених батьківського піклування визнано ОСОБА_2 (дружина позивача), у позивача відсутній обов'язок щодо їх утримання.
Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан. На час розгляду судом цієї адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення № 1153) передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Військовий рапорт - це документ, за допомогою якого військовослужбовець може звернутися до командування щодо тих чи інших питань.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Таким чином, отримавши рапорт, посадові особи військової частини зобов'язані його розглянути на надати мотивовану відповідь стосовно викладених у рапорті питань.
Судом встановлено, що у даному випадку документів про визнання ОСОБА_1 опікуном, піклувальником, прийомним батьком, батьком-вихователем, патронатним вихователем або усиновлювачем надано не було.
При цьому такими документами можуть бути: копія рішення суду про усиновлення, копія рішення органу опіки та піклування (суду) про призначення особи опікуном чи піклувальником дитини (дітей), копія рішення про утворення прийомної сім'ї, про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу, копія договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї, копія договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.
Таким чином, відповідач правомірно відмовив позивачу задоволенні його рапорту, зазначивши, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09.11.2020 №686/18200/20, опікуном малолітніх дітей позбавлених батьківського піклування визнано ОСОБА_2 (дружина позивача), а тому у позивача відсутній обов'язок щодо їх утримання, а також станом на цей час немає підстав для звільнення з військової служби.
Із врахуванням вищевикладеного, вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, у зв'язку із чим задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Я.В. Драновський